Забудовники беруться за недобудовані об’єкти, враховуючи стадію готовності й можливість одержання прибутку. Найбільше девелоперів беруться за будинки, зведення яких призупинилося на початковій стадії: у такому випадку ще можна внести зміни в планування квартир, а кількість обманутих інвесторів колишнього забудовника, з якими доведеться вести переговори, відносно невелике.
Недобудови все частіше стали «прикрашати» панораму Києва після кризи 2008-2009 років. Розуміючи, що столиця — обличчя країни, різні покоління місцевої влади по-своєму бачили вирішення питання незакінченого будівництва. Так, колишній глава київської міської адміністрації Володимир Бондаренко мав намір шукати інвесторів через Інтернет. Залучати капітал конкретно в проблемні будинки, а не в цілі комплекси, збиралися й серед закордонних структур. Нинішній мер Віталій Кличко розглядав варіант аж до зносу скандальних будинків, а поки ж міська влада стала більше уваги приділяти перевіркам справжності документації забудовників, намагаючись у такий спосіб попередити появу нових недобудов.
Самі девелопери підкреслюють відмінність визначення понять «недобудова» і «довгобудова». «Важливо розуміти, коли наступає точка нуль, коли об’єкт із довгобудови переходить у стадію недобудови, коли потрібно втручання влади й застосування радикальних заходів. Наприклад, переведення з нежитлового об’єкта в житловий або навпаки», — певен керівник аналітичного департаменту групи компаній “Інтергал-Буд” Олеся Скринник. Ні для кого не секрет, що об’єкти в недобудованому вигляді простоюють і по 20 років. Тому в такому випадку новому забудовникові потрібно враховувати весь той негатив, який зібрався за роки навколо недобудови. «Чим менше було зроблено, тим краще для переформатування й кінцевої реалізації. Безумовно, чим менший об’єкт, тим більше надія, що було втрачено менше грошей, які були вкладені попередніми інвесторами, і тим менше тих інвесторів, з якими потрібно вести серйозну й складну роботу», — вважає керівник відділу продажів “УКРБУД Девелопмент” Оксана Голобородько. Нерідко об’єкти необхідно змінювати для того, щоб вони були цікаві новому покупцеві. «У нас є невеликий досвід, чотири об’єкти. Довелося вносити зміни в проекти, тому що в період проектування цих комплексів (2005 рік — докризовий час) квартира 200 квадратних метрів була нормою й під неї видавали іпотечні кредити. Нам же довелося перевести їх у затребуваний формат, щоб їх могли купувати люди, могли акумулювати ті кошти, які потрібні для покупки двокімнатної квартири в 70 кв. м», — додає О. Голобородько.
Прихід нового інвестора — завжди робота з його ризиками для забудовника. «Саме в нашій компанії є три будинки, які були заморожені і які ми добудовуємо. Ми даємо нове життя для цих об’єктів, але з довіри інвесторів», — підкреслив керівник відділу продажів компанії GEOS Андрій Савчук. Коріння ж проблеми появи недобудов експерти бачать у несумлінній ціновій конкуренції, підкріпленій маніпулюванням вибору клієнтів за допомогою реклами. І тут питання виникає, власне, у безперешкодному розміщенні рекламної інформації від несумлінних забудовників, тому що сумлінному вона й не завжди потрібна — 80% їхньої реклами може становити добре ім’я самої компанії.
Автор: Анастасія Кулішенко, спеціально для “Вектор ньюз”
