Луна вибуху, яку викликав російський військовий літак Су-24, який упав раннього ранку 24 листопада в горах на турецько-сірійському кордоні, відгукнулася й у світовому православ’ї.
Події розверталися стрімко. Уже ввечері того ж дня митрополит Волоколамський Ілларіон заявив про скасування візиту в Стамбул очолюваної ним делегації Російської православної церкви. Делегація планувала вилетіти наступного дня, у рамках візиту були сплановані щорічні переговори з Управлінням у справах релігій Туреччини, презентація турецького перекладу книги патріарха Московського й всея Русі Кирила «Свобода й відповідальність» і зустріч із патріархом Константинопольським Варфоломієм. Нічого з перерахованого так і не відбулося.
Майже відразу після цього секретар по міжправославним відносинам відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату Ігор Якимчук зробив нову заяву: місце проведення Всеправославного собору, який планується скликати в Стамбулі в 2016 році, може змінитися через зростання напруженості у відносинах Росії й Туреччини. При цьому Московський патріархат не приховував, що головною причиною зміни позиції церкви є винятково політичні мотиви.
РПЦ підтримали й інші помісні православні церкви. Деякі, як наприклад Сербська, відкрито. І хоча прямого посилання до російсько-турецьких відносин вони не робили, усім було зрозуміло, що без твердої позиції Московського патріархату питання про перенос місця собору навряд чи піднімалося б.
Крім церков, до скандалу підключилися й православні організації. Приміром, чимало шуму підняв лідер єдиної в Близькосхідному регіоні православної партії “Машерик” ліванець Родеріко Хурі. “Туреччина – це перша й основна сила, яка фінансує й озброює терористичні формування. Ми вважаємо, що боротьба з тероризмом має починатися з тиску на Туреччину… Туреччина сьогодні відіграє роль головного заступника тероризму в регіоні”, – цитували ЗМІ Хурі.
На перший погляд, великої проблеми тут немає – окрім Стамбула, у світі чимало місць, де такий важливий для православ’я захід можна було б провести. Але особливої проблеми для Константинопольського патріарха Варфоломія не було б у тому випадку, якби ракетою «повітря-повітря», випущеного турецьким винищувачем, не рознесло б на шматки хвіст російського бомбардувальника Су-24. Отже, глава Великої Церкви Христової постав перед непростим вибором. Підтримати пропозицію Московського патріархату – значить, підтримати обструкцію офіційної Анкари, учиненої їй Росією. Для турецького громадянина, який нехай і носить високий титул (до речі, що не визнається урядом Туреччини, який погоджується лише з його статусом глави християнської громади Туреччини, і не більше), це б послабило й так неміцне становище Всесвітньої патріархії в мусульманській країні. І це не може не турбувати Варфоломія. Звичайно, він не вірить у можливість визначення таким місцем Москви – занадто химерний вигляд це б мало в нинішніх умовах, хоча в Білокам’яній були б дуже не проти. Але навіть якщо собор буде перенесений у швейцарську резиденцію Варфоломія в місті Шамбезі або у Фессалоніки, що є однією з кафедр Константинопольського Патріархату, однак це не турецька територія, де спочатку планувався собор.
Здалося б, для турецької сторони на тлі проблем, із якими вона зустрічається останнім часом, суперечки про місце собору не настільки важливі. Більше того, якихось десять років тому, у 2005 році, керівник Торговельної палати Анкари Айгюн звернувся до прокуратури Турецької Республіки з вимогою негайно порушити кримінальну справу за фактом наміру Константинопольської церкви провести в Стамбулі Всеправославний собор, що, на думку високого чиновника, було порушенням міжнародного права й турецького законодавства. Однак, так, можливо, було до 24 листопада. Тепер же перенос місця проведення собору буде означати лише одне: світове православ’я підтримало Московський патріархат, а значить, і позицію Росії в конфлікті з Туреччиною. Немає сумнівів, у Москві не погребують скористатися тим, що саме пливе до рук, і людиною, яка зробила їй таку послугу, може виявитися турецький громадянин Дими́тріос Архондо́ніс, Архієпископ Константинополя — Нового Рима й Всесвітній Патріарх. патріарх Кирило в такий спосіб вирішує відразу два завдання – робить показовий патріотичний крок і заганяє в пастку свого давнього суперника – Варфоломія.
Варфоломій розуміє, що це пастка, але як виборсатися з неї без втрат, поки не вирішив. Звичайно, зваживши всі за й проти, він може відмовитися від собору – без РПЦ і деяких інших помісних церков (а в тому, що РПЦ буде підтримана, немає сумнівів) собор не відбудеться, але для Фанара (резиденція Варфоломія в Стамбулі) це поганий варіант. Насамперед тому, що Собор — це справа всього його життя, і коли мета вже близько, відмовлятися від неї було б занадто болючим кроком. Крім того, світове православ’я навряд чи прийняло б відмову Варфоломія змінити місце проведення собору через побоювання зіпсувати стосунки з турецькою владою.
Фанар поки мовчить.
Віктор Стоян, спеціально для “Вектор ньюз”
