Світові фінансові ринки пережили бурхливий початок року. Перший торговельний тиждень став найгіршим за останні кілька років, відзначившись повальною панікою й обвалом на біржах. Американський фондовий індекс Dow Jones пережив найбільший чотириденний спад за всю історію ведення статистики, тобто з 1897 року, повідомляли західні медіа з посиланням на дослідницьку компанію FactSet. У перший день торгів Dow Jones просів на 2,5%, ще більш різке скорочення спостерігалося лише двічі — на піку Великої депресії в 1932 році й після краху «доткомів» у 2001 році. Інші фондові індекси США і Європи також пішли вниз — за кілька днів світовий ринок втратив близько $2,5 трильйона капіталізації, а 400 найбагатших людей планети, за даними Bloomberg, у сукупності втратилися $194 мільярдів.
Підсумки торговельного тижня мають такий вигляд: європейський індекс Stoxx Europe 600 упав на 6,7 %, Dow Jones — на 6,19 %, китайський CSI 300 — майже на 10 %. Власний індекс агентства CNN, який відбиває настрої інвесторів, застиг на оцінці «крайній ступінь тривоги». Як і в серпні 2015 року, увага ринків прикута до дій китайської влади, від якої в значній мірі залежить подальший розвиток подій.
У понеділок торги на Шанхайській біржі були припинені після падіння ключових фондових індексів на 6,9% і 8,2% — спрацювало нове правило Китайської комісії з ринку цінних паперів, згідно з яким у випадку зміни китайського зведеного індексу «блакитних фішок» CSI 300 на 7 % робота фондової біржі автоматично припиняється до кінця дня. У четвер неприємність повторилася знову: цього разу робота біржі була перервана через півгодини після початку торговельного дня. Пізніше китайська влада тимчасово скасувала обмежувальний механізм, тим самим визнавши його контрпродуктивність. Це дозволило китайському індексу CSI 300 завершити п’ятничні торги в плюсі; з іншого боку, невпевнені дії регулятора зміцнили негативні очікування аналітиків.
Обвал китайського фондового ринку був спровокований діями Центробанку країни, що знизив за добу офіційний курс юаню більш ніж на 0,5% — у серпні минулого року порівнянне зниження привело до «чорного понеділка» на світових біржах. Штучна девальвація китайської валюти, яка час від часу проводиться регулятором з метою вповільнення відтоку капіталу й підвищення конкурентоспроможності вітчизняних компаній, здатна серйозно розбалансувати глобальну економіку.
На порозі ще однієї кризи
Мільярдер Джордж Сорос — одна з найбільш відомих фігур у сучасному фінансовому світі — після чергового обвалу ринків у четвер порівняв поточний стан речей у світовій економіці з глобальною кризою 2008 року. Спроби китайської влади перейти на нову модель економічного росту й зв’язані з цим проблеми створюють для інвесторів приводи для серйозного занепокоєння, попередив Сорос. Вплив Сороса в ділових колах важко переоцінити: його висловлення миттєве облетіло всі найбільші західні ЗМІ. У той же день міністр фінансів Великобританії Джордж Осборн назвав 2016 рік найскладнішим для світової економіки з часів минулої кризи. Роздумам, чи варто нам найближчим часом очікувати серйозних фінансових потрясінь, порівнянних за масштабом із шоком семирічної давнини, присвячений останній стовпчик в авторитетному журналі The Economist. Однозначну відповідь на запитання «Чи дійсно настав новий 2008 й?» — пише видання, дати не так уже просто. Більшість прогнозів обіцяють світовій економіці зростання цього року, але офіційна статистика рідко спроможна передбачити серйозні потрясіння. При цьому очікування аналітиків поступово погіршуються: у четвер Всесвітній банк понизив свій прогноз із 3,3% до 2,9% (хоча це однак більше, ніж торішні 2,5%). Світова торгівля й виробничий сектор у США й Китаї демонструють слабкі показники; з іншого боку, у деяких європейських країнах справи йдуть помітно краще, а сектор послуг, який становить значну частину економіки в розвинених країнах, почуває себе більш упевнено.
Висновок, який робить The Economist, — світова економіка сьогодні показує слабке і нестійке зростання, але для занурення в глобальну рецесію досить буде зіштовхнутися із зовнішнім потрясінням. Воно може мати геополітичний характер: наприклад, ним може стати прямий збройний конфлікт між сунітськими й шиїтськими країнами. Щоб аналогія з 2008 роком дійсно спрацювала, має лопнути потужний борговий міхур, єдиним претендентом на роль якого сьогодні є Китай. Сукупний борг Піднебесної перевищує 240% ВВП, і його стрімке зростання за останні кілька років дає підставу говорити про низьку якість частини кредитів. Проте великий державний контроль над економікою й золотовалютні резерви в 4,5 трильйони доларів дозволяють Китаю впоратися з поточним борговим навантаженням. Крім того, його зв’язки із західною фінансовою системою залишаються обмеженими. Основний ризик полягає в тому, що влада Китаю, побоюючись соціальної нестабільності у зв’язку з можливим банкрутством закредитованих китайських компаній, щоб підтримати їх на плаву, віддасть перевагу піти на подальше знецінювання юаню. Це збільшить відтік капіталу із самого Китаю, але найбільший удар припаде на азіатські країни, що розвиваються, — слабкий юань підірве конкурентоспроможність їхніх виробництв. Таким чином, цей сценарій більше нагадує азіатську кризу 1998 року, наслідки якої західним країнам пощастило пережити відносно безболісно. Проблема в тому, що сьогодні роль країн, які розвиваються, у глобальній економіці непорівнянно важливіша, пише The Economist.
Китайська економіка, чиє упевнене зростання допомогло витягнути світ із глобальної кризи 2008 року, перетворюється на фактор ризику для всіх.
Але можливо й те, що шторм на фондових ринках уляжеться точно так само, як минулого літа, пише The New York Times. Увесь інший світ знаходиться в стадії відбудовного зростання економіки, і це допоможе згладити негативний вплив новин з Китаю. Китайська влада, у свою чергу, має рішуче пройти твердий процес адаптації до нової економічної моделі. Помірна девальвація юаню допоможе уникнути низки корпоративних дефолтів, не приводячи до високого рівня фінансової нестабільності. На користь подібного сприятливого сценарію говорить і той факт, що китайській економіці, як і раніше, вдається зростати, нехай і не колишніми темпами в 10% річних. Створення нових робочих місць триває досить активно, що на цьому етапі може виявитися пріоритетним фактором для уряду.
