20 січня найбільша німецька газета «Більд» опублікувала ексклюзивний матеріал про те, як Росія фінансує життя на території східної України – у самопроголошених Донецькій і Луганській «республіках», де проживає 3,8 млн чоловік.
Матеріал підготував репортер «Більд» Юліан Рьопке (Julian Röpcke) на підставі численних інтерв’ю з постраждалими місцевими жителями, високопоставленими представниками спецслужб у Києві й ознайомлення з документами «народних республік». Журналіст дає докладну картину систематичного втручання Росії у внутрішні справи західного сусіда з довготривалими наслідками.
На сході України після квітня 2014 року з’явилися два унікальні державні утворення, які називають себе Донецькою й Луганською народними республіками. Та не тільки проросійська пропаганда обох «республік», але й сам президент Росії Володимир Путін дали конфліктному регіону України іншу, більш підходящу, на їхню думку, назву – «Новоросія».
Ця концепція, яка одержала певне етнічно-культурне обґрунтування, але суперечить міжнародному праву, і пояснює підтримку самопроголошених «республік» з боку Росії.
Численні розслідування довели участь російської армії в боях улітку 2014 – навесні 2015 рр. на стороні сепаратистів, що дозволило їм одержувати перемогу за перемогою на сході України. Однак про те, як самопроголошені «республіки» з населенням в 3,8 млн жителів забезпечують своє економічне й соціальне становлення, відомо небагато.
Промисловість у регіоні ще до конфлікту дихала на ладан, а зараз – майже вся в руїнах. Україна практично повністю призупинила на цій території державне соціальне забезпечення й банківську діяльність. Росія ж офіційно двічі на місяць постачає гуманітарну допомогу, посилаючи знамениті «гумконвої», які складаються з декількох десятків білих вантажівок. Але загалом цього занадто мало, щоб забезпечити хоч якесь життя на території площею з Тюрінгію (адміністративна територіальна одиниця ФРН – прим. перекладача).
Яким же чином мільйони людей, незважаючи ні на що, можуть більш-менш стерпно жити в цьому регіоні?
Під час численних інтерв’ю з жителями окупованої території «Новоросії», ознайомлення з документами «народних республік» і ексклюзивними розвідданими вимальовується досить докладна картина повномасштабного й систематичного втручання Росії у внутрішні справи свого західного сусіда.
Сепаратисти Донецької й Луганської областей проголосили свою незалежність від України у квітні 2014 року. Незважаючи на це, Київська влада аж до липня згаданого року продовжувала фінансувати більшість державних допомог на цій території. Тривала виплата зарплат працівникам держсектора й пенсій, громадяни могли користуватися своїми рахунками в українських банках.
Тільки влітку, коли стало зрозуміло, що ці регіони не можуть бути повернуті під контроль України, остання, виходячи із ситуації, що склалася, призупинила фінансування більшості виплат, за винятком пенсій і соціальної допомоги.
Молода вчителька Аліна в той час жила у великому місті Горлівка й працювала в початковій школі № 16. У липні 2014 року їй востаннє перерахували вчительську зарплату на рахунок в українському банку. Це була сума, еквівалентна приблизно 117 євро (див. таблицю). Після цього Україна припинила виплачувати заробітну плату. У вересні, на початку нового навчального року, нова влада «республіки» пообіцяла продовжити платити зарплату всім викладачам, хоча й у значно меншому розмірі – близько 78 євро, незалежно від учительського стажу.
Але реальність виявилася зовсім інакшою. З вересня 2014 по лютий 2015 року Аліна і її колеги одержали зарплату тільки один раз. «Її видали на початку навчального року, щоб створити видимість нормальної ситуації й щоб ми хоча б на роботу приходили», – розповідає Аліна. Потім фінансування всієї соціальної сфери в обидвох «народних республіках» повністю припинилося, бо амбіційні наміри нових правителів не мали нічого спільного з реальністю.
Ще троє опитаних «Більдом» підтвердили, що взимку 2014-15 рр. на контрольованій сепаратистами території зарплат і пенсій практично не виплачували.
Наступна зарплата (з доплатою за листопад) була виплачена лише в березні 2015 року – українськими гривнями. Складалося враження, говорить Аліна, що Міністерство освіти «Донецької народної республіки» одержало розпорядження виплатити заробітну плату за рахунок прихованих грошових резервів. «Здалося, що українські гроші їм більше не були потрібні», – говорить учителька.
Регулярні виплати заробітної плати з доплатою за пропущені місяці відновилися з квітня 2015 р. Із червня на всій території виплати робилися вже в російській валюті – зовсім новими купюрами й монетами.
Усі зарплати в українських гривнях були перераховані в російських рублях за курсом 2 рублі за 1 гривню, а потім заморожені. За реальним курсом у грудні 2015 р. 1 гривня коштувала 3 рублі. Мільйони людей понесли істотні матеріальні втрати, особливо враховуючи, що ціни на продукти харчування підвищилися до російського рівня – майже втричі.
Із середини 2014 р. банки на окупованій території не працюють. Тому директори шкіл щомісяця забирають зарплату готівкою в Міністерстві освіти «республіки», а потім видають учителям. Аліна не змогла сказати, як виплачують зарплату в 4 000 рублів (приблизно 51 євро) її знайомим держслужбовцям.
«Банки, які виплачували пенсії, і автомобілі для перевезення грошей опікувалися озброєними солдатами. Зараз щомісяця в Горлівку прибувають супроводжувані бронетранспортерами колони російських військових вантажівок з багатьма мільйонами рублів», – розповів «Більд» у грудні 2015 р. один із жителів міста.
(Далі буде)
Переклад з німецької Петра МИРОНОВА
