(Продовження. Першу частину репортажу читайте тут: Кремль фінансує українських сепаратистів – Москва розщедрюється на мільярди (Частина І))
Із квітня 2015 року в самопроголошених «незалежних (!) державах» відбулося багато чого. Більша частина економіки була націоналізована. Зарплати в приватному й державному секторах, а також пенсії й допомоги для самотніх осіб, інвалідів і т.д., більш-менш регулярно виплачуються в рублях.
У вересні 2015 року «Луганська народна республіка» оголосила російський рубль офіційною грошовою одиницею, а в жовтні таку ж заяву про введення в обіг рубля зробив Донецьк.
Російськими грішми фінансуються навіть заходи по забезпеченню зайнятості на окупованих територіях. У місті Антрацит Луганської області, недалеко від російського кордону, живе Марія. Після захоплення влади проросійськими бойовиками вона втратила роботу через свої опозиційні щодо нової влади погляди.
Із вересня 2015 року Марія включена в програму створення робочих місць, ініційовану урядом «ЛНР» для десятків тисяч нових безробітних. Зараз вона прибирає шкільні класи й підмітає вулицю, за що одержує 2 436 рублів – приблизно 30 євро на місяць.
«На ці гроші я можу купити лише п’ять курей, ось і все», – говорить Марія. На момент інтерв’ю (наприкінці грудня 2015 р.) вона ще не одержала зарплату за листопад. У місцевому центрі зайнятості кілька днів тому їй сказали: «Вибачте, але гроші приходять із Москви. Мабуть, виплату скасували або вона прийде пізніше».
Для виживання треба одержувати подвійну (українську й російську) пенсію
Марія і її однорічний син можуть хоч якось протриматися тільки тому, що її мати щомісяця віддає їм свою «республіканську пенсію» готівкою в рублях. Батьки Марії, як і багато інших пенсіонерів, раз на місяць виїжджають на контрольовану Україною територію Луганської й Донецької областей, щоб одержати свої пенсії в гривнях. Це можливо тільки у вільній від бойовиків зоні, а щоб перетнути лінію фронту, потрібно кілька днів.
«Більд» підтримує зв’язок і з іншими пенсіонерами з окупованих Росією територій. Щомісяця вони стикаються з труднощами й небезпеками, перетинаючи лінію фронту. Один із таких пенсіонерів, який захотів залишитися анонімним, проживає в Луганську. Щомісяця він одержує 1 243 гривні (50 євро) і 2 248 рублів (28 євро) пенсії. Це ледве вистачає на найнеобхідніше.
Губернатор Донецької області Павло Жебрівський розповів «Більд», що тільки в Донецькій області лінію розмежування між Україною й окупованою територією щодня перетинають 25 000 осіб. Із 638 000 зареєстрованих в області біженців близько 250 000 насправді проживають в «республіці», повідомив губернатор.
Можна припустити, що багато хто використовує статус біженця для одержання соціальної допомоги й пенсій, щоб хоч якось фінансово забезпечити повсякденне життя.
Однак, говорить Павло Жебрівський, Україна не має наміру перешкоджати цьому. «Подвійні пенсії, звичайно, проблема, – говорить губернатор. Але, пояснює політик, карати своїх громадян, які проживають на окупованих територіях, не в інтересах України. Рейди на пунктах перетину спрямовані тільки проти контрабандистів, які хочуть заробити на чужому горі, або проти тих, хто «підтримує терористів грошима».
Один із високопоставлених чиновників української спецслужби також виправдовує бездіяльність України стосовно одержувачів подвійних пенсій, хоча теоретично це можна було б зробити. «Хто може звинувачувати цих людей?» На окупованих територіях вони живуть у суворих умовах, а російська «республіканська» пенсія «не така вже й велика. Там дуже важко вижити, навіть якщо одержувати обидві пенсії».
На відміну від пенсій, соціальна допомога, починаючи з грудня 2014 року, виплачується Україною тільки за місцем проживання на контрольованій території. До кінця 2014 року таку допомогу одержували понад 300 000 родин, які проживають на окупованих територіях, пояснює представник Міністерства соціальної політики України Віталій Музиченко. Із того часу виплати в Донецькій і Луганській областях зменшилися приблизно на 70 %.
Водночас виплати допомоги в інших регіонах України збільшилися рівно на таку ж кількість. За словами директора департаменту, це означає, що ці потерпілі кількістю 1,5 млн зареєстрованих внутрішніх переміщених осіб продовжують одержувати допомогу.
Крім того, допускає В. Музиченко, десятки тисяч людей просто одержали статус біженців, але продовжувати жити в «народних республіках». Перевірити або навіть запобігти цьому неможливо.
Зрозуміло, що сотні тисяч українців, які проживають у самопроголошених «державах» на сході України, продовжують покладатися на українські пенсії й соціальну допомогу, щоб разом із своїми родинами звести кінці з кінцями. Це свідчить про те, наскільки зруйнована, за всієї підтримки Росії, система соціального забезпечення в окупованих регіонах.
(Далі буде)
Переклад з німецької мови Петра МИРОНОВА
