29 березня 2016 року розташоване в Лондоні міжнародне агентство по наданню економічної допомоги країнам, які розвиваються — Oxfam — закликало розвинені країни до кінця поточного року «відкрити двері» для 480 тисяч сірійських біженців. З таким закликом агентство виступило в переддень засідання ООН, яке відбудеться сьогодні, 30 березня, у Женеві й буде розглядати питання глобального розподілу тягаря в розміщенні сірійських біженців.
«Розвинені країни відкрили двері тільки незначній кількості біженців. Необхідно наростити зусилля в питанні глобального розподілу біженців і відкрити двері сотням тисячам біженців»,— говориться в аналітичному звіті організації.
Втім, проблему біженців треба вирішувати не тільки в західній Європі.
І перший приклад такого рішення продемонструвала угода між ЄС і Туреччиною з питання розміщення біженців, яка набуло чинності 20 березня, незважаючи на сумніви в її юридичній правомірності, висловлені неурядовими організаціями й ООН.
У документі відзначені шляхи закриття морського маршруту через Егейське море – між Туреччиною й Грецією – для мігрантів і організаторів нелегальної переправи. Основні побоювання з боку критиків цих домовленостей стосуються того, що до мігрантів, у яких є всі підстави подати прохання про одержання статусу біженця, будуть ставитися, як до нелегалів, і повернуть назад у Туреччину. Одніа з причин — Греція не має ні ресурсів, ні інфраструктури для розміщення такої кількості біженців з наданням їм відповідних гарантій.
Відповідно до домовленостей, мігранти будуть направлятися назад у Туреччину, починаючи з 4 квітня. Втім, цю дату багато експертів називають нереальною.
Що вказано в документі?
В угоді, підписаній країнами-членами Євросоюзу й Туреччиною в Брюсселі 18 березня, ставиться мета зруйнувати “модель контрабандного бізнесу” по переправі мігрантів, яким пропонується “альтернативний шлях з найменшим ризиком”.
1. Починаючи з 20 березня, усі нелегальні мігранти, які прибувають морем із Туреччини на грецькі острови, будуть повернуті в Туреччину*
Усі витрати будуть покриватися Євросоюзом. Інші пункти угоди мають бути приведені у відповідність із міжнародним законодавством з питань біженців, щоб уникнути повернення всіх без винятку. Такі “екстраординарні заходи покликані покласти кінець людським стражданням і відновити порядок”.
2. В обмін на кожного сірійського мігранта, повернутого в Туреччину із Греції, інший сірійський біженець має бути розміщений в одній із країн ЄС. Розміщення мігрантів у ЄС, як стверджується авторами документа, має відбуватися, виходячи з принципу ООН по першочерговій допомозі найбільш уразливим верствам населення. Країни Євросоюзу говорять, що вже готові прийняти 18 тисяч мігрантів і 54 тисячі надані гуманітарними організаціями й добровольцями.
3. Туреччина, у свою чергу, бере на себе закриття морської переправи або сухопутних шляхів для нелегальної міграції
4. Процедура ослаблення візового режиму для громадян Туреччини буде “прискорена” і набуде чинності не пізніше червня 2016 року.
5. ЄС постарається швидше виплатити Туреччини раніше обіцяні 3 млрд євро й організує додаткове фінансування на таку ж суму. Другий транш має бути отриманий Анкарою в 2018 році.
6. Євросоюз і Туреччина погодилися додати нового імпульсу процесу вступу країни в співдружність
7. ЄС і Туреччина висловили відданість спільній роботі по поліпшенню гуманітарної ситуації в Сирії
Насамперед сторони домовилися про можливість створення “безпечних буферних зон” поблизу від кордону з Туреччиною для розміщення біженців і поліпшення умов життя місцевого населення.
Що говорять про цю угоду?
Найшвидша й нестандартна реакція відразу була отримана від UNHCR. Агентство ООН у справах біженців вирішило “знизити свою роль” у цьому питанні, що означає продовження моніторингу, але відмову від допомоги. “UNHCR не є учасником угоди між ЄС і Туреччиною й не буде залучене в процес повернення або затримки” (мігрантів), – заявила представник агентства Меліса Флемінг 22 березня.
Організація «Лікарі без кордонів» вирішила зупинити свою діяльність у таборі біженців Моріа на острові Лесбос (Греція) і в центрі реєстрації мігрантів. Також представники організації відкликали своїх співробітників з Ідомені з міркувань безпеки після того, як двоє мігрантів вчинили акти самоспалення.
А правозахисна організація Amnesty International і зовсім назвала угоду “історичним ударом по правам людини”.
Таким чином, наскільки правильні розрахунки ЄС щодо угоди з Туреччиною, спрямованої на відновлення контролю над «балканським маршрутом», покаже час. Сьогодні ж можна тільки аналізувати ці домовленості.
Позитивні моменти турецько-європейської угоди:
1. Можливість легалізувати й ідентифікувати біженців. Це запобігне загрозі поширення тероризму й злочинності в Європі.
2. Зниження соціального напруження між європейцями й представниками східної культури. Як результат, європейці і далі житимуть під гуманними гаслами відкритого суспільства, але без вторгнення в їхнє звичне розмірене існування людей з іншим світоглядом.
3. Зміцнення авторитету, що похитнувся, німецького канцлера Ангели Меркель і її Християнсько-демократичного союзу. Завдяки домовленості з Туреччиною Меркель зможе не відходити від своєї міграційної стратегії, але потік біженців реально скоротиться.
4. Східні біженці залишаться у своєму історичному середовищі: їм не доведеться пристосовуватися до незвичного побуту, до іншої релігії, до чужого менталітету, до нерідної мови, до іншої природи. Вимушеним переселенцям не доведется приживатися в Європі, бо в Туреччині практично в кожного знайдуться якісь родинні корені.
5. Питання про безвізовий режим між Туреччиною й країнами ЄС нарешті зрушиться з мертвої точки. І, головне, матиме перспективний вектор розвитку.
Сумнівні моменти турецько-європейської угоди:
1. Оскільки дії ЄС звичайно характеризуються повільністю, а війна в Сирії все ще триває, то сьогоднішні домовленості завтра можуть бути вже неактуальними.
2. На кін поставлені дуже великі гроші. Тому чи зможе Туреччина розпорядитися цими коштами за призначенням, а ЄС надати своєму східному партнерові всі 6 мільярдів євро – це відкрите питання.
3. Легалізувати можна тільки тих біженців, які дійсно рятуються від війни. А хто хоче жити на європейську соціальну допомогу, того важко буде повернути на рідну землю. До того ж, ЄС зобов’язується приймати переселенців тільки із Сирії, але ж є й інші потерпілі від війни, наприклад, жителі Нігерії й Лівії. Що робити з такими біженцями? Питання залишається відкритим.
4. Для ІДІЛ і Росії стабільність у Європі невигідна. Вони зацікавлені в «мутній політичній воді», яку біженці чудово баламутять. Отже, у цієї угоди дуже сильні вороги, які спробують будь-якими способами зашкодити створенню дорожньої карти по лібералізації візового режиму.
5. Через існування розбіжностей між країнами самого ЄС його домовленості з Туреччиною можуть стати яблуком розбрату. Наприклад, Великобританія вже загрожує покинути ряди країн Європейського Союзу. Франція, яка зовсім недавно постраждала від терористичних атак, теж не в захваті від безвізового режиму з державою, яка сповідує іслам.
Є й інші перешкоди для реалізації турецько-європейської угоди, наприклад, оголене кіпрське питання. Нагадаємо, що в 1974 році турецькі війська нахабно анексували північну частину острова Кіпр, а з 1983 року на цій території була оголошена Турецька Республіка Північного Кіпру. Однак жодна країна світу, окрім, природно, Туреччини, офіційно не визнала самопроголошену республіку. Цей факт на довгі роки викопав яму нерозуміння між ЄС і Туреччиною. Тому, якщо сьогодні цих опонентів поєднало питання біженців, то завтра їх знову може посварити проблема існування Турецької Республіки Північного Кіпру.
Як би там не було, а на питання про доцільність підписаних 18 березня угод між ЄС і Туреччиною, повторимося, відповісти зможе тільки час. Правда, найвірогідніше, чекати доведеться недовго, бо вибухи в Брюсселі, які сталися 22 березня, уже вкотре продемонстрували ослаблення центристської позиції ЄС і, на жаль, зростання впливу терористичних держав у світовій політиці.
Яна Іщенко, спеціально для “Вектор ньюз”
