14 червня 2016 року в Берліні відбувся досить цікавий з погляду інформаційно-пропагандистської війни захід, на якому досить специфічні «експерти» обговорили участь українських спецслужб в убивстві Бориса Нємцова. Цікаво, що «міжнародна конференція» якоїсь групи «Східний об’єктив» (Ost-Objektiv) з гучною назвою «Нам відомі вбивці Бориса Нємцова» була запланована на 7 червня, але її чомусь перенесли. Також нагадаємо, що «причетність» СБУ до подій на Великому Москворецькому мосту наприкінці травня 2016 року вже намагався довести одіозний кремлівський політолог Сергій Марков, який теж заявив про «український слід в убивстві Нємцова». Але, незважаючи на активну підтримку цього напівмарення в російських ЗМІ, було зрозуміло, що основний удар по СБУ буде зроблений з інших позицій, в ідеалі – з європейських.
Що й підтвердив виступ (на фото вгорі) представників «Східного об’єктива» у Берліні, — само собою, відразу розпіарений агентством Sputnik. У короткому переказі новина складається з наступних меседжів:
1) основну інформацію про участь СБУ експерти одержали із джерел, близьких до спецслужб ФРН;
2) у справу навмисне був уведений «чеченський слід», щоб зв’язати правопорушення з російською владою;
3) розправившись із одним із лідерів опозиції, Україна намагалася спровокувати масові безлади в столиці РФ;
4) центральну роль у правопорушенні зіграла подруга Нємцова, українська модель Ганна Дурицька — саме вона вмовила політика на нічну прогулянку мостом поблизу Кремля, де він і був убитий; на користь цієї версії говорять протиріччя в свідченнях дівчини й те, що кілери залишили її, як цінного свідка, у живих і не вбили
5) спецоперація українських силовиків проводилася без відома президента Петра Порошенка (?!);
6) зараз в Ost-Objektiv планують оцінити, як їхню доповідь, яка займає 13 сторінок, сприйме світова громадськість, і тільки потім учасники групи оприлюднять свої імена.
Залишимо поки інформаційну складову цієї новини, але проаналізуємо, хто й де її розповів.
По-перше, звернемо увагу на те, що конференція почалася об 11.00 і тривала близько двох годин. Прямих трансляцій не було, тільки відеозапис із двох камер, і кілька журналістів, які ще мали доїхати до редакції, потім розшифрувати її з диктофона, погодити з редактором, вичитати коректором – загалом стандартна «журналістська кухня». Іншими словами — плюс іще 3-4 години. Так що інформація в ЗМІ про причетність СБУ до вбивства Нємцова могла з’явитися не раніше 18.30 – 19.00. Але дивна річ — уже о 15.48 новина була розміщена на сайті http://de.sputniknews.com/
Якщо чесно – просто фантастична швидкість, навіть для такого монстра медіа-війни, як Супутник. Але «скринька просто відкривалась»: усього за 250 метрів (!) від Berlin, Charlottenstr, 50-52, де й відбувалося «викриття століття», знаходиться Російський будинок науки й культури в Берліні — на Фрідріхштрассе, 176-179, немало приміщень якого пристосовані до потреб німецького представництва Супутника.
М’яко кажучи, такий збіг місця й часу трапляється вкрай рідко, якщо буває взагалі. Наприклад, сайт NORTEXA, журналісти якого також «із задоволенням» розповіли про своє відвідування конференції, опублікували свою новину тільки о 22.14…
По-друге, розібравшись із місцем і часом, перейдемо до головних діючих осіб. Основним спічрайтером «об’єктивної» конференції став колишній співробітник німецьких спецслужб, а нині публіцист Вільгельм Дітль.
Про В. Дітля відомо небагато, але деякі факти його біографії насторожують. Ось що повідомили редакції «Вектор ньюз» колеги з німецьких ЗМІ: «Громадянин ФРН Вільгельм Дітль (Wilhelm Dietl), 1955 р.н., уродженець м. Бад Кьотцтинг (ФРН), німецький журналіст і експерт з питань діяльності спецслужб. У 1971 році паралельно з одержанням середньої шкільної освіти вчився на редактора для однієї з місцевих газет. У період з 1979 по 1990 р.р. працював у німецькому журналу «Quick» на посадах головного репортера й головного кореспондента. Одночасно працював як вільний автор для німецького тижневого журналу «Stern» і журналу новин «Spiegel». Із 1993 по 2004 р. В.Дітль працював у популярному німецькому виданні журналі «Focus».
За наявною інформацією, враховуючи свою активну журналістську діяльність, а також численні закордонні відрядження, В.Дітль потрапив у поле зору Федеральної розвідувальної служби Німеччини (БНД). У 90-х роках В.Дітль працював у БНД ФРН під псевдонімом «Далі» і за завданням БНД ФРН збирав інформацію військового характеру й відомості про політичний і економічний розвиток у країнах Південної й Центральної Азії, а також Близького й Середнього Сходу. Орієнтовно в 1993 році він був змушений покинути роботу в БНД ФРН після того, як офіційно розкритикував роль німецького держсекретаря Бернда Шмідбауера в звільненні двох німецьких заручників, викрадених у Лівії. Також, за наявною інформацією, після звільнення із БНД ФРН В.Дітль до 2004 року перебував у полі зору німецьких спецслужб у зв’язку з фактами оприлюднення ним службової інформації. Крім того, окремі німецькі ЗМІ звинувачують В.Дітля в передачі особистих даних журналістів, які можуть становити інтерес для БНД ФРН. У 2015 році Дітль став співзасновником німецького інституту з питань дослідження тероризму й безпеки (Institut für Terrorismusforschung & Sicherheitspolitik, «IFTUS» у місті Ессен).
І хоча Дітль 14 червня виступав один, у цю справу вплутаний не тільки він. Йдеться про Роберта Штельцле (Robert Stelzl), принаймні, саме його ім’я фігурувало як ім’я особи, відповідальної за проведення прес-конференції 7 червня. Але, як ми пам’ятаємо, Ost-Objektiv вирішив виступити перед журналістами на тиждень пізніше, і ім’я Роберта вже не фігурувало ані в пресі, ані в доповіді. Відповідь на запитання, чому зник Штельцле, стає очевидною, якщо проаналізувати його біографію в період з 2009 по 2011 роки. У ті роки Р.Штельцль проводив дослідження як вільний співробітник так званої «Дипломатичної служби преси», що дозволило йому одержати офіційний (!) доступ до Посольства РФ у Відні. Ми не стверджуємо про вербування Штельцле як агента ФСБ, але його прямий зв’язок із Москвою й одночасна участь в Ost-Objektiv не викликає сумніву. Більше того, за даними джерел «Вектор ньюз», контакт Роберта зі спецслужбами РФ, найімовірніше, відбувається в німецькому місті Дюссельдорф, яке Р.Штельцль підозріло часто відвідує з приватною метою.
А тепер поставимо запитання, яке адресував своїм «колегам»-журналістам сам Вільгельм Дітль, — «кому вигідно?». Щоб у цьому розібратися, використаємо математичний принцип доказу від зворотного.
По-перше, це зовсім не вигідно німецьким політикам і спецслужбам. Настільки не вигідно, що навіть рідний інститут Дітля IFTUS (який спочатку планувався як «наукове прикриття» доповіді) повністю відхрестився й від презентації, і від участі в підготовці доповіді. По-друге, це не вигідно ані норвезьким, ані датським спецслужбам, які «засвітилися» у доповіді. Про українські й так зрозуміло.
Залишаються тільки російські спецслужби, яким конче потрібно відволікти увагу від террактів у Брюсселі й у Франції, так само, як і від уболівальників Євро-2016, які не на жарт розійшлися. Як кажуть, без коментарів. Хіба що тільки один. Колишні колеги Дітля по журналу FOCUS характеризують його як «нечесного журналіста», «здатного за гроші сказати що завгодно», зв’язаного з багатьма скандалами і який «грубо порушував журналістську етику». Із FOCUS його й звільнили саме через скандали. “Таких зараз якраз і шукають, бо ж пристойні люди не підключаються до таких акцій”, — сказав у приватній розмові журналіст, який працював із Дітлем у журналі. Іншими словами, Росії усе сутужніше, практично неможливо стає знайти експертів із пристойною репутацією, готових брехливо компрометувати Україну. Виступати ретрансляторами Луб’янки готові лише люди, яким нічого втрачати, якщо йдеться про репутацію.
Іван Правдін, “Вектор ньюз”
