Однією з особливостей сучасного етапу національно-визвольної боротьби України проти імперської Росії є його, часом навіть надмірна, гласність.
Чергове підтвердження тому – ініційований Україною розгляд Радою безпеки ООН питання про агресію Росії проти України у Керченській протоці. Спираючись на власні розвіддані й офіційну інформацію про захоплення корабельної групи ВМС України, що здійснювала 25 листопада 2018 року плановий перехід з порту Одеси в порт Маріуполь, представники США, Великобританії, Франції, Нідерландів, Польщі й інших країн-членів РБ ООН, підтримали позицію України, рішуче засудивши політику РФ.
Виступаючи на цьому засіданні, Постійний представник України в ООН Володимир Єльченко навів ряд додаткових аргументів, що доводять умисний характер протиправних дій російської сторони. У числі інших доказів, він процитував витяг з перехопленого аудіозапису переговорів російських військовослужбовців, які брали участь в звірячому полюванні на українські кораблі.
Тому заява міністра оборони Німеччини Урсули фон дер Ляйен про те, що Україна повинна надати докази подій 25 листопада, в результаті яких Росія захопила українські кораблі і військовослужбовців в Азово-Керченській акваторії, дещо збентежила. Якось не хочеться вірити, що воно стало наслідком телефонної розмови Президента РФ Володимира Путіна з Канцлером ФРН Ангелою Меркель з проханням «вплинути на Україну». Скоріш за все, позначається дефіцит знань російської мови, що не дозволив німецьким експертам з максимальною точністю передати керівництву військового відомства зміст згаданого аудіозапису. Занадто вже перенасичений він професійними фразеологізмами і численними «перлами витонченої російської словесності». Оскільки цей запис доступний в мережі Інтернет, є надія, що запропонований аналіз допоможе німецьким фахівцям відновити картину інциденту, що стався, і зробити правильні висновки.
Хто командував актом агресії?
Виходячи з матеріалів запису, блокуванням і захопленням українських кораблів командував начальник департаменту Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ віце-адмірал Геннадій Миколайович Медведєв. Саме він віддавав наказ таранити український буксир під назвою «Яни Капу» (у перекладі з кримськотатарської мови – «Нові ворота») з бортовим номером А947 «щоб пошкодити все». Імовірно, він також давав вказівки здійснити груповий таран інших українських кораблів або ж залити їх водою. На щастя, його команди не були виконані внаслідок високої маневреності катерів і через несправність «лафетів» – водяних гармат на російських прикордонних сторожових кораблях (ПСКР).
За оцінками безпосередніх учасників операції, віддаючи ці накази, Геннадій Медведєв, «кричав і перебував у паніці» тому, що її нібито контролював високопоставлений державний чиновник РФ, який згадується у переговорах російських військовослужбовців як «президент». Окрім Медведєва, команду блокувати українські кораблі, що поверталися додому, давав також капітан 1-го рангу Андрій Борисович Шеін, в 2014 році – начальник Служби прикордонного контролю ФСБ РФ по Республіці Крим, а нині один з керівників Берегової охорони Прикордонслужбы ФСБ РФ.
Хто виконував злочинні накази російського командування?
Накази керівництва Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ виконували екіпажі ПСКР «Дон» під командуванням капітана 2-го рангу Олексія Селяева («Михалича») і ПСКР «Ізумруд» під командуванням капітана 3-го рангу Андрія Щипіцина. «Дон» безпосередньо здійснив два навали (так називається таран у термінології військових моряків) українського буксира «Яни Капу»: в 7-35 і в 7-44 за місцевим часом. ПСКР «Ізумруд», що блокував «Яни Капу», під час другого тарану не впорався з управлінням і зіткнувся з ПСКР «Дон», серйозно пошкодивши його. Очевидно, «Михалич» є також автором викладеного у мережі Інтернет відеозапису тарану «Яни Капу».
Хто стріляв по українських кораблях?
Попри те, що після тарану «Яни Капу» українські кораблі лягли на зворотний курс, командир ПСРК «Дон» отримав команду від невстановленого військового начальника переслідувати їх, завадити поверненню додому, а також сприяти десантуванню на їх борт бійців російського спецназу («10 пацанів з прикольними навичками фізичної підготовки»). Під час переслідування ПСРК «Ізумруд» обстріляв українські кораблі.
При цьому учасники переговорів не приховують, що стрільба велася «на враження». В результаті обстрілу були поранені не менше трьох українських військовослужбовців і пошкоджені два українські кораблі.
Звичайно, проаналізований аудіозапис відображає лише незначну частинку трагічних подій того дня у Керченській протоці. Згідно з доступними з відкритих джерел даними, двом українським малим броньованим катерам «Бердянськ» і «Нікополь», а також одному рейдовому буксиру «Яни Капу» з екіпажем 23-24 військовослужбовців, протистояло ціле угрупування Збройних Сил РФ:
– згадані ПСРК «Дон» й «Ізумруд», невідома кількість патрульних катерів проекту 12200 «Соболь», патрульний катер проекту 12150 «Мангуст» Берегової охорони Прикордонслужби ФСБ РФ;
– тральщик «Віце-адмірал Захарьян», малий протичовновий корабель «Суздалець», два артилерійські катери проекту 1204 Чорноморського флоту РФ;
– два вертольоти КА-52 «Алігатор» і два штурмовики СУ-25 Військово-космічних сил Росії;
– підрозділи спеціального призначення Прикордонслужби ФСБ РФ, бійці яких захоплювали українські кораблі.
Поза всяких сумнівів, для забезпечення операції з полонення українських кораблів були залучені сили і засоби підрозділів військ радіоелектронної боротьби РФ, що здійснювали заходи з радіоелектронного придушення українських засобів зв’язку. Були також задіяні підрозділи технічної розвідки ФСБ, СЗР і ГРУ ГШ МО РФ, які знімали інформацію з каналів зв’язку про плани і задуми командування ВМС України.
Що ж до спроб ФСБ і Міністерства закордонних справ РФ роздути сенсацію навколо перебування на українських кораблях двох співробітників військової контррозвідки Служби безпеки України (ВКР СБУ), слід розуміти – було б дивним, якби вони там були відсутні. Адже серед багатьох завдань, що стоять перед ВКР СБУ, одним з пріоритетних є оперативний супровід заходів з виконання бойових завдань. Шкода тільки, що про це наші співвітчизники дізналися не від Головнокомандувача або керівництва СБ України, а з виступу представника Росії в ООН.
Борис Дніпров
