12 жовтня 2018 року, вже наступного дня після рішення Синоду Вселенського патріархату надати Православній церкві України Томос про автокефалію, Президент РФ Володимир Путін провів екстрену нараду з постійними членами Ради безпеки РФ. На відміну від засідань Радбезу РФ, порядок денний яких планується заздалегідь, такі наради проводяться позапланово і присвячуються обговоренню найбільш гострих питань внутрішньої і зовнішньої політики. Так було перед анексією українського Криму, початком агресії на Донбасі, після збитого малазійського «Боїнгу» рейсу МН17 тощо. Як повідомляв сайт Глави Росії: «Учасники наради обмінялися думками про становище Російської православної церкви (РПЦ) в Україні після винесеного синодом Константинопольського патріархату рішення приступити до надання автокефалії Православній церкві України, відміни грамоти 1686 року про перехід Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату і відновлення ставропігії (постійного представництва – прим. автора) Вселенського патріарха в Києві».
У перекладі з бюрократичної мови на звичайну це означає, що знервований Президент РФ Володимир Путін настільки серйозно занепокоївся намірами Вселенського Патріарха Варфоломія надати Томос про автокефалію Православній церкві в Україні, що вирішив терміново скликати «ближнє коло» соратників для конфіденційного обговорення наслідків такого рішення. За п’ятничним столом у президентській резиденції в підмосковному селищі Ново-Огарьово тоді зібралися прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв, керівники обох палат російського парламенту Валентина Матвієнко і В’ячеслав Володін, керівник президентської адміністрації Антон Вайно, секретар Радбезу Микола Патрушев, міністри закордонних і внутрішніх справ Сергій Лавров і Володимир Колокольцев, міністр оборони Сергій Шойгу, директор ФСБ Олександр Бортніков, голова Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришків, а також давнішній товариш Путіна Сергій Іванов, який на даний час є його спецпредставником.
Головне питання, яке розглядаюсь на нараді – як після надання Томосу про автокефалію Православній церкві в Україні не допустити втрати РПЦ канонічного статусу, підконтрольних їй українських територій і фінансових потоків звідти, що спрогнозував у своїх уїдливих коментарях відомий російський журналіст, колишній слухач Московської духовної семінарії Олександр Невзоров.
А ще краще – змусити Вселенського Патріарха відмінити рішення Синоду.
Попри те, що на нараді обговорювались складні церковні проблеми, Патріарх РПЦ Кирило (Гундяєв) серед офіційних учасників не значився. Імовірно, його не запрошували, щоб не демонструвати на весь світ єдність Кремля з РПЦ. А можливо, праві ті експерти, які вважають, що в недалекому майбутньому патріарший престол має обійняти духовник (в православній церкві це священик, який володіє таємницею покаяння – прим. автора) Володимира Путіна – митрополит Тихон (Шевкунов). Так чи інакше, позицію Патріарха РПЦ довелось озвучувати кураторам із ФСБ і СЗР РФ.
Немає сумнівів, що за результатами наради в Ново-Огарьово було прийняте протокольне рішення, яким детально «нарізувались» завдання російським міністерствам і відомствам «щодо мінімізації негативних наслідків рішень Синоду Вселенського патріархату для національної безпеки й обороноздатності Російської Федерації».
Адже, «протягом багатьох віків Російська православна церква відігравала одну з ключових ролей у створенні і підтриманні російської державності, проводячи політику центральної влади на обширних територіях імперії», – цитата з статті російського дослідника Ф.С.Кіреєва «Християнські устої осетинського офіцерства», надрукованій у збірнику «Аланское православие: история и культура» (Владикавказ, 2017).
За даними передноворічного дослідження Всеросійського центру вивчення громадської думки рейтинг найбільш позитивно оцінюваних росіянами державних і громадських інститутів очолили Збройні Сили, РПЦ і правоохоронні органи. Експерти пояснюють такі високі показники тим, що за останні 30 років Росія так і не набула стабільності, залишаючись у перехідному стані. А церква і армія при всіх режимах, навіть за часів панування КПРС, відігравали роль незмінних базових цінностей. Через цілеспрямований вплив пропаганди росіяни навіть перестали сприймати ВЧК-ГПУ-НКВС знаряддям масових політичних репресій, сприймаючи екранні образи Берії, Абакумова та інших відомих катюг борцями з підступними діями імперіалістичних спецслужб і ворожих елементів всередині країни.
Звичайно, у разі отримання Православною церквою України Томосу про автокефалію, РПЦ доведеться вносити суттєві корективи до планів роботи Синодального відділу з організації взаємодії зі Збройними Силами РФ (ЗС РФ) і правоохоронним органами, який був створений 1995 року за рішенням Священного Синоду РПЦ. Вибір варіантів мізерний і всі вони завідомо програшні. Звичайно, можна продовжувати звинувачувати Вселенського Патріарха у потуранні українським розкольникам, але на фоні посилення глобального протистояння Росії з цивілізованим світом це призведе до її подальшої ізоляції. Отже, доведеться пояснювати військовослужбовцям ЗС РФ, чому історія РПЦ відтепер починатиметься не з Хрещення Русі Київським князем Володимиром 988 року, а з 1448 року, тобто з часу, коли вона відокремилась від Київської митрополії. Про це чітко заявив предстоятель УПЦ КП Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
Рішучі дії Президента України Петра Порошенка щодо підтримки прагнення громадян України до Об’єднавчого Собору явно спантеличили кремлівських стратегів. У всяк випадку, російським силовикам нічим звітуватись перед своїми співвітчизниками. Не розкривати ж державну таємницю про об’єми фінансування «п’ятої колони» в Україні чи «тітушок» для вчинення провокацій у Києві під час проведення Об’єднавчого Собору.
Активність же Патріарха РПЦ Кирила «била через край». 15 жовтня 2018 року в Мінську він провів засідання Синоду РПЦ. За результатами обговорення Синод прийняв заяву, якою не визнав рішення Вселенського патріархату щодо Православної церкви України і фактично розірвав стосунки з ним.
Щоб схилити Вселенського Патріарха Варфоломія відкласти рішення про надання Томосу про автокефалію Православній церкві України, він вдався до епістолярного жанру. За останній місяць Кирило надіслав листи Генеральному секретарю ООН Антоніу Гутеррішу, Папі Римському Франциску, канцлеру Німеччини Ангелі Меркель, президенту Франції Аммануелю Макрону з проханням «захистити вірян та єпископат УПЦ МП від тиску і гонінь з боку влади». На противагу діям Вселенського патріархату Синод РПЦ 29 грудня 2018 року прийняв рішення утворити патріарші екзархати (в православ’ї – особлива адміністративно-територіальна одиниця, закордонна щодо основної церкви – прим. автора) в Західній Європі й Азії, а також створити єпархію в Іспанії і Португалії. У такий спосіб РПЦ розраховує зберегти свій вплив на діючі там приходи православних вірян-вихідців з Росії та країн СНД. Напевно, окрім дипломатичних установ, у своїй діяльності новоутворені екзархати спиратимуться на підтримку представництв Федерального агентства «Россотрудничество», які функціонують у понад 80 країн світу. Отже, не треба бути провидцем аби зрозуміти, що такі рішення Синоду РПЦ узгоджувались із керівниками МЗС, ФСБ та російських розвідувальних органів й ухвалювались Президентом РФ.
І ось нарешті кульмінація – ультиматум Патріарха РПЦ Кирила Вселенському Патріарху Варфоломію від 31 грудня 2018 року, який засвідчив, що Синод РПЦ остаточно взяв курс на самоізоляцію. У цьому відкритому листі Кирило закликав Варфоломія не надавати Томос про автокефалію новоствореній Православній церві України: «Відступіться від спілкування з розкольниками, відмовтесь від участі в політичній авантюрі їх легалізації. І тоді справжня Православна Церква України на чолі з Блаженнійшим митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм благословить Вас, а історія збереже пам’ять про Вас серед тих святителів Константинопольського Престолу, хто в найтяжчих політичних умовах зміг не втратити гідності Церкви і зберегти її єдність». Кирил навіть вдався до шантажу і залякування. Якщо Вселенський патріархат не змінить політику, то Варфоломій, на думку Патріарха РПЦ, перестане «бути Першим в православному світі», «… а нанесені Вами страждання православних українців підуть за Вами на Страшний суд неупередженого Господа нашого і будуть свідчити перед Ним проти Вас».
Читаючи ультиматум Кирила, складається враження, що Патріарх РПЦ не розраховував отримати відповідь Вселенського Патріарха Варфоломія. Дуже ж таки хамським стилем висловив він свої думки. Скоріш за все, у такий спосіб Кирило прозвітував перед Кремлем про виконання протокольного доручення нарад наради постійних членів Радбезу РФ від 12 жовтня 2018 року.
Історія знає чимало успішних і не завжди прикладів боротьби слов’янських держав за церковну незалежність. Один з перших – боротьба ранньофеодальної держави, відомої під назвою Велика Моравія (822-907), яка в період свого розквіту охоплювала територію сучасної Угорщини, Словенії, Чехії, а також Малу Польщу, частину України і історичну область Сілезія. Вже маючи державний суверенітет, вона залишалась під духовною опікою Баварського єпископату. Прагнучи позбутися такого підпорядкування моравський князь Ростислав 862-863 року направив в Константинополь послів з проханням прислати «єпископа і вчителя», які могли б слов’янською мовою проповідувати Євангеліє. Ними стали брати Кирило і Мефодій, завдяки пастирському служінню яких, саме на території Великої Моравії з’явилася старослов’янська азбука і церковно-слов’янська мова.
На відміну від середньовічної Великої Моравії, яка під впливом зовнішніх чинників занепала, Україна хоч і втратила тимчасово частину території, але витримала випробування російською військовою агресією. Тепер, для поступального розвитку необхідно позбутися впливу на духовне життя українців з боку РПЦ. Це буде непростий шлях і стовідсотково правий Президент України Петро Порошенко, заявляючи про те, що Об’єднавчий Собор – це лише початок будівництва нової церкви: «Росія мертвою хваткою вчепилася у свою церковну мережу в Україні, розглядаючи її як розгалужений канал впливу. Російська православна церква — частина політичної системи РФ…».
Судячи з усього, ультиматум Кирила не справив на Вселенського Патріарха Варфоломія очікуваного в Кремлі враження. Його позиція залишилась твердою і непохитною. Під час новорічної церемонії 1 січня 2019 року він запевнив, що жорстка протидія «…не буде перешкодою для нас, оскільки ми формуємо наше рішення на святих канонах, на привілеї Вселенського патріархату, на порядку і традиціях православ’я… Господь благословив рік, що минає. Ми славимо його за всі блага, які він нам дав, і особливо за велику і історичну подію – автокефалію церкви України, справа, яка завершиться і буде благословенна наступної неділі в присутності нового предстоятеля цієї сестринської церкви і в присутності президента країни пана Порошенка. Тут вони отримають Томос автокефалії», – наголосив він.
Кращої реакції на ультиматум РПЦ й бути не може.
Борис Дніпров
