Цей рік визначатиме майбутнє України та не лише долю нашої держави.
Війну в Україні не слід розглядати як локальний військовий конфлікт між двома державами – це дуже спрощений підхід, неприпустима аналітична помилка.
За путінською спробою відродження «великої імперії» стоїть набагато більше, аніж повернення України під свій контроль, навіть більше ніж збирання «історичних земель» та відродження радянського союзу. Причини цієї війни є глибшими за так звану «СВО», цілі набагато ширшими, а ціна вагомішою.
Задумайтесь чому останніми роками між Росією, Китаєм, Північною Кореєю, Іраном утворюються альянси.
Поява обрисів «Глобального півдня» свідчить не стільки про слабкість російського агресора, скільки про тектонічні процеси змін, які ми спостерігаємо через утворення світових військово-політичних та фінансово-промислових блоків, започаткування боротьби між альянсами, або так званими «вісями зла та демократії». Це зовсім інший вимір гібридної війни, що ведеться у світовому масштабі.
В такому контексті не можливо не погодитися із системною, світоглядною промовою міністра оборони Великої Британії Гранта Шаппса, виголошеною 16 січня у серці Лондона, в Ланкастер-Хаусі. Очільник оборонного відомства стверджує, що у сучасному світі вже не залишилось місця для «ізольованих конфліктів» – всі конфлікти так чи інакше стануть світовими (саме тепер ми спостерігаємо цей процес в Україні, на Близькому Сході). Сучасний світ складний, і жодна нація не зможе дозволити собі пройти цей шлях наодинці.
Експерти не безпідставно прогнозують виникнення нових воєн на Корейському півострові, в Африці, на Балканах, Кавказі, навіть в Антарктиці. Для британських прогнозів, нажаль, є підстави: основи світового порядку розхитані та дестабілізовані, безпекові механізми належним чином не працюють, міжнародні організації стали безпорадними. Як наслідок, за п’ять років ми можемо стати свідками війн проти колективного Заходу за участю Росії, Китаю, Ірану, Північної Кореї (список можна продовжувати). Характерною ознакою виділяється те, що війни розгоратимуться і триватимуть на територіях не ядерних, переважно слабких у військовому відношенні країн, конфлікти здебільшого матимуть вигляд «проксі-війн» (посередницьких, на територіях третіх країн) – саме там конкуруватимуть сильні держави світу за «місце під сонцем», там випробовуватимуться нові технології, форми і методи боротьби.
І не лише тому, що населення майже половини світу піде на вибори. Цей чинник також важливий, він стане так би мовити «тестом на зрілість» для багатьох країн, а результат волевиявлення матиме надзвичайно важливе значення. Звісно, ми не братимемо до уваги так звані «вибори» з відомим наперед результатом, які не мають нічого спільного з демократією. Але найбільший «рік демократії» в історії людства все ж мине, натомість залишаться об’єктивні процеси зміни епох, що матимуть результатом прихід ери нової реальності.
Якою буде ця нова реальність?
По-перше епоха «мирної демократії та ідеалізму» об’єктивно зміниться на історичний період жорсткої реальності. Якою тривалістю він буде наразі не відомо. Але очевидно, що світ за декілька років здійснить перехід від повоєнного устрою до передвоєнного та воєнного. Це важливо усвідомлювати, адже обставини впливатимуть на всі сфери нашого життя – від побуту, виховання в дитсадках, освіти в школах до підготовки фахівців у вишах та використання державами їх потенціалу в оборонній сфері та на мілітаризованому ринку праці.
По-друге відбудеться певне «згортання» демократії, як ми знаємо її в класичному вигляді. Імовірно виникне нова форма правління – «військова демократія», як певний гібрид свободи та жорстких правил і обмежень у багатьох сферах. Життя перейде на інші рейки, людство буде змушено пристосовуватись до військових і безпекових умов, і найскладніше – до цього треба бути ментально готовим як нашому, так і прийдешньому поколінням.
По-третє мирне співіснування держав заміниться пріоритетним домінуванням національних інтересів, жорстким прагматизмом: альянси утворюватимуться не за принципами розвитку добросусідства, торговельної-економічної співпраці тощо, а виходячи з нових пріоритетних принципів забезпечення власної безпеки, оборони, в тому числі колективної, від зовнішнього агресора. Саме оборона на тривалий історичний період стане наріжним каменем існування держав та їх об’єднань.
Відбуватиметься подальше формування нового світоустрою і якою буде його конфігурація, регіональні кордони та сфери впливу, навіть державні кордони окремих країн, визначить глобальна війна. Третя світова фактично вже йде. Запущено глобальний процес гонки озброєнь, введені в дію безпрецедентні національні механізми нарощування оборонно-промислових потужностей, переорієнтовуються економіки.
Вибору вже не має, як казав колись відомий класик: «процес пішов». Для світової безпекової системи спричинена Росією широкомасштабна війна в Україні стала «точкою біфуркації» (визначення характеризує критичний стан системи, за яким відбувається перехід в інший, більш стійкий її стан).
Напрошується логічне запитання: це що, кінець? Ні, лише початок. У цих тектонічних процесах проглядається позитив для нас: Захід вже пройшов «точку повернення» у 2022 році, тепер не може дозволити собі припуститися фатальної помилки та нагородити путіна перемогою в Україні. Це означає, що наша країна буде жити, вона збереже державність і це є головним висновком сьогодення.
Світоглядна війна стосується інтересів не лише України, і ми не є єдиним гравцем цієї шахової партії. Українську державу не залишать наодинці, ми воюватимемо з «віссю зла» тільки разом. Так само разом ми досягнемо перемоги. Очевидно, що з 2014 року Україна історично та географічно опинилася на передньому краї боротьби, але ця обставина дає нам історичний шанс разом із колективним Заходом формувати нові кордони так званих «пан регіонів».
Саме таке розуміння призводить нас до головного висновку: все що відбувалося з 2014 року та з 24 лютого 2022 року на наших теренах було не даремним, ми платимо велику ціну за те, що обов’язково станемо частиною західного військово-демократичного світу.
Ера «дивідендів від миру» добігла кінця. Починається ера воєн та будівництва в такий спосіб нового світу. В ньому, поза сумнівом, буде місце й для успішної України.
Переможемо! Все буде Україна!
Юрій Романюк,
ветеран зовнішньої розвідки, кандидат педагогічних наук
