Поточного року МІА «Вектор Ньюз» двічі розповідало про киянина Лейбу-Іцика Добровського, доля якого була скалічена Другою світовою війною (ось тут і тут).
Нагадаємо коротко цю історію. Після закінчення аспірантури юридичного факультету Київського державного університету Лейба Добровський міг би вирости до рівня видатного вченого, або, принаймні, стати висококваліфікованим юристом-практиком. Можливо на молодого й перспективного члена Комуністичної партії (більшовиків) України чекала кар’єра комсомольського чи партійного функціонера республіканського масштабу. Але грянула війна і Лейбі Добровському довелося змінити академічну аудиторію на солдатський окоп. Далі поранення, полон, поневіряння по німецьким концтаборам. Щоб отримати шанс вижити Лейба Добровський видав себе за українця Леоніда Дубровського і чудом вирвався з-за колючого дроту Рівненського табору військовополонених.
Отримавши певну свободу, йому пощастило потрапити на лікування в Корецьку районну лікарню. Там він познайомився з активістами «Просвіти», які високо оцінили загальноосвітній рівень і здібності недавнього в’язня німецького концтабору й звели його з підпільниками місцевого осередку ОУН. Після нетривалого вивчення ті відрекомендували Лейбу Добровського, точніше Леоніда Дубровського очільникам районного проводу УПА. Так, несподівано для себе, він став референтом політичного відділу УПА-Північ «Валерієм».
За час служби в УПА з під пера «Валерія» вийшла низка листівок, прокламацій із зверненнями до представників інших народів вступати до лав повстанців. Він також написав публіцистичну працю «Як московський царизм підкорював народи», оригінал якої зберігається у матеріалах кримінальної справи.
1944 року Лейба Добровський був заарештований органами НКВС, засуджений до 10 років позбавлення волі, пройшов усі жахи вже тепер радянських таборів ГУЛАГ. Свободу він отримав 1953 року, оселився спочатку в Ірпіні, згодом переїхав до дружини в Київ. Звичайно про роботу за освітою не могло бути й мови, працював постачальником на якомусь заводі. Помер Лейба Добровський 1969 року, похований у Києві.
Понад 20 років тому Лейба-Іцик Добровський був реабілітований. Але про це, на жаль, ніхто, окрім співробітників Служби безпеки України і військової прокуратури, які брали участь у підготовці матеріалів на його реабілітацію, не знав. Справа у тім, що на той час його рідних у Києві не залишилось. Можливо, пришита до матеріалів кримінальної справи на Лейбу Добровського довідка про його реабілітацію так би й залишилась незатребуваною, якби МІА «Вектор Ньюз» не пощастило розшукати його племінницю, колишню київську вчительку Поліну Рогову, котра з 1992 року мешкає у Державі Ізраїль. Дізнавшись з публікацій МІА «Вектор Ньюз» про можливість ознайомитися з матеріалами справи на свого дядька, Поліна Рогова разом із сином Аркадієм Царінним приїхали в Київ.
І ось, напередоні Дня захисника Відчизни, який відзначається в День УПА, у читальному залі Галузевого архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) їм була надана можливість не тільки перегорнути пожовклі сторінки справи на свого дядька, але й отримати консультації від досвідчених працівників установи.
Потім, за дорученням Голови СБУ Василя Грицака керівник його Апарату Ігор Гуськов в урочистій обстановці вручив Поліні Роговій і Аркадію Царінному копії довідок про реабілітацію Лейби Добровського. А начальник ГДА СБУ Андрій Когут передав їм оцифровану копію кримінальної справи. У заході взяли також участь радник Голови СБУ Олександр Бєлов, а також члени редколегії МІА «Вектор Ньюз» Олександр Христенко і Петро Шатковський.
Як проходила ця церемонія можна подивитися на сайті СБУ
Олександр Нечитайло, краєзнавець
