Наприкінці минулого року на Чернігівщині сталася непересічна подія. Вперше за роки Незалежності в стінах Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя зібралися українські історики на І Всеукраїнський археологічний з’їзд. У роботі форуму, який проходив 23-25 листопада 2018 року, взяли участь 166 вчених, дослідників, теоретиків і практиків з усіх регіонів України, що становить більше половини від загального числа представників вітчизняної археологічної спільноти.
З’їзд проходив у форматі тематичних секцій та круглих столів. Особливу увагу учасники форуму приділили роботі тематичної секції «Археологія Давньої Русі, пізнього середньовіччя та нового часу». Що й не дивно, адже вивчення найдавнішої літописної «Руської Землі», князівств Х-ХІІІ століть, дослідження археологічних матеріалів ХІV-XІХ століть, в тому числі пам’яток козацької доби, є одним з найактуальніших завдань вітчизняної археологічної науки.
Українські «детективи минулого», як сказала про археологів Агата Крісті, під час виступів ділилися своїми звітами про проведення розкопок, деякі з яких можна сміливо вважати науковими відкриттями. Насамперед, це стосується доповіді В.Івакіна, В.Баранова, Д.Бібікова, І.Зоценка, А.Сорокуна «Середньовічний балтський могильник на Пороссі» за результатами термінових науково-рятувальних робіт, проведених Архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАН України у 2017 – 2018 рр. на правому березі річки Рось у селі Острів Рокитнянського району Київської області.
Науково-рятувальна місія цієї експедиції була обумовлена активною протиправною діяльністю в Пороссі «чорних археологів». Так зараз величають себе мародери, грабіжники і гробокопачі, «пошуки» яких не мають нічого спільного з археологічною наукою. За своєю суттю вони відрізняються в гірший бік навіть від попередників, котрих раніше називали просто «копачами» або «шукачами скарбів». Якщо найбільшою вдачею для тих вважалась знахідка дорогоцінностей і продаж їх ювелірам, то «чорні археологи» задовольняють потреби приватних колекціонерів у залишках кераміки, іржавій зброї, грубих прикрас з простих матеріалів тощо. У пошуках унікальних речей вони безжалісно розривають древні стоянки, городища, кургани, могильники, через що знайдені речові джерела матеріальної культури назавжди втрачають свою наукову, історичну цінність. За останнє десятиріччя незаконні археологічні розкопки з метою розграбування археологічних пам’яток та скарбошукацтво за допомогою найсучаснішого обладнання набули в Україні масового характеру.
Демонстративно ігноруючи встановлену Кримінальним Кодексом України відповідальність за самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці (стаття 298), «чорні археологи» навіть хизуються своїми знахідками в Інтернеті. Так сталося й 2017 року, коли приватні колекціонери розмістили на одному з спеціалізованих сайтів фото речей, пов’язаних з розритим у селі Острів могильником невідомого походження. Вони навіть обговорювали між собою в соціальних мережах, як грабували некрополь.
Одним з перших у вересні 2017 року на сполох забив директор Таращанського краєзнавчого музею Валерій Романюк, який розповів працівникам Інституту археології НАН України про пограбування некрополя. Про ці ганебні речі стало відомо й вченим-археологам з Німеччини і Литви, які звернулися до українських колег за допомогою. Газета «День» також привернула увагу української громадськості до проблеми знищення важливої археологічної пам’ятки, розмістивши 16 листопада 2017 року на своїх шпальтах матеріал Марії Прокопенко «Ми не знаємо, як зупинити цей грабіж».
Терміново споряджена для спасіння археологічної пам’ятки експедиція на чолі зі старшим науковим співробітником Інституту археології НАН України Всеволодом Івакіним, приступила до робіт у жовтні 2017 року. На сьогодні вже виявлено і частково досліджено 47 поховань середньовічного могильника другої чверті ХІ ст. – першої половини ХІІ ст. Найперше, що вразило фахівців – непритаманний типовим давньоруським поховальним пам’яткам яскравий та чисельний поховальний інвентар, серед якого виділяються прикраси: у похованнях виявлені арбалетоподібні та підковоподібні фібули, браслети з зооморфними кінцями, ланцюжки, кільця та каблучки, а також пірофілітові прясельця, предмети озброєння та елементи ремінної гарнітури. Біля одного з досліджених поховань простежені залишки кам’яної викладки – ймовірно вівтаря.
Вже попередній огляд знайдених у похованнях речей (сокири, списи, прикраси) показав, що вони мають численні аналогії серед балтських поховальних старожитностей. Балти, балтські народи — народи індоєвропейської мовної групи, які в І-ХІ століттях населяли південно-східну Балтію до Верхнього Дніпра, і говорили на балтійських мовах. Їх вважають предками сучасних литовців і латишів.
З історичної точки зору, знайдені в селі Острів артефакти підтверджують літописні повідомлення про державну діяльність Ярослава Мудрого, спрямовану на зміцнення південних рубежів Київської Русі. Один із середньовічних літописів повідомляє про те, що Ярослав Мудрий «поча ставити городы по Рси». Отже, цілком ймовірно, що київський князь міг переселити якісь групи з балтських племен на родючі південноруські землі вздовж Росі, де на них було покладено обов’язки з оборони від нападів кочовиків.
Один з організаторів й активних учасників експедиції В’ячеслав Баранов, висловив думку, що виявлення балтського некрополя – найвидатніше за останні 20 років відкриття давньоруської археології, яке вписує нову сторінку в історію України, Латвії і Литви. Результати проведених розкопок високо оцінив також директор Інституту археології НАН України, член-кореспондент НАН України Віктор Чабай: «Наші колеги, які працюють у напрямку середньовічної археології, знайшли балтський могильник на річці Рось. Ця знахідка дійсно світового рівня, оскільки засвідчує ненасильницьке переселення Ярославом Мудрим балтських племен на річку Рось для охорони південних рубежів Київської Русі».
Оскільки знайдений некрополь є спільною сторінкою в історії України та Литви, він викликав серйозну зацікавленість литовської наукової, дипломатичної та журналістської спільнот. Попередні результати археологічних досліджень могильника – «A new Baltic necropolis in the middle Dniper region (XI–XII cт.)», були представлені литовським колегам-археологам на міжнародній науковій конференції «Останні археологічні дослідження», яку організувало Литовське археологічне товариство спільно з музеєм-курортом Паланги 24–25.11.2017 р. Конференція була присвячена археологічним дослідженням у Литві та Східній Балтиці у 2016–2017 рр.
Результатом плідного спілкування з провідними фахівцями з середньовічних балтських старожитностей Литви постала ідея створення спільного багаторічного україно-литовського проекту для всебічного археологічного дослідження могильника та поселенської структури, пов’язаної з ним (городище та неукріплене поселення у селі Сухоліси).
Офіційна зустріч українських вчених-археологів у Міністерстві закордонних справ Литви показала, що вказана ідея міжнародного співробітництва одержала підтримку і в державних структурах Литви.
Попередньо готовність підтримувати проекти спільних україно-литовських археологічних досліджень підтвердив також Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс.
Українці справедливо обурюються, коли очільники Кремля намагаються обкрадати нашу славетну історію, привласнюючи собі спільні перемоги й навіть видатні історичні постаті. Так було коли Володимир Путін стверджував про можливість перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні без участі українців, коли він же відкривав у центрі Москви пам’ятник київському князю Володимиру Великому Хрестителю Київської Русі, чи називав королеву Франції Анну – доньку київського князя Ярослава Мудрого «росіянкою».
Але, на превеликий жаль, коли справа доходить до протидії конкретним фактам злочинної діяльності «чорних археологів» з розграбування пам’яток давнини, «єдиний порив» обурення громадськості чомусь не завжди поділяють і підтримують правоохоронні органи України.
Невже не на часі?
Олександр Нечитайло, краєзнавець
