Напередодні 80-х роковин трагедії Бабиного Яру російські інформаційні війська в черговий раз розтиражовали народжені в кремлівських кабінетах історичні міфи про природний український антисемітизм, колабораціонізм греко-католицького духовенства й священників Української автокефальної церкви (УАПЦ), активну участь українських націоналістів у розстрілах євреїв 29-30 вересня 1941 року в Києві тощо.
Слід визнати, що попри їх чітко окреслене політико-пропагандистське підґрунтя й неодноразове спростування українськими істориками, зазначені пропагандистські штампи міцно вкорінились у свідомість певної частини населення нашої держави й заважають формуванню об’єктивного уявлення про власну історію.
Протидіяти цим негативним явищам можна виключно шляхом організації всебічного дослідження нових архівних матеріалів і популяризації їх результатів.
Організатори наукового круглого столу на тему «Роль православного духовенства та віруючих у порятунку єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни», який пройшов 28 вересня 2021 року, не обмежували його рамками суто контрпропагандистського заходу. Вони поставили перед собою більш загальну мету: пошук і систематизація свідчень і джерел з означеного питання, увічнення пам’яті жертв Голокосту та «праведників народів світу» в Україні, пошук свідоцтв про православних священників і вірян, розстріляних разом з євреями в Бабиному Яру, запобігання проявам ксенофобії й антисемітизму.
Ініціаторами його проведення виступили Київська духовна академія й семінарія, а також Центр вивчення спадщини новомучеників і сповідників ХХ століття. Для учасників заходу гостинно розчинила двері бібліотека Церковно-археологічний музею Київської духовної академії.
Вітальні адреси надіслали учасникам круглого столу Високопреосвященний Антоній, Митрополит Бориспільський і Броварський, Керуючий справами Української Православної Церкви, професор; Преосвященний Сильвестр, Єпископ Білогородський, ректор Київської духовної академії і семінарії, професор; Дніпров Олексій Сергійович, Заступник Керівника Офісу Президента України; Богдан Олена Володимирівна, Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті; Бродський Міхаель, Надзвичайний та Повноважний посол Держави Ізраїль в Україні; Яков Дов Блайх, Головний Рабин Києва та України, президент Об’єднання іудейських релігійних організацій України; Моше Реувен Азман, Головний Рабин Києва та України, голова Всеукраїнського конгресу іудейських релігійних громад; Тапанова Роза Асхатівна, в.о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр».
.jpg "На шляху до правди: православні священники – рятівники євреїв від Голокосту")
Відкриваючи захід, голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат філософських наук Дробович Антон Едуардович підкреслив важливе значення круглого столу для переосмислення Голокосту, вивчення історичних фактів про те, як православне духовенство та віряни, ризикуючи життям, рятували життя єврейських родин, демонструючи в такий спосіб власне християнське сумління.
Успіх форуму став можливим завдяки професійним і толерантним модераторам – протоієрею Василію Яковчуку, кандидату богослов’я, доценту, секретарю Вченої ради Київської духовної академії й Сергію Вікторовичу Шумилу, кандидату історичних наук, керівнику Центру вивчення спадщини новомучеників та сповідників ХХ століття, директору Міжнародного інституту афонської спадщини, науковому співробітнику Інституту історії України НАН України, доценту Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслуженому працівнику культури України. Своїми доповідями «Антисемітизм і єврейські погроми в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття: позиція священнослужителя Олександра Глаголєва» (Василій Яковчук) і «Праведники народів світу в Україні: подвиг і пам’ять» (Шумило) вони задали високий рівень дискусії.
Кандидат історичних наук, керівник Центру єврейської історії і культури Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, член вченої ради Інституту, директор Українського центру вивчення історії Голокосту, член редакційної колегії наукового часопису «Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі» Анатолій Юхимович Подольський, розкриваючи тему «Чи є шанс у людини? Праведники народів світу в Україні: християнський вимір», підкреслив важливе значення дослідження причин і наслідків Голокосту. Один із висновків, який зробив А.Ю.Подольський за результатами довгих років праці – Голокост став можливим тільки за тоталітарного режиму. Отже, формування громадянського суспільства і його вплив на владу є головною умовою недопущення схожих трагедій у майбутньому.
Заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», заслужений працівник культури України Ткачук Андрій Платонович, виступаючи з доповіддю «Бабин Яр. Трагедія, про яку людство пам’ятатиме вічно», висловив переконання, що релігійний фактор був визначальним при формуванні мотивації участі священників у рятуванні євреїв. Він також нагадав присутнім про роль Олександра Довженка, Василя Гроссмана, Іллі Еренбурга, Віктора Некрасова в дослідженні трагедії Бабиного Яру.
З особливою увагою учасники круглого столу заслухали доповідь «Православна Церква та Голокост в Україні» доктора історичних наук, професора, головного наукового співробітника Центрального державного архіву Санкт-Петербурга, члена наукової ради Інституту порівняльних церковно-державних досліджень (Берлін, Німеччина) Михайла Віталійовича Шкаровського (Санкт-Петербург, Росія). Він наголосив на необхідності дослідження маловідомих фактів участі православних священників у протидії Голокосту.
Учасники зібрання, які представляли різні області України, зупинились на характеристиці форм опору Голокосту, притаманних їхнім регіонам. Зокрема, цікавими були розповіді про історію наближеної до Бабиного Яру Свято-Феодорівської православної парафії в Києві (науковий співробітник інституту дослідження території та ландшафту пам’яті Бабиного Яру Михайло Кальницький); про переправлення єврейських сімей з німецької в румунську зону окупації у Вінницькій області (протоієрей Назарій Давидовський); про факти звернень православних громад до окупаційної влади з проханням звільнити єврейські сім’ї з гетто на Волині (протоієрей Олександр Федчук); про участь бургомістра Кременчука Верховського й протоієрея Роменського в рятуванні євреїв шляхом їх хрещення на Полтавщині (історик-краєзнавець Олександр Христенко); про роль православного духовенства Закарпаття в порятунку євреїв (доцент кафедри етнології та культурології Ужгородського національного університету Юрій Данилець).
Надзвичайно зворушливими були наповнені емоцій виступи жіночої частини учасників круглого столу. Так, кандидат історичних наук, заступник директора Державного архіву Вінницької області, вчений секретар Українського інституту вивчення історії Голокосту «Ткума», заслужений працівник культури України Фаїна Аврамівна Винокурова, навела низку прикладів справжнього жертовництва православних священників. При цьому підкреслила, що серед членів їхніх сімей були й такі, хто вірою й правдою служив окупаційній владі. Кандидат філософських наук, доцент кафедри журналістики й українознавства Національного університету водного господарства та природокористування Світлана Миколаївна Гуменюк поділилася зібраними відомостями про внесок науковців Рівненщини у вивчення Голокосту й випадків порятунку єврейського населення православними священниками.
Підвищений інтерес викликали доповіді закордонних учасників форуму. Кандидат історичних наук, магістр богослов’я, викладач візантійської історії та історії християнства в Хайфському університеті (Держава Ізраїль), диякон Олександр Занемонець, який спеціально приїхав у Київ для участі в круглому столі, виступив з доповіддю «Православні у Франції і порятунок євреїв у роки німецької окупації». Він розкрив відмінності окупаційного режиму в країнах Західної і Східної Європи, зупинився на характеристиці різних форм опору Голокосту, а головне, показав участь у протидії Голокосту представників російської еміграції – священника Дмитра Клепініна, Іллі Фондамінського, Марії Пиленко-Скобцової та її сина Юрія. Звичайно, головна увага була зосереджена на висвітленні ролі Марії Юріївни Пиленко-Скобцової (по першому шлюбу Кузьміна-Караваєва), батьки якої походили з давнього козацького роду Пиленків з Полтавщини. За її активну участь у французькому Русі Опору, рятуванні євреїв, добровільну мученицьку смерть у газовій камері концтабору Равенсбрюк, меморіальний центр Яд Вашем 1985 року присвоїв їй звання «праведник світу». Цього ж року указом Президії Верховної Ради СРСР її було нагороджено орденом Вітчизняної війни (посмертно). 2004 року М.Пиленко-Скобцова разом із сином Юрієм, Дмитром Клепініним й Іллею Фондамінським була канонізована Константинопольським патріархом. 2016 року в Парижі відбулась церемонія відкриття вулиці Марії Пиленко-Скобцової. Її долі присвячений фільм режисера Сергія Колосова «Мать Мария» з актрисою Людмилою Касаткіною в головній ролі.
Безпосередньо з особистого кабінету видатного філософа, уродженця Києва Миколи Бердяєва, який знаходиться в приміській зоні Парижу, привітав учасників круглого столу ієромонах Іосиф (Павлінчук).
Підводячи підсумки форуму, його учасники висловили надію, що в майбутньому він стане майданчиком для обміну досвідом і презентації нових напрацювань.
Олександр Христенко,
спецкор, керівник аналітичного центру МІА «Вектор Ньюз»
