103 роки тому підписання Комп’єнського перемир’я в однойменному французькому лісі ознаменувало закінчення кровопролитного конфлікту початку XX-го століття – Першої Світової війни, або як часто її називали – Великої війни.
Сама процедура підписання відбулася у залізничному вагоні французького маршала Фердинанда Фоша у Комп’єнському лісі. Англійський адмірал Росслін Уіміс і командувач військ Антанти маршал Фош прийняли тоді германську делегацію, очолювану генерал-майором Детлефом фон Вінтерфельдтом.
Символічно, що перемир’я набуло чинності об 11 годині ранку 11 листопада 1918 року.
Тоді ж було дано 101 залп — останній залп Першої світової війни, що трагічно вкинула і нашу Вітчизну в кривавий кругообіг історії XX-го сторіччя. Внаслідок цього масштабного світового протистояння припинили своє існування у колишніх межах Германська, Російська, Австро-Угорська та Османська імперії.
У полум’ї війни загинуло понад 10 мільйонів людей, понад 50 мільйонів отримали тяжкі поранення. Результати цієї війни породили глибокі і досі не розв’язані протиріччя як у Європі, так і на Близькому Сході. Сумні підсумки війни ознаменували крах старих традиціоналістських режимів у Європі, відкривши дорогу тоталітаризму і назавжди позначивши криваву межу у світовій історії. З цього приводу пригадуються пророцькі слова французького маршала Фоша після підписання мирної угоди у 1919 році, що це не мир, а лише перемир’я на 20 років, адже політико-історичне значення цієї світової трагедії значно перевищує значення кровопролитнішої Другої світової, яка фактично виявилась закономірним другим актом незавершеної трагедії.
В пам’ять про закінчення Першої світової було засновано – День пам’яті (Remembrance Day), який вперше було відзначено в Парижі через 5 років після укладання перемир’я. Тоді ж на могилі Невідомого солдата вперше запалав вічний вогонь.
З тих пір, у Європі та низці інших країн, за традицією щороку об 11 годині ранку 11 числа 11 місяця оголошується хвилина мовчання, присвячена полеглим на полях Першої світової війни.
У багатьох країнах Європи цей день досі залишається одним із головних пам’ятних днів.
В різних країнах він має різні назви: у Великій Британії — це День пам’яті, у Франції та Бельгії — День перемир’я, у Канаді — День поминання.
Саме до цього дня був приурочений такий вже відомий в Україні символ пам’яті про полеглих, як квітка маку. Своєму вибору як символ поминання вбитих червоний мак завдячує поемі “In Flanders Fields” (“У полях Фландрії”), написаній канадським військовим хірургом на ім’я Джон МакКрай (John McCrae) і опублікованій згодом у відомому британському журналі.
Однак у Франції під час аналогічних церемоній існує традиція прикріплювати до одягу волошки, колір яких нагадує про форму солдатів-фронтовиків Першої світової.
Ідея використання цієї квітки, як символу пам’яті, належить медичній сестрі Сюзанні Ленар, яка втратила на Західному фронті cвого чоловіка. З її ініціативи і була зроблена перша брошка у вигляді цієї польової квітки. Згодом аналогічні квітки робилися солдатами, що одужують, і продавалися за символічну плату, яка йшла на допомогу пораненим. Таким чином польова волошка поряд з квіткою маку перетворився на символ пам’яті про загиблих на фронтах Першої Світової війни.
Не стала винятком у вшануванні цієї дати й Україна.
Вперше за історію нашої незалежності цей день 11 листопада, ознаменований приїздом до Одеси офіційної делегації на чолі з Надзвичайним та Повноважним послом Франції в Україні паном Етьєном де Понсеном та Надзвичайним та Повноважним Послом Німеччини пані Анкою Фельдгузен, у супроводі військових аташе та запрошених дипломатів з Австралії, Великобританії, Литви, Польщі, Туреччини, Вірменії та Бельгії для участі у церемонії покладання квітів біля пам’ятників військовим, що загибли у часи Першої Світової війни.
Завдяки наполегливій праці інтузіастів-істориків за останні сім років в Одесі на католицькій ділянці 2-го міського пантеону було знайдено та відновлено низку меморіалів часів Першої світової війни серед яких, меморіал австрійському фельдмаршал-лейтенанту та військовому губернатору Одеси Едварду Едлеру фон Бёльцу, братське поховання 21-го австро-угорського воїна, місця поховання французьких пілотів Марка Бонье, Жана Робіне та Люсьена Марселя Шандона, а також встановлено меморіал до 100-річчя закінчення Першої світової війни, на згадку про хорватських вояків.
На мою думку, цьогорічний візит до Одеси такого високого рівня є символічним продовженням знакової для світової спільноти дипломатичної ініціативи реалізованої у Франції до сторіччя закінчення Першої Світової війни у 2018 році, коли за участю президента Франції Еммануеля Макрона та канцлера Німеччини Ангели Меркель відбулося відкриття нової пам’ятної плити на меморіалі Комп’єнського перемир’я зі словами:
«…З нагоди сторіччя перемир’я 11 листопада 1918 року пан Еммануель Макрон, президент Французької Республіки, і пані Ангела Меркель, канцлер Федеративної Республіки Німеччини, підтвердили тут значення франко-німецького примирення для блага Європи та світу»
Так і зараз в цей гарний осінній день 11-го листопада ми разом з іноземними гостями вшанували пам’ять тих, хто закінчив свій земний шлях на Одеській землі в період Першої Світової війни та чиї долі та історії нам вдалося повернути із забуття за минулі 7 років, відновивши на колишніх місцях пам’ятники нашої спільної історії.
Сподіваюсь, що ці меморіали будуть нагадувати про ті трагічні для світу події та спонукають наші народи до збереження миру.
Волошенков Дмитро,
член Національного союзу журналістів України
