Український список Сандармоху (оновлений). Частина 1

Поняття «Список Сандармоху» живе в інформаційному просторі України вже друге десятиліття. Були спроби скласти списки за різними критеріями, через це фігурувала в них різна кількість осіб. Крім того, у працях науковців траплялися «зайві» прізвища й десятки – з різних причин «проігнорованих». Варіант прийнятного підходу й формулювання назви переліку запропонував дослідник Сергій Шевченко: «Соловецькі в’язні-українці й особи, чиї долі пов’язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. – 4.11.1937 року». Це дає підстави додати до списку й громадян різних національностей – вихідців з України, народжених на її землі, і людей, які не один рік жили, працювали в Україні, були тісно пов’язані з нею долею, а згодом репресовані. На ділі в «Українському списку Сандармоху» має бути майже чверть розстріляного найбільшого тюремного етапу Соловків 1937 року. Автор усунув чимало виявлених огріхів і білих плям попередніх переліків (хоча нестача інформації, на жаль, відчутна в довідках щодо осіб, арештованих не в Україні, або про яких відомості не вдалося виявити в архівах) і склав більш повний на цей час ряд біографій. В його основі – здобутки фахівців, спільно з якими свого часу працював у редколегії науково-документального видання про «останню адресу» українців-соловчан (принагідно – щира дяка вченим і дослідникам з СБУ за виконану велику роботу). Як і попередні списки, оновлений і доповнений перелік не претендує на істину в останній інстанції, але сам підхід дослідник вважає правильним з погляду історичних наук і по-людськи справедливим. Запропонувавши першу публікацію своєї роботи в рамках акції «Рік жертв Великого терору», автор був би вельми вдячний усім, хто цікавиться історією, за посутні зауваження та пропозиції, які б дали змогу поліпшити матеріал, зробити його досконалим і справді авторитетним джерелом інформації.

Абраменко Катерина Харитонівна (у протоколі трійки – Авраменко), 1900 р. н., уродж. с. Душатин на Стародубщині (у колишній Чернігівській губернії, нині – в Суразькому р-ні Брянської обл., РФ), із селян, росіянка, освіта вища, закінчила Комуністичний університет ім. Артема (1923), історик, була членом КП(б)У (1920–1934). Працювала вчителькою сільської трудшколи, директором дитбудинку, лектором-пропагандистом на шахтах Донбасу, лектором у Волинській районній партшколі, Всеукраїнській школі міліції, згодом – зав. кафедри історії народів СССР Харківського університету, науковий співробітник Інституту історії Всеукраїнської асоціації марксо-ленінських інститутів (ВУАМЛІН), відповідальний секретар журналу «Историк-большевик». Звільнена з роботи 21.10.1934, виключена з КП(б)У «за втрату партійної пильності». Проживала: м. Харків, Барачний пров., 8, кв. 89.
Арешт: 16.02.1935 (у справі «троцькістської терористичної організації»). Особлива нарада (ОН) при НКВД СССР 19.08.1935, за «контрреволюційну троцькістську діяльність» (ст. 54-11 КК УССР) 5 років виправно-трудового табору (ВТТ). Відбувала покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД по Ленінградській області (ЛО) 10.10.1937).
Реабілітована: ВК ВС СССР 16.04.1957 (Центральний державний архів громадських об’єднань України [ЦДАГО України]. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 42098-ФП).

Агапов Петро Кирилович, 1906 р. н., уродженець м. Кельце (Польща), росіянин, освіта початкова, був членом ВЛКСМ, робітник, проживав: м. Харків.
ОН при НКВД СССР 28.11.1935 за «контрреволюційну діяльність і спробу втечі за кордон», 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Альвайль Зігурд Адольфович (у слідчих документах також Альваль Зігурт), 1890 р. н., уродж. с. Великі Глібовичі (нині Перемишлянського р-ну Львівської обл.), німець, освіта вища, у минулому штабс-капітан російської, обер-лейтенант австрійської і Української галицької армії (УГА), позапартійний. Працював завідувачем німецької секції Одеського окружного, згодом – губернського відділів народної освіти; директор Одеського навчального кооперативного комбінату, професор Одеського інституту інженерів зв’язку, проживав: м. Одеса, вул. Подбєльського, 38-б, кв. 12.
Арешт: 15.01.1933 (у справі «Української військової організації» – «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль, у травні 1937-го переведений на Кемперпункт).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Одеським облсудом 05.10.1959; Президією Архангельського облсуду 29.12.1959 (Галузевий державний архів Служби безпеки України [ГДА СБУ], Одеса. – Спр. 10990-П; УФСБ Росії по Республіці Карелія [УФСБ РФ РК]. Спр. – П-9410).

Антипов-Греков Ілля Якович, 1890 р. н., уродж. м. Рені (нині Одеської обл.), росіянин, у минулому есер, бухгалтер, проживав: м. Москва.
Колегія ОГПУ СССР 16.03.1933, ст. 58-4, 8, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Атаманюк (Атаманюк-Яблуненко) Василь Іванович, 1897 р. н., уродж. с. Яблунів (нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, з селян, освіта вища, закінчив юридичний факультет Львівського університету (1915), позапартійний, у минулому офіцер австрійської армії, служив перекладачем, згодом – січовий стрілець. У 1918–1920 роках у Катеринославі, працював у редакції газети «Боротьба» й завідувачем трудшколи, з 1922 року – в Києві. Журналіст, поет, перекладач, літературознавець, один з організаторів літоб’єднання «Західна Україна» та редактор його однойменного збірника, літредактор Київського радіоцентру. Проживав: м. Київ.
Арешт: 31.01.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг (працівник редакції газети «Путевка», викладач машинопису навчального комбінату, директор Долинського маслозаводу); Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Ленінградським облсудом 21.06.1965 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 57239-ФП).

Баб’як Василь Васильович, 1895 р. н., уродж. с. Дусанів (нині Перемишлянського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив природничий факультет Українського вільного університету в Празі (в УССР приїхав 1927 р. на запрошення С. Л. Рудницького), позапартійний, у минулому хорунжий УГА, викладач садово-декоративного технікуму, доцент Харківського університету, геолог Донбаського водного тресту. Проживав: м. Харків, Шаміловка, вул. Мінська, 40.
Арешт: 20.01.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табірний пункт Кремль), працював на торфорозробках, у сільгоспі.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.01.1993 (Державний архів Харківської області [ДАХО]. – Ф. Р-6452. – Оп. 6. – Спр. 556; Регіональне управління ФСБ РФ по Архангельській області [РУ ФСБ РФ АО]. Спр. – П-14791).

Бадан-Яворенко Олександр Іванович, 1894 р. н., уродж. с. Вілька Мазовецька (нині с. Волиця Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив юридичний, філософський факультети і дипломатичну академію університетів Кракова, Відня та Праги, був членом КП Чехословаччини (з 1920), членом КП(б)У (1925–1929), у минулому підпоручик австро-угорського війська, учасник боїв за Львів під час українсько-польської війни. Мав громадянство Чехословаччини (після 1919 до 1926). Перебуваючи в еміграції, був секретарем голови Директорії В. Винниченка. Прибув до УССР 1926 р., працював у Держплані, вчений секретар Наркомосу (1927–1930), зав. редакції чужомовних словників УРЕ (1931–1933), професор Комуністичного університету ім. Артема, доктор права, викладач історії в харківських вишах (1930–1933). Проживав: м. Харків.
Арешт: 19.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-2, 4, 6, 8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Верхньоуральський політізолятор ОГПУ в Уральській області; Білбалтлаг, Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Військовим трибуналом (ВТ) Київського військового округу (КВО) 18.02.1959 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1419).

Балаш Йосип Іванович, 1894 р. н., уродж. і житель с. Чехоград (нині с. Новгородківка Мелітопольського р-ну Запорізької обл.), чех (за іншими даними – українець), освіта початкова, позапартійний, у минулому служив у зведеному гвардійському полку армії Врангеля, селянин-одноосібник, згодом колгоспник колгоспу «Прукопнік» у Чехограді. Був засуджений за ст. 109 КК УССР, 6 місяців примусових робіт.
Арешт: 24.12.1930 у груповій «чеській справі» (у одній справі з ним проходив, зокрема, Павлас А. В.). Надзвичайна сесія ВС УССР 14.06.1931, ст. 54-6, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 28.11.1964; ВТ КВО 31.08.1965 (ГДА СБУ. – Спр. 57288-ФП).

Баран Михайло Лукич, 1884 р. н., уродж. м. Скала (нині смт Скала-Подільська Борщівського р-ну Тернопільської обл.), українець, освіта вища, закінчив фізико-математичний факультет Чернівецького університету та курси Торговельної академії (Львів), був членом КП Австрії, партії соціал-демократів України з 1908 р., КП(б)У (1918–1933), у минулому офіцер австрійської армії (1905–1906), сотник УСС (1914, потрапив у російський полон), комісар РСЧА (1918–1922), був зав. управління науки Наркомосу УССР, працював в апараті ЦК КП(б)У. Професор, зав. кафедри ленінізму Інституту професійної освіти, з 1932 р.– директор Інституту літературознавства ім. Т. Шевченка при ВУАН. Проживав: м. Київ, вул. Ольгинська, 1, кв. 27.
Арешт: 30.08.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.02.1934, ст. 54-2, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Дмитлаг; Соловки (табірний пункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС Карело-Фінської ССР 10.07.1956; судколегією ВС УССР 19.02.1958 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 48001-ФП; РУ ФСБ РФ АО. Спр. – П-11618).

Баранник Михайло Сидорович, 1900 р. н., уродж. с. Авдіївка (нині м. Авдіївка Донецької обл.), українець, з робітників, освіта вища, закінчив комуністичний виш, у минулому вояк РСЧА (1918–1923), агент кримінального розшуку в м. Лисичанськ (1923–1925), був членом ВКП(б) (1925–1936). Працював зав. оргвідділу окрвиконкому в Умані на Черкащині (1928–1930), відтак – у Ленінграді. Доцент (правознавець), проректор, заступник директора Всесоюзного комуністичного сільгоспуніверситету (1930–1936). Проживав: м. Ленінград, Совєтський просп., 49, кв. 34 (за ін. даними, кв. 6).
Арешт: 27.05.1936. Виїзна сесія (В/с) Військової колегії (ВК) ВС СССР у м. Ленінград 28.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (Регіональне управління ФСБ Росії по Архангельській області [далі – РУ ФСБ РФ АО]. – Спр. 13593).

Барановський Петро Августович, 1882 р. н., уродж. м. Орша (Білорусь), білорус, з дворян, освіта вища, закінчив духовну семінарію і академію в Петербурзі, позапартійний, католицький священик. З 1908 р. служив у білоруських і українських парафіях, був адміністратором приходу в Чернігові Харківського деканату, вікарій парафії в Ніжині (1926–1929). Проживав у м. Ніжин (Чернігівська область).
Арешт: 26.04.1929. Колегія ОГПУ 20.09.1929, ст. 58-4 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Анзер), де арештований вдруге (05.07.1932) – у груповій справі католицького духівництва, тимчасово переведений у Кем і згодом повернутий у Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Барбар Аркадій Олексійович, 1879 р. н., уродж. с. Попівщина колишньої Полтавської губернії (нині с. Попівщина Роменського р-ну Сумської обл.), українець, з дворян [з родини поміщика], освіта вища, закінчив медичний факультет Київського університету, доктор медицини, був членом УСДРП. За гетьманату віце-директор медичного департаменту Міністерства народного здоров’я, директор департаменту того ж міністерства за Директорії. У 1918-му – один з організаторів Всеукраїнського товариства лікарів, працював в Українському Червоному Хресті. Служив військовим лікарем (1919–1920), від 1921-го – асистент, старший асистент кафедри внутрішніх хвороб, професор Київського медичного інституту, від 1929 р. – чл. президії Медичної секції ВУАН. Проживав: м. Київ, вул. Червоноармійська, 146, кв. 62.
Арешт: 18.08.1929 у справі «Спілки визволення України» («СВУ»). ВС УССР 19.04.1930, ст. 54-2, 11 КК УССР, 8 років тюремного ув’язнення з позбавленням політичних прав. Відбував покарання: Ярославський політізолятор; Соловки (Савватіївський спецізолятор), завідувач табірного медичного околодку.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 11.08.1989 (ГДА СБУ. – Спр. 67098-ФП).

Барг Йосип Якович, 1900 р. н., уродж. м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.), єврей, з родини комісіонера, освіта н[езакінчена]/вища, позапартійний, економіст, військовослужбовець, начальник фінвідділу Військово-інженерної академії. Проживав у м. Москва.
Арешт: у справі «УВО». Колегія ОГПУ 05.09.1933, ст. 58-2, 11 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт «Анзер»).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Бардашевський Федір Васильович, 1891 р. н., уродж. с. Обельниця (нині Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, освіта вища, позапартійний, із селян, у минулому офіцер австрійської, галицької та української армій (1915–1918). З 1920-го в Одесі, вчитель школи-семирічки фабрично-заводського навчання № 11, вчитель польської школи № 42. Проживав: м. Одеса, вул. Свердлова, 28, кв. 19.
Арешт: 22.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг, Соловки (табірний пункт Кремль), працював на загальних роботах.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Одеським облсудом 24.10.1959; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ГДА СБУ, Одеса. – Спр. 10963-П, РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14013).

Бенедик Антон Наумович, 1908 р. н., уродж. с. Качанівка (нині Хмільницького р-ну Вінницької обл.), українець, освіта середня (за іншими даними – вища), вчитель [завідувач школи], проживав у с. Мазурівка (нині північно-західна частина м. Хмільник Вінницької обл.). На початку 1930-х – один з очільників селянського повстання.
Арешт: 03.07.1931. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 03.09.1931, ст. 54-11 КК УССР, розстріл. Засідання (судове) колегії ОГПУ СССР [ОН при колегії ОГПУ] 07.04.1932, розстріл замінено на ст. 58-2, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, працював у 1-му сільгоспі.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Житомирської обл. 31.07.1989 (Державний архів Житомирської області [далі – ДАЖО]. – Спр. 25452–П).

Берлінер Єфрем Абрамович, 1883 р. н., уродж. м. Могильов (нині Республіка Білорусь), єврей, син купця, багатого київського домовласника, освіта вища, закінчив юридичний факультет Паризького університету, член партії правих есерів (1919–1920; за ін. даними, в 1903–1920). Мав короткотерміновий арешт у Києві (1919), звільнений. Викладач, книгознавець-референт у Вукоопкнизі, перед арештом – без певних занять, проживав: м. Київ.
Арешт: 01.11.1935, звинувачення за ст. 54-8-11 КК УССР (терористичний акт; підготування або вчинення контрреволюційних злочинів). ОН при НКВД СССР 03(06).09.1936 (за ін. даними 13.10.1936), 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований. Прокуратурою УССР 31.08.1989 (Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 5172. – Інв. № 64516).

Бечаснов Василь Васильович, 1883 р. н., уродж. м. Одеса, українець, з дворян, освіта середня, закінчив 1-шу Київську школу прапорщиків (1916), у минулому капітан царської і білої армій (Марковський полк), контррозвідник у штабі Врангеля.
Арешт: у 1921 р. – після повернення з еміграції. Залучений ВЧК для секретної роботи й направлений за кордон. У 1923 р. повернувся в СССР, засуджений на 3 роки, втік з місця ув’язнення. У 1930 р. засуджений на 1,5 року. Проживав у Далекосхідному краї й Середній Азії. Колегія ОГПУ 16.01.1934, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.

Бистрий Яків Веремійович, 1897 р. н., уродж. и житель с. Потоки (нині Таращанського р-ну Київської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому офіцер армії УНР, хлібороб-одноосібник. Проживав у рідному селі.
Судтрійка при колегії ГПУ УССР 12.10.1931, ст. 54-2, 11 КК УССР, розстріл; Особлива нарада (ОН) при колегії ОГПУ СССР 13.03.1932, ст. 58-2, 11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Київської обл. 28.07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 66569-ФП).

Біленький Олександр Йосипович, 1903 р. н., уродж. м. Гродно (нині Республіка Білорусь), єврей, освіта вища, був членом ВКП(б). В УССР приїхав з Польщі, інженер, працював на залізниці, проживав: м. Київ.
Арешт: 19.01.1935, звинувачений за ст. 54-6 КК УССР (шпигунство). ОН при НКВД СССР 28.11.1935, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований. Відомостей про реабілітацію в УССР немає (Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 4855. – Інв. № 55443).

Білий Михайло Іванович, 1891 р. н., уродж. м. Городок (нині Львівської обл.), українець, із селян, закінчив учительську семінарію, позапартійний, служив в австрійській армії (1910–1918), технічний редактор газети «Заготівля та експорт» Наркомзовнішторгу УССР. Проживав: м. Харків, Юр’ївський пров., 12.
Арешт: 23.11.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 24.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Дмитлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 20.10.1989 (ДАХО. – Ф. Р-64521. – Оп. 5. – Спр. 968).

Білий Михайло Степанович, 1882 р. н., уродж. с. Велика Березовиця (нині смт в Тернопільському р-ні Тернопільської обл.), українець, закінчив робітфак Сільськогосподарського інституту, був членом ВКП(б) (з 1920), службовець, заступник завідувача міськземвідділу, проживав у Харкові.
Арешт: 25.12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 24.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 10.02.1959 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1415).

Публікацію підготував Сергій Шевченко