Український список Сандармоху (оновлений). Частина 2

Білінкіс Борис Олександрович (засуджений як Белінкіс), 1900 р. н., уродж. м. Одеса, єврей, із сім’ї присяжного повіреного, освіта вища, 1924 р. закінчив правове відділення Ленінградського державного університету (ЛДУ), позапартійний, адвокат, член Колегії захисників у кримінальних і цивільних справах. Проживав: м. Ленінград, Крестовський о., Морський просп., 43, кв. 54 (за ін. даними, Костянтинівський просп., 30, корп. 8, кв. 54.
Арешт: 30.06.1936 (за «контрреволюційну троцькістську діяльність»). ОН при НКВД СССР 15.10.1936, ст. 58-10, 11 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (прибув 12.11.1936 на табірний пункт Анзер).
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Ленміськсуд 27.04.1956.

Білявський Федір Леонтійович (ієромонах Іринарх), 1888 р. н, уродж. с. Валява (нині Городищенського р-ну Черкаської обл.), українець, освіта початкова. Перебував у монастирі, йосифлянин, згодом – священик Покровської церкви в Москві, служив у храмі Серпухова, проживав у м. Серпухов Московської обл., вул. 1-ша Кожевенна, 8. У минулому мав заслання на 3 роки.
Арешт: 1932 р. (вдруге), за ін. даними, арештований у січні 1933 р. як учасник «Серпуховської філії контрреволюційної монархічної церковної організації». Колегія ОГПУ СССР 10.04.1933, ст. 58-10, 11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Блейз Товій Рудольфович, 1894 р. н., уродж. м. Миколаїв, з робітників, єврей (за паспортом українець), освіта н/вища – закінчив 3 курси Ленінградського держуніверситету, був членом ВКП(б) (1913–1936, до 1917 р. – в Цюріхській організації). Служив у війську, був головою Ленінградського комітету МОПР (1925), зав. кадрами АТ «Інтурист» в м. Москва (1934–1936), ст. інспектор Головного управління Експедиції підводних робіт особливого призначення. Проживав: м. Ленінград, вул. Герцена, 55, кв. 15.
Арешт: 20.09.1936 (як «учасник контрреволюційної троцькістсько-зінов’євської організації»). В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 23.12.1936, ст. 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 11.08.1956.

Бовсуновський Петро Федорович (також Бовсунівський), 1897 р. н., уродж. хут. Заліфа, згодом проживав у с. Військове (нині — колишнє село в Поліському р-ні Київської обл.), українець, із селян, освіта н/вища (навчався в Інституті профосвіти), був членом КП(б)У (1928–1932), історик-економіст, викладач Планово-статистичного технікуму. Проживав: м. Київ, вул. Енгельса, 25, кв. 26.
Арешт: 26.06.1932 (як «керівник контрреволюційної повстанської організації»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР, 13.01.1933, ст. 54-10, 11, розстріл; засідання (судове) колегії ОГПУ 24.01.1933, ст. 58-11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Київським облсудом 10.01.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 58392–ФП); Прокурором м. Ленінграда 07.06.1989 (РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-12941).

Бойко Іван Іванович, 1892 р. н., уродж. с. Олексинці (нині Срібнянського р-ну Чернігівської обл.), українець, з родини заможних селян, позапартійний, у минулому підпоручник царської армії, штабс-капітан армії Денікіна, старшина армії УНР, старший агроном Укрплодовоч Трактороцентру. Проживав: м. Харків.
Арешт: 31.12.1932 за «шкідницьку діяльність» («контрреволюційна змова в сільському господарстві»). Колегія ОГПУ СССР, 11.03.1933, ст. 58-4-6-7 КК РСФСР, 8 років тюремного ув’язнення. Відбував покарання: Соловки (у 1936–1937 роках на табпункті Анзер, начальник колони).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 12.03.1957. (ГДА СБУ. – Спр. 75163-фп, т. 46, 52).

Бондаренко Петро Степанович, 1896 р. н., уродж. колишнього Суразького повіту Чернігівської губернії [за даними Красноярського «Меморіалу» – с. Вілово, що нині в Ачинському р-ні Красноярського краю РФ], українець [росіянин], освіта середня, був членом ВКП(б) (1918–1925). Учасник Першої світової війни, у 1918 – червоний партизан, командир батареї на Далекому Сході; служив у Червоній армії до 1922 року. Закінчив школу міліції в Красноярську, керував райвідділом міліції. У 1925 р. засуджений на 2 роки умовно за перевищення влади. Служив у НКВД (за деякими даними, начальник тюрми в Ачинську), далі працював інструктором районної каси взаємодопомоги при райвиконкомі. Проживав: м. Ачинськ.
Арешт: 23.04.1935 (звинувачений у троцькістській діяльності). ОН при НКВД СССР 13.09.1935, ст. 58-8, 10, 11 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбув у Соловецьку тюрму 30.07.1937 р.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Красноярський крайсуд 09.07.1962; Архангельський облсуд 16.04.1969.

Бондаренко Семен Прокопович (він же Бухарін Федір Андрійович), 1896 р. н., уродж. м. Луганськ, українець, освіта початкова, був членом ВКП(б) (1917–1928), токар, робітник заводу «Російський Провіданс» у м. Маріуполь.
ОН ОГПУ 05.07.1929, 3 роки ув’язнення. При перевезенні до Челябінського (за іншими даними – до Ярославського) політізолятора 18.07.1929 р. втік до Ленінграда, де до арешту проживав на нелегальному становищі за документами на ім’я Бухаріна Ф. А.
Арешт: 12.03.1930 (як «член керівного ядра Тимчасового всесоюзного центру революційних пролетарських організацій»). Постанова колегії ОГПУ СССР 13.09.1930, ст. 58-11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Борець Олександр Михійович (Михайлович), 1894 р. н., уродж. с. Спасове (нині Олександрійського р-ну Кіровоградської обл.), українець, освіта середня, був членом ВКП(б), бурильник-прохідник, десятник сантехнагляду рудника ім. Чубаря (Криворіжжя).
Арешт: 21.04.1933. Засідання (судове) колегії ОГПУ СССР 21.04.1933, ст. 58-2, 10 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль), працював завгоспом санчастини. Засуджений спецколегією ВС СССР 21.11.1935, ст. 58-12 КК РСФСР, додатково на 2 роки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Дніпропетровським облсудом 04.05.1960 (Державний архів Дніпропетровської області [далі – ДАДО]. – Спр. П-14613).

Бромберг Михайло (Меєр) Давидович, 1914 р. н., уродж. м. Чигирин (нині Черкаської обл.), єврей, освіта середня, робітник.
Колегія ОГПУ 09.03.1933, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Бронштейн Лев Абрамович, 1895 р. н., уродж. с. Громоклій (колишня єврейська колонія в нинішньому Бобринецькому р-ні Кіровоградської обл.), єврей, освіта вища, позапартійний, економіст (небіж совєтського партійного діяча Л. Д. Троцького.). У 1930 р. проживав: м. Москва, Савеліївський пров., 9, кв. 26.
ОН при НКВД СССР 16.11.1936, 5 років ВТТ (за «троцькістську діяльність»). Відбував покарання: Соловки, мав 5 діб карцеру і 9 місяців посиленого режиму.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Будницький Данило Зельманович, 1903 р. н., уродж. м. Лубни (нині Полтавської обл.), єврей, з ремісників, освіта вища, закінчив фізико-математичний факультет Московського державного університету, був членом ВКП(б) (1928–1936). Працював у Москві – у Держвидаві та Електротехнічному інституті. Заступник директора з науки Ленінградського фізико-технічного інституту (1932–1935), був співавтором І. В. Курчатова у деяких працях. Інженер-фізик заводу «Ілліч». Проживав: м. Ленінград, Сосновка, Яшумов пров., 11, кв. 3.
Арешт: 19(20).09.1936 (як «член троцькістсько-зінов’євської організації»). В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 23.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років тюремного ув’язнення з позбавленням політичних прав на 5 років і конфіскацією майна. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 29.08.1961 р.

Буздик Іван Ісидорович, 1898 с. Солова на Стародубщині (до 1919 року Солова входила до Стародубського повіту Чернігівської губернії УНР [Української Держави]), нині – село Стародубського району Брянської обл. РФ, росіянин, із селян, освіта вища, закінчив педагогічний інститут у Москві, в минулому член ВКП(б) (1927–1936), економіст-плановик, аспірант Інституту ім. Бубнова (1933–1936). Проживав: м. Москва, Померанцев пров., 7, кв. 12.
Арешт: 29.04.1936. ВК ВС СССР 12.11.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 8 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований. (УФСБ РК. – Спр. П-3687).

Ваврін Олександр Йосипович, 1893 р. н., уродж. с. Чехоград (нині с. Новгородківка Мелітопольського р-ну Запорізької обл.), чех, із селян, освіта початкова, у минулому служив у військах Денікіна і Врангеля, селянин.
Надзвичайна сесія ВС УССР 14.06.1931, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 28.11.1964 (ГДА СБУ. – Спр. 57288-ФП).

Вайн Олександр Овсійович, 1910 р. н., уродж. передмістя Каролін у м. Пінськ (нині в Берестейській обл. Республіки Білорусь. Раніше помилково вказувалося: м. Каролін на Підляшші [нині в Люблінському воєводстві, Польща]), єврей, з родини лікаря, освіта вища, закінчив Харківський інститут народного господарства й аспірантуру Українського географічного інституту, був членом ЛКСМУ з 1925 р., професор, завідувач кафедри економічної географії Харківського планового інституту. Проживав: м. Харків, вул. Пушкінська, 56-а, кв. 4.
Арешт: 14(15).02.1935 у справі «підпільної троцькістської терористичної групи». ОН при НКВД СССР 19.08.1935, за «контрреволюційну троцькістську діяльність» (ст. 54-11 КК УССР), 5 років ВТТ Відбував покарання: Соловки (в ув’язненні – дирижер симфонічного оркестру Соловецького театру).
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований. ВК ВС СССР 16.04.1957 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 42098-ФП).

Вайсберг Йосип Абрамович, 1899 р. н., уродж. м. Васильків (нині Київської обл.), єврей, з купецької родини, освіта вища, закінчив Київський інститут народної освіти, був канд. у члени ВКП(б) (1932–1936), історик-філософ, професор, старший викладач, завідувач кафедри філософії Військово-медичної академії, батальйонний комісар. Був старшим науковим співробітником Ленінградського відділення Інституту філософії АН СССР. Проживав: м. Ленінград, вул. Достоєвського, 30, кв. 24.
Арешт: 11.07.1936. В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 28.12.1936, ст. 17, 58-8, 58-11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (Савватіївський спецізолятор).
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 12.05.1956; ВТ Ленінградського військового округу 20.05.1957.

Вакар Григорій Васильович (у протоколі трійки – Вокор, письменник Ґро Вакар), 1901 р. н. уродж. с. Мирони (тепер Балтського р-ну Одеської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив Одеський сільгоспінститут, б/п, за фахом агроном. Працював як літератор в Одесі, Харкові, Києві, входив до літоб’єднання авангардистів «Нова ґенерація» (згодом «Об’єднання пролетарських письменників України» – ОППУ), до арешту – коректор редакції газети «Комуніст». Проживав: м. Київ, вул. Полтавська, 14-а, кв. 2.
Арешт: 23.06.1934. ОН при НКВД СССР 26.03.1935, за «контрреволюційну діяльність» (ст. 54-11 КК УССР) 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: судовою колегією ВС УССР 14.08.1959; Архангельським облсудом 04.08.1965 (ЦДАГО України. – Спр. 50362-ФП).

Ваккер Герберт Фрідріхович, 1903 р. н., уродж. колонії Ней-Монталь (нині с. Переможне Токмацького р-ну Запорізької обл.), німець, освіта н/вища, був членом ВКП(б) (1931–1936), у минулому педагог і німецькій щколі під Новгородом, згодом у Ленінграді – директор Німецького педтехнікуму, заступник директора Ленінградського відділення Центрального історичного архіву. Проживав: м. Ленінград, вул. Красная, 3, кімн. 3 (гуртожиток).
Арешт: 10.09.1936. В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 30.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 02.07.1957.

Вальда-Франовський (Фарановський) Олександр Казимирович, 1893 р. н., уродж. м. Підволочиськ (нині смт у Тернопільській обл.), українець [німець], з дворян, освіта вища [н/вища], навчався в сільгоспакадемії, агроном, позапартійний, у минулому штабс-капітан (ротмістр кавалерії) в арміях Врангеля і Денікіна. У 1921 р. заарештований як «організатор повстання на Україні», перебував під слідством у м. Мелітополі. Втік з тюрми губчека, переховувався в горах Криму, жив під вигаданим прізвищем Вальда. Служив начальником штабу Окремої Кавказької бригади РСЧА, військовим представником (1921–1922, Крим), згодом – агроном Київської дослідної станції (1923–1924), працівник земвідділу (1924–1930, Дніпропетровськ), агроном (1930–1932, Харків), завідувач сектору Всеукраїнського кооппромхарчоб’єднання. Проживав: м. Харків, вул. Римарська, 6, кв. 16.
Арешт: 21[20].04.1932 р. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 19.11.1932, ст. 54-7 (за ін. даними, 54-11) КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг (23.05.1934 рішенням трійки ПП ОГПУ за ст. 58-11 і 17, 82 ч. 1 дістав 2 роки штрафізолятора), далі – Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 08.09.1989; прокуратурою Харківської обл. 17.10.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 5. – Спр. 904; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-16701).

Вангенгейм Олексій Феодосійович (у протоколі трійки Федосійович), 1881 р. н., уродж. с. Кропивне Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині с. Кропивне Бахмацького р-ну Чернігівської обл.), росіянин, з дворян, освіта вища, закінчив фізмат Московського університету і сільгоспінститут, служив у царському війську (начальник метеослужби 8-ї армії, нагороджений золотою зброєю), був членом ВКП(б) (1928–1934). З 1917-го жив у Дмитрієві на Курщині, ст. агроном і інспектор народної освіти. Згодом – у Москві, заступник голови Центрального бюро краєзнавства (1920–1931). З 1928-го – професор кафедри фізики Московського державного університету. Дійсний член Головної геофізичної обсерваторії (м. Ленінград), організатор і перший керівник (1929–1935) Єдиної гідрометеорологічної служби СССР. Проживав: м. Москва, Докучаєв пров., 7, кв. 1.
Арешт: 08.01.1934. Колегія ОГПУ СССР 27.03.1934, ст. 58-7 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, працював у музеї і бібліотеці.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 23.06.1956.

Васильєв Леонід Петрович, 1876 р. н., уродж. м. Тула (Росія), українець, освіта вища – Санкт-Петербурзький університет, Київське військове училище (1901), позапартійний, офіцер царської армії (викладач і вихователь кадетських корпусів), підполковник Білої армії, викладач математики робітфаку Томського медичного інституту. Проживав у м. Томськ, Банний пров., 6, кв. 2.
Арешт: 04.05.1933 р. у справі «білогвардійської змови». Колегія ОГПУ СССР 05.08.1933, ст. 58-2, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: (?).06.1959. [з Книги пам’яті Томської обл.].

Публікацію підготував Сергій Шевченко