Український список Сандармоху (оновлений). Частина 3

Верещак Тимофій Якович, 1881 р. н., уродж. Волині (колишнього Новоград-Волинського повіту), українець, освіта початкова, був членом ВКП(б) (1928–1930), робітник на лінії Лосіная (Лось) – Щелково Московської залізниці. Проживав: Москва, вул. Каланчовська, 14, кв. 6.
Арешт: за «контрреволюційну агітацію». ОН при НКВД СССР 14.01.1936 р., 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований. [Державний архів Російської Федерації. – Спр. № П-77120].

Відьмак Яків Михайлович (варіант прізвища – Вєдимак), 1892 р. н., уродж. станиці Новомінська (тепер у Канівському муніципальному р-ні Краснодарського краю РФ), освіта вища, службовець, проживав там само.
Арешт: за контрреволюційну діяльність («організатор українського підпілля по Старомінському р-ну з 1920 р.»). Колегія ОГПУ СССР 22.08.1933, ст. 58-2, 11 КК РСФСР, 8 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Вікул Сергій Павлович, 1890 р. н., уродж. м. Вінниця, українець, з родини священика, освіта вища, навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету, був членом РСДРП, УСДРП (з 1911, член ЦК УСДРП у 1917–1919), членом КП(б)У (1920–1933). У минулому входив до УЦР, був урядовцем міністерства праці Директорії УНР (1919). Виїхав до Німеччини, як референт співробітничав з представництвом СССР у Польщі. Редактор українсько-американського видавництва «Космос» у Берліні, контактував з КПЗУ, повернувся в УССР (1928). Був членом колегії ЦСУ УССР, заступником директора Інституту марксизму-ленінізму (1929–1930). Науковий співробітник Інституту економіки ВУАМЛІН, завсектору праць класиків марксизму-ленінізму Партвидаву ЦК КП(б)У. Проживав: м. Харків, вул. Каразінська, 15-а, кв. 2.
Арешт: 04.05.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 6, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль, одиночна камера спецізолятора).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 03.03.1959; в Україні – 1992 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 49887-ФП).

Віленський Олександр Ісакович, 1905 р. н., уродж. с. Нововоронцовка (нині смт у Нововоронцовському р-ні Херсонської обл.), єврей, з робітників, освіта н/вища, був членом ВКП(б), інженер-будівельник. Проживав: Дніпропетровськ.
Арешт: 04.03.1935 (за «контрреволюційну троцькістську діяльність»). ОН при НКВД СССР 28.09.1935, 3 роки ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: 19.12.1956.

Вінницький Тарас Іванович (він же Кюнц Франц Михайлович), 1890 р. н., уродж. м. Ходорів (нині Жидачівського р-ну Львівської обл.), українець, зі службовців, освіта вища, у минулому офіцер австрійської армії та УГА, був членом ВКП(б), завідувач навчальної частини робітфаку при Одеському енергоінституті. Проживав: м. Одеса, вул. Перекопської перемоги, 43.
Арешт: 23.02(22.06).1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг (прибув 14.06.1934), Соловки (табірний пункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Одеської обл. 10.07.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ГДА СБУ, Одеса. – Спр. 19761-П; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-12989).

Вовк Степан Петрович, 1895 р. н., уродж. с. Голгоча (нині Підгаєцького р-ну Тернопільської обл.), українець, освіта вища, позапартійний, у минулому вояк австрійської армії. Викладач хімії. Проживав: м. Київ.
Арешт: за «участь у контрреволюційній організації». ОН при НКВД СССР 26.03.1935, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою України 29.12.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 66656-ФП).

Вовкотруб Семен Петрович, 1907 р. н., уродж. с. Марійка (нині Жашківського р-ну Черкаської обл.), українець, із селян, освіта початкова, був кандидатом у члени ВКП(б), робітник. У 1928 р. виїхав до родичів у Канаду (м. Едмонтон), був членом робітничого запомогового товариства, у 1931-му через Англію, де потрапив до в’язниці й був депортований, повернувся в УССР.
Арешт: 10.09.1931 затриманий Славутським прикордонним загоном поблизу Шепетівки, звинувачений у спробі нелегального перетину кордону з Польщею з метою шпигунства. Висланий до м. Балашов (нині Саратовська обл., РФ). У 1932 р. втік на батьківщину, потім у Ленінград, де мешкав за документами брата. Працював помічником машиніста заводу «Більшовик».
Засідання (судове) колегії ОГПУ СССР 27.04.1933, ст. 16, 58-6 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, зокрема 9 місяців на посиленому режимі.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: 26.12.1955 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 54049-ФП).

Войтюк Яків Семенович (також Войтюк-Макаренко), 1894 р. н., уродж. с. Сільце на Холмщині (нині Люблінське воєводство, Польща), українець, з родини заможних селян, закінчив духовне училище, 3 класи духовної семінарії, навчався на історико-філологічному факультеті Московського університету, згодом в УССР закінчив Харківський кооперативний інститут. Під час 1-ї світової війни служив у російській армії на Тернопільщині. Громадсько-політичний діяч на Холмщині: організатор «Поліської Січі» в Кобрині (1919); редактор української газети «Наше життя» в м. Холм; посол до польського Сейму (1922–1927), де був членом українського клубу Соціал-демократичної партії (УСДП), а з 1924 р. – головою комуністичної фракції у Сеймі. У 1928-му виїхав до УССР. Був членом КПЗУ, КП(б)У (1924–1933), викладач соціально-економічних наук у медичному і кооперативному інститутах. Проживав: м. Харків.
Арешт: 11.05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль, одиночна камера спецізолятора).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: 28.08.1956 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1103).

Волгай Василь Костянтинович, 1903 р. н., уродж. м. Ромни (нині Сумської обл.), українець, із сім’ї кустаря, освіта вища, був членом ВКП(б), асистент з курсу історії народів СССР у Вологодському педінституті (1934–1935).
Арешт: за «контрреволюційну троцькістську діяльність». ОН при НКВД СССР 28.09.1935, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Вологодським облсудом 19.10.1959; Архангельським облсудом 12.10.1961 (УФСБ РФ по Вологодській області. – Спр. 8466; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-10068).

Волков Василь Митрофанович, 1902 р. н., уродж. с. Шенгаріївка (нині в Зіньківському р-ні Полтавської обл.), українець, освіта вища, був членом ВКП(б), науковий співробітник ВУАН, начальник Управління держзабезпечення Наркомсоцзабезу УССР. Проживав: м. Київ.
ОН при НКВД УССР 03.09.1936, ст. 54-8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 06.06.1957; Архангельським облсудом 11.10.1957 (ГДА СБУ. – Спр. 64516-ФП).
Волков Георгій Федорович, 1888 р. н., уродж. с. Малі Бубни (нині Роменський р-н Сумській обл.). За інш. даними уродж. м. Білопілля колишньої Харківської губернії. Українець, із сім’ї залізничника, освіта середня, б/п, пенсіонер, екскурсовод Товариства політкаторжан і засланців, проживав у Москві.
ВК ВС СССР 02.03.1936, ст. 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Волков Георгій Федорович, 1888 р. н., уродж. с. Малі Бубни (нині Роменський р-н Сумській обл.). За ін. даними уродж. м. Білопілля колишньої Харківської губернії. Українець, із сім’ї залізничника, освіта середня, позапартійний, пенсіонер, екскурсовод Товариства політкаторжан і засланців, проживав у Москві.
ВК ВС СССР 02.03.1936, ст. 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Волох Омелян Іванович, 1886 р. н., уродж. станиці Калниболотська (нині Новопокровського р-ну Краснодарського краю РФ), українець, освіта середня, у минулому штабс-капітан царської армії, полковник армії УНР. У містечку Любар (нині смт Житомирської обл.) спробував підняти повстання проти Директорії, після придушення заколоту захопив державну скарбницю і перейшов на бік більшовиків. Згодом командир роти Червоної армії, був членом УКП (боротьбистів), КП(б)У (1920–1933), працював у Наркоматі землеробства УССР, обіймав низку відповідальних посад у ВУЦВК, Держстраху України, навчався в Архітектурному інституті. Проживав: м. Харків.
Арешт: 04.05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ув’язнення. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль, одиночна камера спецізолятора).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою України 20.04.1989; прокуратурою Архангельської обл. 14.07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 60683-ФП; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14793).

Вольгрот Фердинанд Йосипович, 1878 р. н., уродж. м. Одеса, з родини переселенця з Ельзасу (Франція), освіта середня, учасник російсько-японської війни (прапорщик), учасник білого руху. Службовець Російського товариства пароплавства й торгівлі, працівник Черномортрансу і Совторгфлоту (1917–1930). Проживав: м. Одеса.
Арешти: 1927 р. (згодом звільнений), вдруге 10.11.1930 – за звинуваченням у шкідництві. Колегія ОГПУ 10.05.1931, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Кунгурський табір; Біломорбуд – до серпня 1933 р. Після звільнення працював економістом міськпотребспілки в Одесі. Третій арешт – 02.01.1935 за звинуваченням у шпигунстві. Під час слідства перебував у Бутирській в’язниці. ОН при НКВД СССР 01.08.1935, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.

Вольф Михайло Йосипович, 1890 р. н., уродж. колонії Ней Лібенталь (тепер с. Вовкове Іванівського р-ну Одеської обл.), німець, із селян, освіта вища, закінчив Саратовську духовну семінарію і богословський університет, магістр богослов’я, священик, служив у католицьких парафіях німецьких колоній на Одещині, професор духовної семінарії в Саратові, викладав у духовній семінарії м. Одеса. Настоятель костелу й декан у м. Дніпропетровськ (1923–1929).
Арешт: 08.06.1929. Надзвичайна сесія Дніпропетровського окрсуду 30–31.08.1930, ст. 54-6, 10, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (1931-го переведений на о. Анзер, командировка Троїцька, де 05.07.1932 арештований у груповій справі католицького духовенства; 1935-го перебував на Поповому острові, працював у хутровому господарстві).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 14.07.1989.

Вольфсон Ной Бенціанович, 1898 р. н., уродж. м. Біла Церква (нині Київської обл.), єврей, був членом ВКП(б), культпрацівник (за іншими даними – економіст-плановик). Рішенням ОН при колегії ГПУ УССР 15.04.1930, ст. 54-10 КК УССР, висланий на 3 роки в Казахстан (Алма-Ата), де 1931-го притягнутий до відповідальності за «к/р діяльність». Після повернення 1934-го знову висланий.
Арешт: 1935 р. в м. Акмолінськ (за «поширення к/р провокаційних чуток»). ОН при НКВД СССР 15.06.1935 – 3 роки ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою України 20.12.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 66627-ФП).

Вороний Марко Миколайович, 1904 р. н., уродж. м. Чернігів, українець, із дворян, син письменника Миколи Вороного, освіта н/вища, навчався в Київському музично-драматичному інституті (режисерський факультет) та інституті народної освіти, поет (псевдонім Антіох), перекладач, член Спілки совєтських письменників. З 1928-го – працівник кіностудії, восени 1933-го переїхав до Москви, працював у журналі «Наши достижения». Повернувся в УССР 1934-го, проживав: м. Київ, вул. Малопідвальна, 14, кв. 2.
Арешт: 19.03.1935 р. ВТ КВО 1–4.02.1936, ст. 54-8, 11 КК УССР, 8 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 23.01.1958 (ГДА СБУ. – Спр. 48570-ФП).

Воскресенський Дмитро Григорович (архієпископ Курський і Обоянський Даміан), 1873 р. н., уродж. с. Брусове (нині в Понирівському р-ні Курської обл., РФ), росіянин, з родини священика, починав церковне служіння з України – з 1894 р. псаломщик Спасо-Преображенського собору в Путивлі, у 1897–1901 роках – настоятель церкви св. Миколая с. Миколаївка (нині Буринського р-ну Сумської обл.). Освіта вища, закінчив Духовну академію і Археологічний інститут у Петербурзі. Від 1920 р. неодноразово перебував в ув’язненні (м. Владимир) і на засланні (Туркестан). Архієпископ Полтавський і Переяславський (1927–1928), водночас тимчасово керував Катеринославською єпархією. Проживав: м. Курськ (нинішня вул. Челюскінців 10).
Арешт: 26.07.1932 р. Колегія ОГПУ СССР 26.12.1932, ст. 58-10, 11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (скит Філітон).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: 13.05.1989. Канонізований РПЦ 2000 р. як святий мученик.

Гайдерова Зінаїда Нікандрівна, 1881 р. н., уродж. м. Харків, росіянка, з родини службовців, освіта вища, закінчила Московський державний університет, історик, була членом ВКП(б) (1905–1934). Перебувала на партроботі в Рибінську (1917–1918), член міськвиконкому. Згодом – заступник директора Бібліотеки Академії наук, доцент Ленінградського державного історико-лінгвістичного інституту. Проживала: м. Ленінград, вул. Мохова, 7, кв. 5.
Арешти: перебувала під слідством 1933 р., вдруге заарештована 13.12.1934 р. ОН при НКВД 16.01.1935 за «участь у контрреволюційній зінов’євської організації» – 4 роки ВТТ. У Челябінському політізоляторі знову заарештована 05.11.1936. В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 29.12.1936, ст. 17, 58-8, 11, 10 років тюрми. Відбувала покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітована: ВТ ЛВО 08.07.1957; ВК ВС СССР 06.05.1989.

Ганджа Олексій Миколайович, 1900 р. н., уродж. с. Степанівка (нині Теплицького р-ну Вінницької обл.), українець, освіта середня, у минулому хорунжий Армії УНР, перебував за кордоном (1921–1926), прибув з Польщі. Був членом ВКП(б), директор картограм.
Колегія ОГПУ СССР 22.04.1934, ст. 58-6, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Гарбуз Антон Микитович, 1890 р. н., уродж. с. Гельмязів (нині Золотоніського р-ну Черкаської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив Агробіологічний інститут і комуністичний університет, у минулому вояк царської армії (1911–1917) і РСЧА (1918-1919), був ротним фельдшером, згодом – заступник голови губернського ревтрибуналу (1921), був членом КП(б)У, професор, аспірант Інституту сходознавства, викладач Машинобудівного інституту. Проживав: м. Харків, вул. Александро-Невська, 16.
Арешт: 18.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки, працював лікпомом.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою УССР 20.04.1989; прокуратурою Архангельської обл. 10[17].07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 60684-ФП; РУ ФСБ РФ АО. Спр. – П-14794).

Публікацію підготував Сергій Шевченко