Український список Сандармоху (оновлений). Частина 6

Карпинський Йосип Станіславович, 1888 р. н., уродж. с. Старожеби колишньої Плоцької губернії (нині в Мазовецькому воєводстві, Польща), поляк (за інш. даними – українець), з містян, освіта середня, закінчив Житомирську католицьку семінарію, позапартійний, священик з 1913 р., служив в українських парафіях, з 1921-го – настоятель Махнівського приходу Бердичівського деканату. Проживав: с. Махнівка (нині смт Комсомольське Вінницької обл.).
Арешт: 26.01.[03.02.]1930 (у груповій справі католицького духівництва в УССР). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 12[11].05.1930, ст. 54-6, 10 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Ярославський політізолятор; Соловки (Савватіївський спецізолятор).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою ПрикВО 27.06.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАЖО. – Спр. 23436-П; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14807).

Качанова (Кочанова) Євгенія Львівна, 1904 р. н. уродж. ст. Злинка на Стародубщині (до 1919 року Злинка входила до Новозибківського повіту Чернігівської губернії УНР [Української Держави]), нині – місто, райцентр у Брянській обл. РФ, єврейка, член ВКП(б) з 1926 р., працювала завідувачкою масового сектору парткому заводу «Ліфтбуд», у тресті «Експортліс», у 1936-му – пропагандист Кіровського райкому ВКП(б), проживала: м. Ленінград, вул. Гоголя, 18, кв. 60.
Арешт: 05.10.1936 (звинувачена в «троцькізмі»). В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 29.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 8 років тюремного ув’язнення. Відбувала покарання: ББК (ст. Медвежа Гора); Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітована.

Качанюк Михайло Адамович, 1889 р. н., уродж. с. Кути (нині Буського р-ну Львівської обл.), українець, з робітників, освіта вища юридична, закінчив Львівський (1914) і Карлів (Прага, 1920–1922) університети, доктор філософії Українського вільного університету (Прага, 1923), позапартійний. У минулому офіцер австрійської армії і УГА, від 1920 р. – у таборі для інтернованих українських вояків у Чехословаччині. Письменник, літературознавець, перекладач. Переїхав до УССР 1924-го (Харків), член лiторганізації «Захiдна Україна» (1926). Працівник Інституту Тараса Шевченка, від 1932-го – референт з драматургії Всеукраїнського товариства драматургів і композиторів. Проживав: м. Харків, пл. Фейєрбаха, 12.
Арешт: 31.12.1932 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою України 19.04.1989, прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 61301-ФП; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14790).

Кереказо (Керекеза) Костянтин Іванович (він же Юрченко Андрій Григорович), 1905 р. н., уродж. м. Київ, українець (за інш. даними – росіянин), з робітників, освіта н/середня, був членом ВКП(б) (1928–1933), машиніст, старшина ВМФ (м. Севастополь).
Арешт: 27.02.1933 за антисовєтську агітацію. Колегія ОГПУ 09.07.1933, ст. 58-11 КК РСФСР, 5 років ВТТ. У 1934-му втік і жив у Ленінграді «за підробленими документами». ОН при НКВД СССР 20.04.1935, ст. 82 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою м. Києва 05.07.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; Кримським облсудом 25.07.1990 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 61766-ФП; ДААРК. – Ф. Р-4808. – Оп. 1. – Спр. 018075).

Кимарський Олександр Хомич, 1905 [1906] р. н., уродж. м. Алчевськ (нині Луганської обл.), росіянин, з робітників, освіта вища, був членом ВКП(б). Стажер-економіст Держторгу. Інженер з технормування Управління театрального будівництва, проживав: м. Харків.
Арешт: 31.03.1929 за «контрреволюційну троцькістську діяльність». ОН при колегії ОГПУ 23.04.1929, ст. 58-10 КК РСФСР, 3 роки в місцях ув’язнення, підвідомчих ОГПУ. ОН при колегії ОГПУ 24.05.1929 висланий до В’ятської губернії Нижегородського краю, 23.08.1929 звільнений достроково.
Арешт вдруге. ОН НКВД СССР 13.09.1935, ст. 54-10 ч.1, 54-11 КК УССР, 3 роки ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 08.04.1960; за перше покарання – 17.08.1993 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 3. – Спр. 1089).

Кириленко Тарас Андрійович, 1904 р. н., уродж. с. Валегоцулівка (нині с. Долинське Ананьївського р-ну Одеської обл.), росіянин, водій у м. Одеса.
Колегія ОГПУ СССР, 16.04.1933, ст. 59-3 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, брав участь у заколоті в камері, перебував 5 діб у карцері. У таборі засуджений спецколегією Головсуду АКССР 24.10.1936, ст. 154-2 ч. 1, строк збільшено на 3 роки до невідбутого строку.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Немає відомостей про реабілітацію.

Кишан (Кишон) Петро Васильович, 1907 р. н., уродж. с. Янушівка (нині Славутського р-ну Хмельницької обл.), за інш. даними, народився в с. Іванівка, українець, малописьменний, колгоспник, служив червоноармійцем військ НКВД у м. Тифліс (Грузія). Втік до Польщі, згодом повернувся в СССР.
Арешт: 25.06.1931 за «шпигунство». Судтрійка при колегії ОГПУ СССР 14.08.1932, ст. 58-6, 193-9 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: військовою прокуратурою Закавказького ВО 30.03.1990 (ДАХмО. – Спр. П-25727).

Кликов Григорій Миколайович, 1897 р. н., уродж. колишньої Катеринославської губернії (у документах НКВД – Горлівського р-ну, нині – Донецької обл.), українець, мав судимість 1933 р., відбував покарання на Вайгачі (нині в Ненецькому національному окрузі Архангельської обл. РФ), брав участь у збройній втечі з командировки Білий мис (експедиція УСЛОНу ОГПУ).
Управління Ленінградської експедиції ОГПУ 11.06.1934 – розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки («весь час перебував у штрафізоляторі»).
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Немає відомостей про реабілітацію.

Клименко Володимир Миколайович, 1899 р. н., уродж. с. Війтівці (нині с. Мостове Андрушівського р-ну Житомирської обл.), українець, із селян, малописьменний, позапартійний. У минулому служив у білій армії (є дані, що служив у війську С. Петлюри). Хлібороб-одноосібник.
Арешт: 01.07.1931 як «члена керівної п’ятірки Попільнянсько-Фастівської контрреволюційної повстанської організації» [звинувачений у причетності до «СВУ»]. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.11.1931, ст. 54-10, 11 КК УССР, розстріл; судова колегія ОГПУ СССР 13.06.[02]1932, розстріл замінено за ст. 58-2, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: [1960]; Житомирським облсудом 25.11.1966 (ДАЖО. – Спр. 11298-П).

Клосс Михайло Миколайович, 1905 р. н., уродж. с. Молотів (нині в Жидачівському р-ні Львівської обл.), українець, освіта середня, був членом КП Німеччини (нелегально перейшов з Польщі до Німеччини, звідки прибув до СССР). Прядильник фабрики «Червона нитка». Проживав: м. Харків.
Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.1934, ст. 54-6, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (командировка Нова Соснова), звинувачений у «контрреволюційній діяльності, спрямованій на зрив трудової політики табору».
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою КВО 17.04.1989; прокуратурою Архангельської обл. 08.09.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 62098-ФП).

Клюк Альфред (Альфред-Карл) Робертович, 1895 р. н., уродж. м. Дунаївці (нині Хмельницької обл.), німець, з міщан, закінчив гімназію в Кам’янці-Подільському, освіта вища, лютеранин, службовець, проживав: м. Москва.
Арешт: за «підготовку диверсійних актів на підприємствах оборонного значення». ВК ВС СССР 21.08.1935, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки, працював у йодпромі.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.

Клюковський Рафаїл Петрович, 1893 р. н., уродж. колишньої Київської губернії (нинішнього Ємільчинського р-ну Житомирської обл.), українець, б/п, селянин. Під час розкуркулення втік на територію Польщі, згодом повернувся й допоміг втекти дружині та деяким іншим селянам.
Арешт: 09.01.1932. Судтрійка при колегії ОГПУ СССР, ст. 54-6, 80 КК УССР, розстріл; 07.03.1932, засідання (судове) колегії ОГПУ СССР, ст. 58-6 (шпигунство) КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
У 1998 році справу переглядала прокуратура Житомирської обл., не реабілітований (ГДА СБУ, Житомир. – Спр. 29182-ОФ).

Клягіна Ольга Іллівна, 1902 р. н., уродж. м. Алупка (нині в АР Крим), росіянка, освіта вища, б/п, проживала в Польщі, звідки прибула в СССР, службовець.
Арешт: у 1930 р. Колегія ОГПУ 02.11.1931, ст. 58-6 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбувала покарання: Соловки (табпункт Анзер), не раз оголошувала голодування.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітована.

Книшик Олексій Михайлович (варіант прізвища – Книшек), 1896 р. н., уродж. с. Міженець (нині Старосамбірського р-ну Львівської обл.), українець, з робітників, малоосвічений, швець. У минулому служив в австрійській армії (1914–1918), був членом ВКП(б). Служив у київській міліції наглядачем (1925–1930), помічник начальника охорони кооперативів при промисловій міліції (1930–1932). Проживав: м. Київ, вул. Басейна, 5-б.
Арешт: 30.11.1932 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 6 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою КВО 14.06.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 60580-ФП; РУ ФСБ РФ АО. Спр. – П-12990).

Ковальський Йосип (Юзеф) Антонович, 1898 р. н., уродж. с. Велика Новоселиця (нині с. Новоселиця Полонського р-ну Хмельницької обл.), за інш. даними – уродж. м. Полонне колишньої Волинської губернії, поляк, із селян, освіта вища, закінчив фізико-математичний факультет Київського інституту народної освіти (1921-1925) і підпільну духовну семінарію в Києві, б/п. Вчителював у м. Полонне (1918-1921), викладав у меліоративному технікумі в Києві (1925-1926). З 1928 р. римо-католицький священик (таємно висвячений у Ленінграді), служив у м. Фастів (Київська обл.).
Арешт: 29.05.1929 (за інш. даними – в червні 1929) у м. Фастів (у груповій справі католицького духівництва). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 12.05.1930, ст. 54-4, 10 КК УССР, 10 років ув’язнення. Відбував покарання: Ярославський політізолятор; Соловки (Савватіївський спецізолятор).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Київської обл. 10.05.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 61486-ФП; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-15669).

Ковальчук Григорій Іванович, 1892 р. н., уродж. с. Дідовичі (нині в Новоград-Волинському р-ні Житомирської обл.), українець, агроном-зоотехнік райколгоспферми. Проживав: м. Сміла (нині Черкаська область).
Судтрійка при колегії ГПУ УССР 11.05.1933, ст. 54-10, 11 КК УССР, присуд – розстріл. Колегія ОГПУ 28.07.1933, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Хмельницької обл. 11.08.1990 (ДАХмО. – Спр. П-25891).

Ковальчук Кирило Іванович, 1913 р. н., уродж. с. Валіївка (нині Білопільського р-ну Сумської обл.), українець, освіта середня, був членом ВЛКСМ, курсант школи ВЦВК (у лютому 1935 р. був призначений у наряд з охорони Кремлівського палацу, де проходив 2-й з’їзд колгоспників-ударників). Проживав: м. Москва.
Арешт: за «підготовку терористичного акту». ОН при НКВД СССР 11.06.1935, 5 років ув’язнення. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Ковальчук Яків Охрімович (Єфремович), 1889 р. н., уродж. с. Городниця (нині в Немирівському р-ні Вінницької обл.), українець, освіта вища. У минулому служив у війську С. Петлюри, заарештований і ув’язнений у м. Брацлав (нині смт Немирівського р-ну Вінницької обл.), звідки втік і 1921 р. заарештований особливим відділом 34-ї Самаркандської стрілецької дивізії як підозрюваний у «петлюрівщині». Після реабілітації залишився слідчим при цьому відділі до червня; перейшов до особливого відділу 8-ї Червоної козачої дивізії, заарештований знову в грудні. Після звільнення працював (1922–1924) у київських часописах, переїхав до Харкова на посаду керуючого справами у «Плузі». Журналіст, письменник. Проживав: м. Харків, пров. Лопанський, 4, кв. 2.
Арешт: 16.12.1933. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 26.02.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: (?) 31.03.1965; ВС УССР 14.05.1965 (ГДА СБУ, Харків. – Спр. 023019).

Ков’яр Леонід Маркович, 1908 р. н., уродж. м. Одеса, єврей, б/п, службовець, проживав: м. Ленінград.
Арешт: як «активного члена контрреволюційної терористичної організації». Колегія ОГПУ 10.05.1933, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.

Коган Лев Мойсейович, 1905 р. н., уродж. м. Одеса, єврей, освіта вища, був членом ВКП(б), директор утилькомбінату, голова райради ТСОАВІАХІМу. Проживав: м. Одеса, вул. Пушкінська, 53, кв. 2.
Арешт: 31.01.1935 за «контрреволюційну троцькістську діяльність». ОН при НКВС СССР 02.12.1935, ст. 54-10 КК УССР, 3 роки ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг; Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Одеської обл. 04.11.1989 (ГДА СБУ, Одеса. – Спр. 21123-П).