(за протоколами розстрілів тюремного етапу соловецьких в’язнів
восени 1937 року)
Соловецькі в’язні-українці й особи, чиї долі пов’язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. – 4.11.1937 року
Коган Яків Аронович, 1900 р. н., уродж. м. Київ, єврей, освіта середня, позапартійний, заступник директора взуттєвої контори Ленпромторгу (раніше керівник групи заготівель експортної сировини). Проживав: м. Ленінград, наб. р. Карповки, 19, кв. 15.
Арешт: 25.04.1936 (звинувачений у «к/р троцькістській діяльності»). ОН при НКВД СССР 25.10.1936, за «контрреволюційну троцькістську діяльність» 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Анзер).
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Ленміськсудом 14.12.1956.
Козловський Борис Григорович, 1887 р. н., уродж. м. Миколаїв, українець, з робітників, 1887 р. н., уродж. м. Миколаїв, українець, з робітників, освіта початкова, був членом ВКП(б) (1904–1936), завідувач масової роботи Будинку техніки водного транспорту (директор Музею водного транспорту). Проживав: м. Ленінград, вул. Герцена, 55, кв. 15.
Арешт: 14.06.1936. В/с ВК ВС СССР у м. Ленінграді 23.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований.: ВК ВС СССР 11.08.1956.
Козоріс (Козоріз) Михайло Кирилович (Кірович), 1882 (у протоколі трійки 1880 – помилка) р. н., уродж. м. Калуш (нині Івано-Франківської обл.), українець, з міщан, освіта вища, закінчив юридичний факультет Львівського університету (1912). За царату був висланий до Сибіру (1914–1917), згодом – секретар Вінницької губернської земельної управи, вчитель гімназії, за Гетьманату – арештований. Відтак повітовий комісар ЗУНР у Делятині, Косові (1919), вояк УГА, був членом ВКП(б) (1920–1933). Служив у державних установах УССР: зав. профшколи на Уманщині, слідчий, секретар окружного суду в Києві, у 1927–1930 роках – секретар уповноваженого Укрголовнауки Наркомосу УССР, закінчив аспірантуру при Українському науковому інституті книгознавства. З 1930-го – в системі ВУАН. Письменник, діяч літоб’єднання «Західна Україна» (з 1925). Проживав: м. Київ.
Арешт: 14.[05.]02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 10.02.1959 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 49757-ФП).
Коник Клим (Климентій) Йосипович, 1888 р. н., уродж. м. Сянік на Лемківщині (нині м. Сянок Підкарпатського воєводства, Польща), українець, син судового чиновника, освіта вища, навчався на юридичному відділі Львівського університету, в офіцерській школі в Еґендорфі (2013), закінчив правничий факультет Віденського університету (1914), у минулому підхорунжий Легіону УСС, був поранений, згодом в УГА, РСЧА (слідчий окремого відділу дивізії), був членом КП(б)У (1920–1933), служив у системі освіти, ректор Житомирського інституту народної освіти (1925–1928) і Одеського інституту народного господарства (1928–1929), працював у Наркомосі УССР, заступник завідувача відділу Головнауки, згодом керівник групи планування науки при Держплані УССР. Проживав: м. Харків, вул. К. Лібкнехта, 65, кв. 6.
Арешт: 05.[04.]05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11, 6, 7 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: 1956 р. (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 52281-ФП).
Корбутяк Василь Юлійович (Юрійович), 1883 р. н., уродж. с. Балинці (нині село Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, із селян, освіта початкова, у минулому заробітчанин у Канаді й США, був членом Української федерації Соціалістичної партії США (1916), КПЗУ (1923–1925, з 1925 р. – член її ЦК), ВКП(б). Повернувся на батьківщину 1920 р., організатор виступу селян у містечку Заболотів (нині смт Снятинського р-ну). Зазнав гонінь польської влади й 1930 р. виїхав до УССР. Був директором Чугуївського ощадбанку (Харківська обл.), завідувачем Граківської агрохімічної [агротехнічної] бази НДІ хімії. Проживав: [ст. Гракове Південної залізниці], м. Чугуїв Харківської обл.
Арешт: 17.06.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 10.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 18.02.1959 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1416).
Коренківський (Кореньківський) Павло Лук’янович (Лукич), 1900 р. н., уродж. с. Сороцьке (нині Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив Харківський медінститут (1928), у минулому служив в австрійській армії (1918), УГА й РСЧА (1918–1920), був членом КП(б)У (1926[28]–1933), асистент (реєстратор) у Медінституті (1928–1933). Проживав: м. Харків.
Арешт: 17.06.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 8, 11 КК України, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 5. – Спр. 921; РУ ФСБ РФ АО. Спр. – П-15385).
Корзун Ілля Тихонович, 1906 р. н., уродж. с. Федорівка (нині в Новоград-Волинському р-ні Житомирської обл.), українець, із селян, освіта середня, селянин-одноосібник, працював на Дніпробуді. Проживав у с. Федорівка. Намагався перейти кордон з Польщею.
Арешт: 07.08.1931. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 30.10.1931, ст. 54-2, 11 КК УССР, присуд – розстріл. Судова колегія ОГПУ 07.03.1932, розстріл замінено за ст. 58-2, 11 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: [1963 і 1992]; Житомирським облсудом 02.10.1989 (ДАЖО. – Спр. 29378-П).
Короткий-Борозе Михайло Йосипович, 1897 р. н., уродж. м. Одеса, єврей, з міщан, освіта вища, був членом ВКП(б) (1922–1933), інженер-механік. На початку 1920-х служив у губернській і Всеукраїнській ЧК. Був директором Криворізького заводу гірничорудного машинобудування, перед арештом – начальник механічного цеху верстатобудівного заводу (м. Єгор’євськ Московської обл.), проживав: м. Москва, вул. Пушечна, 17, кв. 26.
Арешт: 31.10.1935. ВК ВС СССР 11.11.1936, ст. 17, 58-8, 58-11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 14.07.1989.
Корсовецький Ілля Олександрович, 1907 р. н., уродж. с. Голово-Русава (нині північна частина с. Олександрівка Томашпільського р-ну Вінницької обл.), українець, із селян (з сім’ї дячка), освіта середня, сільський вчитель. Проживав у с. М’якохід (нині Бершадського р-ну Вінницької обл.).
Арешт: 21.05.1933. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 27.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Вінницької обл. 20.12.1989 (ДАВО. – Спр. 25387-ПФ).
Косар-Заячківський Мирон Титович (Косар – партійний псевдонім), 1897 р. н., уродж. с. Довге (Галичина), за ін. даними – м. Коломия (нині Івано-Франківської обл.), з сім’ї службовця, українець, освіта н/вища, навчався на медичному факультеті Львівського університету (1917–1918), у минулому санітарний унтер-офіцер австрійської армії, потрапив до російського полону, згодом – полковий лікар в УГА (1918–1919), військовий лікар галицького полку 45-ї дивізії Червоної армії (1920), був членом КП(б)У. З 1922-го – на педагогічній і партійній роботі в УССР, партпрацівник на Черкащині, з 1926-го – зав. відділу агітації ЦК КП(б)У в Харкові, підпільник на Західній Україні (1928–1933), був секретарем, членом політбюро ЦК КПЗУ, кандидат у члени ЦК КП Польщі (з 1932). Редактор журналу «Наша правда». Відкликаний до Харкова 1933 р.
Арешт: 1934 р. (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 29.05.1934, ст. 54-6, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС СССР 04.04.1956 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 38869-ФП).
Костецький Владислав Казимирович, 1907 р. н., уродж. м. Краків (Польща), поляк, був членом КП Польщі, секретарем Петроківського комітету в Польщі, прибув до СССР 1932 р., службовець.
Колегія ОГПУ 22.08.1933, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, відмовлявся від роботи.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.
Костецький Петро Аркадійович, 1901 р. н., уродж. м. Корсунь (нині Черкаської обл.), за інш. даними – уродж. м. Харків, єврей, освіта вища, був членом КП(б)У (1919–1923), доцент Харківського фінансово-економічного інституту. Проживав: м. Харків.
Арешт: жовтень 1934 р. (у справі «контрреволюційної троцькістської організації на Україні»). ОН при НКВД СССР 01.04.1935, ст. 54-10, 11 КК УССР, 5 років ув’язнення. Відбував покарання: Соловки, не раз оголошував голодування.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований. (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 43185-ФП).
Котляревський Григорій Порфирович, 1887 р. н., уродж. Харківщини (можливо, с. Колодківка – нині Валківського р-ну Харківської обл.), українець, із сім’ї священика, освіта вища, педагог, у минулому служив у білій армії, був членом РСДРП, ВКП(б). Активіст товариства «Просвіта» з 1917 року в м. Слов’янськ (нині Донецької обл.). Заступник начальника Політвідділу Чорноморського флоту. Проживав у Криму.
Арешт: 07.03.1933 як «організатора й керівника контрреволюційної групи» в Криму. Колегія ОГПУ 11.04.1934, ст. 58-8, 10, 11 та ст. 121 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, завідувач бібліотеки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Прокуратурою АР Крим.
Кошкарьов Микола Павлович (він же Кошкань Макар Павлович), 1900 р. н., уродж. Подільської губернії (нині Іллінецький р-н Вінницької обл.), українець, із селян, освіта н/вища, був членом ВКП(б).
Арешт: 1927 р. за «причетність до бандитизму». Засуджений на 3 роки позбавлення волі (1927). Вирок ВТ Московського ВО 15.05.1935 – розстріл («к/р терористична діяльність»). Судова наглядна колегія ВС СССР замінила розстріл на 10 років ув’язнення. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Відомостей про реабілітацію немає.
Кремзер Генріх Генріхович, 1895 р. н., уродж. (Баранівка?) колишнього Бахмутського повіту (нині Бахмутський р-н Донецької обл.), німець, освіта початкова, позапартійний, товарознавець заводу ім. Жовтневої революції (працівник патронного заводу). Проживав: м. Луганськ.
Трійка при колегії ГПУ УССР 13.03.[01.01.]1932, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: 1990.
Кривенко-Матиєнко Петро Михайлович (Кривенко-Матієнко), 1891 р. н., уродж. м. Луцьк, українець, із селян, освіта вища, у минулому служив у царському війську (1914–1917), згодом офіцер армії УНР, був членом КП(б)У (у 1923–1925 – член КПЗУ). Публіцист, працював політредактором Головліту, літредактором у видавництві «ЛіМ», від 1927 р. – директор видавництва «Західна Україна». Проживав: м. Харків, вул. Дарвіна, 10.
Арешт: 07.12.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.12.1933 [26.02.1934], ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Бамлаг; Соловки, (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 20.10.1989; [1990] (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 5. – Спр. 1023; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-15386).
Крушельницький Антін Володиславович, 1878 р. н., уродж. м. Ланьцут (нині місто Підкарпатського воєводства, Польща), українець, зі службовців, освіта вища, закінчив філософський факультет Львівського університету (1901), був членом Українсько-Руської радикальної партії, у минулому педагог, бургомістр м. Городенка (1915), член Української національної ради ЗУНР (1918), міністр освіти УНР (за часів Директорії). Після 1919 р. жив у Відні, згодом повернувся до Львова, редагував журнали, зазнав гонінь польської влади (ув’язнення, заборона видавничих проектів). Переїхав із сім’єю в УССР (1934), літератор, співробітник «Української совєтської енциклопедії», проживав: м. Харків (будинок «Слово»).
Арешт: 05(06).11.1934 (у справі «Об’єднання українських націоналістів»). В/с ВК ВС СССР у м. Києві 28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (політізолятор Кремля, табпункт Муксалма), оголошував голодування.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). (Його дружина Марія, сини Іван і Тарас розстріляні в м. Київ у грудні 1934 р.; сини Богдан і Остап розстріляні разом з ним, донька Володимира етапована із Соловків і розстріляна в Ленінградській обл. (08[09].12.1937). Реабілітований: ВК ВС СССР 19.10.1957; Архангельським облсудом 03.12.1957 (ГДА СБУ. – Спр. 44987-ФП; УФСБ РФ РК. Спр. – П-5186).
Крушельницький Богдан Антонович, 1906 (за ін. даними 1907) р. н., уродж. м. Станіслав (нині Івано-Франківськ; за ін. даними наводився в м. Коломия, нині Івано-Франківської обл.), українець, освіта вища, навчався в Українському вільному університеті, Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехо-Словаччина, нині Чехія) та Карловому університеті в Празі, економіст. У 1929-му повернувся до Львова, у травні 1934-го разом з родиною Крушельницьких переїхав до Харкова, вчитель 1-ї середньої школи в с. Вільшани на Харківщині й викладач райколгоспшколи. Проживав: м. Харків.
Арешт: 05.11.1934 у Вільшанах (у справі «Об’єднання українських націоналістів»). ОН при НКВД СССР 26.03.1935, ст. 54-8 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (політізолятор Кремля, табпункт Анзер).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 19.12.1958 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 2. – Спр. 2808).
Крушельницький Остап Антонович, 1913 р. н., уродж. м. Городенка (нині в Івано-Франківській обл.), українець, освіта вища, позапартійний. В УССР з травня 1934-го, викладач німецької мови в Інституті променергетики. Проживав: м. Харків.
Арешт: 14.12.1934 (у справі «Об’єднання українських націоналістів»). ОН при НКВД СССР 10.04.1935, ст. 54-8 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (політізолятор Кремля, табпункт Анзер).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 19.12.1958; прокуратурою Харківської обл. 21.09.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 6. – Спр. 46).
Кубрак Йосип Микитович, 1899 р. н., уродж. с. Кукільники (нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл.), українець, із селян [з ремісників], освіта н/середня, у минулому вояк австрійської армії і УНР (1915–1918), перебував у російському полоні, був членом УПСР (1917–1918) і УПСР (боротьбистів, 1918–1920), УКП, потім КП(б)У, працював у партійних органах (1918–1921), був робітником, згодом – завклубу політемігрантів у Харкові (1926–1928), помічник технічного керівника у видавництві УРЕ. Проживав: м. Харків.
Арешт: 09[08].03.1934 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.1934, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Архангельським облсудом 09.12.1964; ВС УССР 23.01.1965 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1847; РУ ФСБ РФ АО. Спр. – П-10969).
