Український список Сандармоху (оновлений). Частина 9

Мазуров Стефан Єфремович, 1897 р. н., уродж. м. Климовичи (нині Могильовської обл., Білорусь; за ін. даними – народився в с. Старий Стан Климовичівського р-ну), білорус, був членом ВКП(б), бурильник шахти № 4 Сорокинського рудоуправління (м. Сорокине Луганської обл.).
Арешт – за «к/р агітацію». ОН при НКВД СССР 27.07.1935, ст. 54-10 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Донецької обл. 12.10.1989 (ГДА СБУ, Донецьк. – Спр. 30056-ПФ).

Максим’юк Юзеф Григорович (він же: Гопкало Микола Федорович), 1907 (1903), р. н., уродж. м. Борислав (нині у Львівській обл.), українець (поляк), з робітників, освіта середня, член КПЗУ (1929–1932), слюсар, студент Всеукраїнського комуністичного сільгоспінституту ім. Артема (1932–1934). Проживав: м. Харків, вул. Артема, 54.
Арешт: 01.04.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 29.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 23.08.1957; прокуратурою Архангельської обл. (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 2505; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14797).

Мандель Мойсей Ісаакович, 1893 р. н., уродж. м. Львів, єврей, із сім’ї торговця, освіта вища, навчався у Львівському й Краківському університетах. У минулому капрал австрійської армії, член партії «Поалей Ціон», СДП Австрії, компартій Польщі (1922–1924) і Західної України, юрист, журналіст. Перебував в ув’язненні в Польщі. У СССР з 1932 р. (за обміном політв’язнями), завідувач іноземного відділу редакції центрального органу КП(б)У «Комуніст». Проживав у м. Харків (готель «Новоросія»).
Арешт: 19.03.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, працював касиром роздрібного магазину.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 11.11.1988; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 2505; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14800).

Марченко Григорій Дмитрович, 1904 [1903] р. н., уродж. м. Ямпіль (нині смт в Сумській області; у протоколі «особливої трійки» помилково вказано місце народження – м. Москва), українець, із сім’ї педагога, студент юридичного факультету Московського державного університету, крім того, перед арештом – агент охорони 7-го залізничного полку Наркомату шляхів сполучення. Проживав: м. Москва, Солянка, 1, кв. 184.
Арешт: 16.02.1929, звинувачений у «троцькістській діяльності». Колегія ОГПУ СССР 03.06.1929, ст. 58-8 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки; Білбалтлаг у Карелії (1934–1936: Вожма-Салма, Повенецький хутросовгосп). У 1931 р. тримав голодування, поки не був переведений у соловецький табпункт Муксалма. Працював завідувачем гужового транспорту сільгоспу (бригадир, працівник лошатника, зоотехнік) та на ін. посадах.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС РСФСР 05.09.1963; ВС СССР 19.05.1964.
(Сестра Г. Д. Марченка – Марченко Зоя Дмитрівна, 1907 р. н., уродж. с. Ямпіль [нині смт в Сумській обл.] була неодноразово репресована, згодом жила в Москві, реабілітована 1956 р.).

Масаков-Чермуш Ісаак Генріхович, 1894 р. н., уродж. м. Володимир-Волинськ (нині м. Володимир-Волинський Волинської обл.), єврей, з робітників, був членом КП(б)У, з 1922 р. – член КПЗУ, партпрацівник, неодноразово арештований у Польщі, переховувався. За деякими даними, прибув до СРСР за дорученням партії. З 1930-го жив у Харкові, майстер цеху швейної фабрики. Проживав: м. Харків.
Арешт: у квітні 1934. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 27.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 21.04.1957 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 2156).

Машкевич Юрій Миколайович, 1887 (1886) р. н., уродж. с. Новоселиця (нині в Літинському р-ні Вінницької обл.), українець, із сім’ї священика, освіта середня, закінчив Одеську духовну семінарію (1909), православний священик, згодом – бухгалтер Радіотехнічного вузла. Проживав: м. Вінниця, вул. Свободи, 22.
Арешт: 01.[03.]01.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 27–28.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Бамлаг, де 23.05.1935 р. спецколегією відділення Далекосхідного крайового суду при таборі засуджений до розстрілу із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль), працював бухгалтером фінчастини табору.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Вінницької обл. 28.08.1989 (ДАВО. – Спр. 21989-ПФ; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-13596).

Миронов Наум Григорович, 1902 р. н., уродж. м. Новий Буг (нині в Миколаївській обл.), єврей, син торговця, освіта вища, закінчив інститут Червоної професури, був членом ВКП(б) (1919–1936). Начальник кафедри соціально-економічних наук Військово-медичної академії РСЧА (1924–1935), керівник семінару пропагандистів Ленінградського інституту кіноінженерів. Проживав: м. Ленінград, вул. Некрасова, 60, кв. 60.
Арешт: 12.09.1936 (як член «к/р троцькістської диверсійно-терористичної організації»). В/с ВК ВС СССР у м Ленінград 28.12.1936, ст. 17, 58-8, 58-11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 12.05.1956.

Морозов Дмитро Матвійович (він же Ползиков Федір Петрович), 1908 р. н., уродж. м. Харків, росіянин, б/п, тричі засуджений у 1931–1935 роках в РСФСР за скоєння кримінальних злочинів і втечу з місця ув’язнення.
Вирок Ленінградського облсуду 28.06.1935, ст. 16, 59-3 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, працював вантажником. За спробу втечі з острова двічі перебував на посиленому режимі тримання, восени 1937-го – у колоні окремого призначення.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Відомостей про реабілітацію немає.

Музика Феодосій Іванович, 1896 р. н, уродж. с. Бережинці (нині Теофіпольського р-ну Хмельницької обл.), українець (за ін. даними росіянин), із селян, був членом ВКП(б), керуючий справами московського тресту «Тепло і сила» (за ін. даними: секретар Г. О. Зінов’єва; завідувач секретаріату Л. Б. Камєнєва), водночас студент Енергетичного інституту. Проживав: м. Москва.
Арешт: у «кремлівській справі». ОН при НКВД СССР 14.07.1935, 5 років ВТТ за «контрреволюційну діяльність». Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований.

Мустангова (Рабинович) Євгенія Яківна, 1905 р. н., уродж. м. Катеринослав (нині Дніпро), єврейка, освіта вища, закінчила літературно-лінгвістичний факультет ЛДУ, була членом ВЛКСМ (1925–1933), член Спілки совєтських письменників, літературний критик, проживала: м. Ленінград, Чернишов пров., 14, кв. 34.
Арешт: 29.11.1936 (звинувачення – пособництво у вчиненні теракту). В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 23.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці з позбавленням політичних прав на 5 років. Відбувала покарання: Соловки (табірний пункт Муксалма).
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937). (Її колишній чоловік, літературний критик Георгій Горбачов, розстріляний у м. Челябінськ 10.10.1937).
Реабілітована: ВК ВС СССР 10(29).11.1956 (за ін. даними 13.02.1958; у Спілці письменників поновлена в березні 1958 р.).

Неврлі-Янсон Поляна Корниліївна (у дівоцтві Пелагія Лисоченко), 1896 р. н., уродж. с. Кульбаково (тепер у Матвєєво-Курганському р-ні Ростовської обл., РФ), українка, з селян, освіта вища, закінчила історичний факультет Московського держуніверситету, педагог-історик, була членом ВКП(б) (1920–1928). Службовець тютюнової фабрики «Ява», згодом – вчитель історії школи № 24. Проживала: м. Москва, Кадашевська наб., 36, кв. 63.
Арешт: 08.10.1935. ВК ВС СССР 10.11.1936, ст. 17, 58-8, 58-11 КК РСФСР, 10 років тюрми. Відбувала покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937). Її чоловік латиш Янсон Карл Янович, начальник штампо-інструментального господарства пресового цеху Горьковського автозаводу, розстріляний у м. Горький 16.10.1936).
Реабілітована: прокуратурою Архангельської обл. 30.06.1989.

Нейманов (Нейманов-Нейман) Борис Михайлович, 1903 р. н., уродж. с. Попівці (нині Барського р-ну Вінницької обл.), росіянин, освіта середня, був членом ВКП(б), у минулому – в армії Денікіна, згодом в еміграції, прибув до СССР 1927 р. з Польщі. Начальник боєживлення 1-го будинку Наркомату оборони. Проживав: м. Москва.
Арешт: 17.06.1934. ВТ Московського ВО 14.10(11.).1934, ст. 58-4 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 13.01.1982.

Нестерова Тамара Миколаївна, 1898 р. н., уродж. хутора Кетчик Азово-Чорноморського краю (так у протоколі, можливо, нині хутір Керчик-Савров у Ростовській обл., РФ), українка, була членом партії есерів, вислана в м. Тобольськ, працювала агрономом Обрибпродпостачу.
ОН при НКВД СССР 07.07.1935 р., ст. 58-11 КК РСФСР за «активну участь в контрреволюційній організації» – 3 роки ВТТ. Відбувала покарання: Соловки (табпункт Анзер, там же і її чоловік – росіянин Нестеров Василь Васильович); у травні 1937 р. при переведенні на тюремний режим тримала голодування 46 днів.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). (водночас розстріляно і її чоловіка).
Реабілітована.

Новицький Михайло Данилович, 1903 р. н., уродж. с. Сохужинці (нині Ізяславський р-н Хмельницької обл.), поляк (за ін. даними росіянин), освіта вища, навчався в Празькому політехнічному інституті (1922–1925), секретар Спілки студентів – громадян СССР, згодом службовець Торгпредства СССР у Празі. Був членом КП Чехословаччини (1925–1928), членом ВКП(б) (1929–1933). Повернувся з-за кордону 1928 р., закінчив Ленінградський політехнічний інститут, інженер високовольтної лабораторії електроструму в Лененерго. Проживав: м. Ленінград, Бабурін пров., 6, корп. 7, кв. 1.
Арешт: 13.11.1933 (як «член есерівської організації» і «чеський шпигун»). Колегія ОГПУ СССР 29.03.1934, ст. 58-4, 6, 11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: військовою прокуратурою ЛВО 31.08.1989.

Огородник Пилип Назарович, 1905 р. н., уродж. м. Рибниця (нині Молдова, тимчасово – на території самопроголошеної т. з. Придністровської молдавської республіки), українець, садівник Робкоопу, проживав у АМССР (у той час – у складі УССР).
Колегія ОГПУ СССР 16.12.1932, ст. 58-6 КК РСФСР – розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.

Озерський Юрій Іванович (справжнє прізвище – Зебницький), 1896 р. н., уродж. с. Смяч (нині Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл.), українець, з сім’ї священика, освіта вища, закінчив духовну семінарію в Чернігові, навчався в Петроградському історико-філологічному інституті, член Українського студентського союзу в Петрограді в дореволюційний час, колишній губернський інструктор Центральної Ради, був членом УПСР (боротьбист), КП(б)У (1920–1933). Працював у системі політосвіти, член Колегії політосвіти дорослих Наркомосу УССР (1921–1922), обіймав посади завідувача Головнауки УССР, голови правління Держвидаву УССР (1932–1933). Викладач Інституту народної освіти. Проживав: м. Харків, вул. Садово-Куликівська, 8, кв. 19.
Арешт: 23.11.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 26.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу (Сегежа); Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС Карельської АССР 14.04.1962; ВС УССР 28.09.1962 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 724; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-10837).

Олійник Василь Онуфрійович, 1900 р. н., уродж. с. Добромірка (нині Збаразького р-ну Тернопільської обл.), українець, освіта вища, в минулому унтер-офіцер УГА, був членом КП(б)У (1922–1933), секретар голови Совнаркому УССР П. Любченка, викладач Інституту червоної професури, науковий співробітник і аспірант Інституту історії ВУАМЛІН. Проживав: м. Харків.
Арешт: 12.05.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Прокуратурою України 16.11.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 66928-ФП).

Олійник Йосип Михайлович, 1906 р. н., уродж. с. Яблунівка (нині Білоцерківського р-ну Київської обл.), українець, освіта початкова, колгоспник. Проживав у с. Яблунівка.
Судтрійка при колегії ГПУ УССР 08.09.1932, 10 років позбавлення волі, за ін. даними – 04.02.[12.]1933, ст. 54-2, 11 КК УССР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Київської обл. 01.06.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 62020-ФП).

Островська Надія Іллівна, 1881 р. н., уродж. м. Київ, єврейка, з родини лікаря, освіта н/вища, була членом РСДРП–ВКП(б) (1905–1928), у 1917-му – голова Севастопольського комітету РСДРП(б), заступник голови ЦВК Кубано-Чорноморської Совєтської Республіки, у 1919–1920 представник ЦК РКП(б), інструктор НКВД РСФСР агітпоїзда Військового відділу ВЦВК, на партійній, кооперативній, совєтській роботі, член колегії відділу працівниць Виконкому Комінтерну. Керівник групи світового господарства Інституту економічних досліджень Наркомату зв’язку СССР, автор книжок про кооперацію. Проживала: м. Митищі Московської обл., вул. Опанського, 1, кв. 6.
ОН при колегії ОГПУ 22.02.1933, 3 роки заслання у м. Йошкар-Ола. ОН при НКВД СССР 07.06.1935, 3 роки заслання в Таджикистан.
Арешт: у м. Сталінабад 20.10.1935. В/с ВК ВС СССР у м. Горький 20.11.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці з позбавленням політичних прав на 5 років та конфіскацією особистого майна. Відбувала покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітована: президією Ленміськсуду 27.07.1965.

Павлас Антон Васильович, 1895 р. н., уродж. с. Чехоград (нині с. Новгородківка Мелітопольського р-ну Запорізької обл.), чех, освіта початкова, позапартійний, кустар, селянин-одноосібник, згодом колгоспник колгоспу «Прукопнік» у с. Чехоград.
Арешт: 24.12.1930 у груповій «чеській справі» (у цій справі з ним проходив, зокрема, Балаш Й. І.). Надзвичайна сесія ВС УССР 14.06.1931, ст. 54-6, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 28.11.1964; ВТ КВО 31.08.1965 (ГДА СБУ. – Спр. 57288-ФП).