(за протоколами розстрілів тюремного етапу соловецьких в’язнів
восени 1937 року)
Соловецькі в’язні-українці й особи, чиї долі пов’язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. – 4.11.1937 року
Павлов Михайло Романович, 1898 р. н., уродж. м. Миколаїв, українець, із сім’ї диякона, освіта вища, в минулому офіцер царської армії, був членом КП(б)У (1920–1934), закінчив аспірантуру Українського інституту марксизму, економіст, професор, заступник начальника Управління народногосподарського обліку УССР, проживав: м. Харків, вул. Дзержинського, 21-б.
Арешт: у справі «контрреволюційної троцькістської організації на Україні». ОН при НКВД СССР 01.04.1935, ст. 54-10, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВС СССР 08.04.1957; ВТ Московського ВО 08.04.1957. Постановою Секретаріату ЦК КПУ реабілітований у партійному відношенні (посмертно) 15.09.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 43185-ФП).
Павлушков Микола Петрович, 1904 р. н., уродж. м. Тула (Росія), українець, із сім’ї вчителя, освіта вища, навчався у Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті, згодом на історичному факультеті Київського інституту народної освіти, б/п, засновник «Спілки української молоді», проживав: м. Київ, вул. Гоголівська, 27, кв. 3.
Арешт: 18.05.1929 (у справі «СВУ»). ВС УССР 19.04.1930, ст. 54-2, 3, 4, 8, 11 КК УССР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Ярославський політізолятор; Соловки (Сікирний і Саватіївський спецізолятори), оголошував голодування.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 11.08.1989; Архангельським облсудом 28.04.1960 (ГДА СБУ. – Спр. 67098-ФП).
Паламарчук Олексій Тимофійович, 1895 р. н., уродж. м. Хмільник (нині Вінницької обл.), українець, з селян, освіта вища медична і н/вища театральна, у минулому унтер-офіцер (телеграфіст) царської армії, підстаршина армії УНР (служив у вартовій команді), б/п, артист театру революції (Харків), Всеукраїнського будинку Червоної армії, проживав: м. Київ.
Арешт: 08.07.1935. Засуджений ВТ КВО 22.10.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль), брав участь у виставах табірного театру.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова Особливої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 17.11.1959 (ГДА СБУ. – Спр. 51249-ФП).
Панів Андрій Степанович, 1899 р. н., уродж. с. Проруб (нині в складі м. Білопілля Сумської обл.), українець, з сім’ї волосного писаря, освіта вища, закінчив Харківський інститут народної освіти, б/п. Працював сільським учителем (1918–1923), письменник (один з лідерів літоб’єднання «Плуг»), викладач Інституту народної освіти, співробітник Інституту ім. Тараса Шевченка, працював у редакціях видавництв і журналів, проживав: м. Харків.
Арешт: 06.12.1934 (у справі «боротьбистської контрреволюційної організації»). В/с ВК ВС СССР в м. Київ 27–28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 04.08.1956 (ГДА СБУ. – Спр. 36546-ФП).
Панкратов Микола Іванович, 1910 р. н., уродж. м. Одеса, росіянин, освіта середня, б/п, технік-лісівник дистанції колії ст. Просниця (нині в Кіровському регіоні Горьковської залізниці). Перетинав кордон з Польщею і повернувся в СССР.
Колегія ОГПУ СССР 22.11.1932, ст. 58-6 КК РСФСР – розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.
Пасевич Сергій Іванович, 1908 р. н., уродж. с. Сновидовичі (нині Рокитнівського р-ну Рівненської обл.), українець [росіянин], освіта початкова, слюсар. У середині 1920-х перейшов кордон з Польщі в СССР. Арештований 1926-го, після звільнення перебував у Чернігові й Києві, 1927 р. знову арештований за спробу нелегального переходу з УССР до Польщі й висланий на Урал, працював у м. Ірбіт (1927–1930). З 1930 р. – курсант 20-го стрілецького полку в м. Чернігів.
Арешт: 08.11.1930. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.[06.]1931, ст. 17, 54-6 КК УССР, 5 років ВТТ. Колегія ОГПУ 28.12.1933, термін збільшено на 3 роки. Відбував покарання: Білбалтлаг(3-й відділ табору 20.01.1934 покарав штрафізолятором на 4 місяці за ст. 109, 113, 159 КК РСФСР); Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Житомирської обл. 04.12.1989 (ДАЖО. – Спр. 27538-П).
Періль Бенціон (Борис) Аронович, 1896 р. н., уродж. с. Білилівка (нині Ружинського р-ну Житомирської обл.), єврей, освіта вища, закінчив суспільно-педагогічне відділення ЛДУ, був членом ВКП(б) (1925–1936). У минулому вчений секретар Ленінградського відділення Комакадемії (1931–1933), працівник Кіровського райкому ВКП(б) (1933–1935) в Ленінграді, згодом – заввідділу партійної пропаганди, агітації та друку Карельського обкому ВКП(б), проживав: м. Петрозаводськ, вул. Гюллінга, 10, кв. 3.
Арешт: 28.08.1936. В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 23.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 11.02.1958.
Петренко-Самійленко (Самойленко) Микола Трохимович, 1895 р. н., уродж. м. Шахти [Олександровськ-Грушевський Черкаської області Війська Донського] (нині Ростовської обл. РФ), українець, з козаків [службовців], освіта н/вища, навчався на юридичному відділенні Інституту народного господарства, у минулому партпрацівник в УСДРП (1915–1919) в Харкові, Полтаві, на Кубані, згодом був членом УКП, КП(б)У. Журналіст, юрист, працював перекладачем у підвідділі публікації законів Наркомюсту УССР. Проживав: м. Харків, вул. Артема, 26/28, кв. 15.
Арешт: 11.11.[07.12.]1924 (звинувачений у дискредитації совєтської влади, того ж року справу припинено). Вдруге репресований: судтрійка при колегії ГПУ УССР 24.02.1934, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірний пункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: 22.11.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 53930-ФП).
Петров Дмитро Петрович, 1897 р. н., уродж. м. Москва, росіянин, освіта початкова, позапартійний, у минулому вояк Армії УНР, брав участь у боях проти Червоної армії (1919–1920), мав судимість за «хуліганство» (1932). Робітник друкарні № 1 видавництва Наркомату шляхів сполучення СССР, проживав у Москві.
Арешти: 1928 р. за «контрреволюційну агітацію» і 20.03.1935. Спецколегія лінійного суду Московсько-Казанської залізниці 02.08.1935, ст. 58-10 ч. 1 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.
Петров Іван Петрович, 1902 р. н., уродж. м. Москва, росіянин, з робітників, освіта середня, у минулому політрук РСЧА, був членом ВКП(б), фінпрацівник, заступник голови, голова Нікопольського райвиконкому (1934–1935), проживав: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінська, 8, кв. 4.
Арешт: 03.06.1935 (за ін. даними 03.04.1935). Дніпропетровський облсуд 11.09.1935, ст. 97, 99 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 30.06.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 70262–ФП; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-15659).
Петровський (Пиха) Йосип Карлович, 1896 р. н., уродж. м. Піштін округу Їндржихув (нині в Чехії), чех, був членом ВКП(б), машиніст парової машини Торф’яного товариства, проживав у Мелітопольському окрузі (УССР).
Арешт: 25.01.1931 за звинуваченням у шпигунстві («справа чехословацького Генштабу»). Надзвичайна сесія ВС УССР 14.06.1931, ст. 54-6, 11 КК УССР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 28.11.1964 (ГДА СБУ. – Спр. 57288-ФП).
Печенюк Іван Петрович, 1912 р. н., уродж. с. Володіївці (нині Барського р-ну Вінницької обл.), українець, з робітників, освіта н/середня, був членом ВЛКСМ, червоноармієць (з 1934), водій машини 3-го мехполку в м. Бердичів.
Арешт: 17.05.1935 (звинувачений у «контрреволюційній діяльності»). ВТ 2–го кавкорпусу УкрВО 09.06.1935, ст. 54-10 ч. 1 КК РСФСР, 6 років ВТТ. Утік з ББК НКВД 09.11.1935, затриманий на ст. Лапландія. Виїзна сесія Кольського суду Мурманського окр. при 14-му відділенні ББК, ст. 82 ч. 1, 2 роки штрафізолятора. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ ПрикВО 01.[03.]06.1991 (ДАВО. – Спр. 25976-ПФ).
Пилипенко Борис Кузьмич, 1892 р. н., уродж. м. Чернігів, українець, освіта вища, закінчив юридичний факультет Київського університету (1918), б/п, художник, мистецтвознавець, етнограф, громадський діяч. Працював у Чернігові як організатор музейної справи та Харкові (з 1926), захистив дисертацію (1928), науковий співробітник Всеукраїнського історичного музею ім. Тараса Шевченка (1929–1933), проживав: м. Київ.
Арешт: 25.02.1933 (у справі «УВО»), у липні 1934-го справу припинено. Вдруге заарештований у квітні 1935-го, звинувачений у «терористичній діяльності». ВТ КВО 1–4(14).02.1936, ст. 54-2, 8, 11 КК УССР, 7 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 23.01.1958 (ГДА СБУ. – Спр. 48570-ФП; ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 49438-ФП).
Підгаєцький Володимир Якович, 1889 р. н., уродж. м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.), українець, із сім’ї педагогів, освіта вища, навчався в Харківському медінституті, потім у Дерпті (нині Тарту, Естонія) та Петербурзі, був членом УСДРП. У минулому військовий лікар на флоті, член Центральної Ради УНР, психіатр, фахівець з гігієни праці, директор Інституту фізичної культури, професор, завідувач кафедри Київського медичного інституту (1923–1929), член президії медичної секції ВУАН. Проживав: м. Київ, вул. Кудрявська, 10, кв. 5 (за іншими даними – вул. Пушкінська, 7, кв. 5).
Арешт: 19.10.1929 (у справі «СВУ»). ВС УССР 18.04.1930, ст. 54-11, 52–2 КК УССР, 8 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 11.08.1989 (ГДА СБУ. – Спр. 67098-ФП).
Піддубний Григорій Федорович (справжнє прізвище Товмачів, у документах НКВД – Піддубний-Толмачов), 1886 р. н., уродж. с. Тетлега (нині Чугуївського р-ну Харківської обл.), росіянин, з селян, освіта н/вища, закінчив учительську семінарію в м. Благовєщенськ (1906), навчався в Петербурзькому психоневрологічному інституті, був членом УПСР, у 1909 р. засуджений і висланий до Сибіру, звідки 2012 року втік спочатку до Новосибірська, потім до Японської Маньчжурії та Австралії (за ін. даними – до Австрії). Повернувся в Україну в липні 1917 р., співредактор органу УПСР «Трудова Республіка» (1918–1919), був секретарем ЦК УПСР, членом Закордонної групи Української комуністичної партії у Відні (1919–1920), згодом – член ВКП(б) (1921–1934). Повернувся з-за кордону в УССР (1926), працював у системі Наркомосу, заступником директора з фінчастини видавництва ЛіМ («Література і мистецтво») до 1932 р., письменник. Проживав: м. Харків.
Арешт: 15.01.1935 (у справі «УВО»). ОН при НКВД СССР 14.09.1935, ст. 54-10 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Харківським облсудом 27.11.1970 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 2346).
Підмогильний Валер’ян Петрович, 1901 р. н., уродж. с. Чаплі (нині це район м. Дніпро), українець, освіта н/вища, навчався на математичному факультеті Київського університету, б/п, прозаїк. Член творчих об’єднань «Аспис» (1923–1924), «Ланка», «МАРС» (з 1926). Перекладач у видавництві ЛіМ, проживав: м. Харків.
Арешт: 08.12.1934 (у справі «боротьбистської контрреволюційної організації»). В/с ВК ВС СССР в м. Київ 27–28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років позбавлення волі. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 04.08.1956 (ГДА СБУ. – Спр. 36546-ФП).
Пінкасович Ганна Борисівна, 1885 р. н., уродж. м. Сквира (нині Київської обл.), за ін. даними, народилася в м. Київ, єврейка, з торговців, освіта вища, була членом ВКП(б) (1918–1931), педагог-економіст. Постановою ОН при колегії ОГПУ СССР, ст. 58-10 КК РСФСР, вислана на 3 роки в Середню Азію (1931). Згодом проживала м. Феодосія (нині в АР Крим).
Арешт: 10.02.1935 (за «троцькістську діяльність»). ВК ВС СССР 13.11.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбувала покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітована: прокуратурою Кримської обл. 12.11.1990 (ДА АР Крим. – Ф. Р-4808. – Оп. 1. – Спр. 018304).
Плюндрас Прокіп Васильович, 1893 р. н., уродж. с. Добросин (нині Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, зі службовців, освіта середня, у минулому офіцер австрійської армії, хорунжий УГА, б/п, технічний керівник видавництва «Рух», проживав: м. Харків.
У 1922 р. перебував під слідством Київського губ відділу ГПУ за належність до петлюрівської організації (рішення у справі відсутнє).
Арешт: 02.12.1932 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 5. – Спр. 932).
Поліщук Валер’ян Львович, 1897 р. н., уродж. с. Більче (нині Демидівського р-ну Рівненської обл.), українець, із селян, освіта вища, навчався в Інституті цивільних інженерів у Петрограді й на історико-філологічному факультеті в Кам’янець-Подільському державному українському університеті, був членом УПСР, КП(б)У. Письменник, критик, редактор журналу «Авангард». Проживав: м. Харків, будинок «Слово», кв. 65.
Арешт: 06.12.1934 (у справі «боротьбистської контрреволюційної організації»). В/с ВК ВС СССР 27–28.03.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 04.08.1956; ВТ ЛенВО 12.11.1962 (ГДА СБУ. – Спр. 36546-ФП; УФСБ РФ РК. – Спр. П-11065).
Поліщук Клим Лаврінович (Лаврентійович), 1891 р. н., уродж. м. Краснопіль (нині Чуднівського р-ну Житомирської обл.), українець, із селян, освіта н/вища, навчався в художньо-малювальному училищі при Академії мистецтв, у Психоневрологічному інституті в Петрограді та згодом на історико-філологічному факультеті Українського університету в Львові, б/п. Служив за мобілізацією в царському війську (1916–1917), потім жив у Києві, прибічник УНР, один із засновників літературно-художнього об’єднання «Музаґет», виїхав 1920 р. на Галичину, працював як редактор у Львові, повернувся в УССР в середині 1920-х. Літератор, редактор Держвидаву України. Проживав: м. Харків, вул. 1 Травня, 17, кв. 7.
Арешт: 04[05].11.1929 у справі «СВУ». Колегія ОГПУ 02[29].01.1930, ст. 58-10, 13 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Сєвлаг (с. Кам’янка Північного краю); Карлаг; Соловки (працював сторожем на складі).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 14.04.1992 (ГДА СБУ, Харків. – Спр. 035261-ФП; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-13591).
