(за протоколами розстрілів тюремного етапу соловецьких в’язнів
восени 1937 року)
Соловецькі в’язні-українці й особи, чиї долі пов’язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. – 4.11.1937 року
Полоз (Полозов) Михайло Миколайович, 1891 р. н., уродж. м. Харків, з дворян (службовців), освіта н/вища [вища], навчався в Московському міському народному університеті імені Петра Шанявського (1910–1912) і Петровсько-Разумовській сільськогосподарській академії (1912–1915). Закінчив льотну школу (1915), як офіцер воював на румунському фронті. У Центральній Раді представляв УПСР, член Українського військового генерального комітету (його представник при військовому міністерстві Тимчасового уряду в Петрограді 1917 р.), член української мирної делегації в Бересті (1918). Член уряду УССР від боротьбистів (голова ВРНГ). Після створення УКП (боротьбистів) у серпні 1919 – один з керівників цієї партії. З 1920 р. – член ВКП(б), ЦК КП(б)У (1927 і 1930), працював по партійній лінії в Харкові й Москві. Голова Держплану УССР (1923–1925), нарком фінансів УССР (1925–1930), заступник голови бюджетної комісії ЦВК СССР (1930–1934), голова Комітету охорони пам’ятників природи (з 1927 р.). Проживав: м. Москва, вул. Серафімовича, 1, кв. 10.
Арешт: 12.01.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 04.06.1934, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (одиночна камера; командировка Амбарчик; табпункти Анзер, Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Його дружину Т. І. Мягкову розстріляно на Колимі (17.11.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 08.03.1957; Архангельським облсудом 19.04.1957 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 39030-ФП; УФСБ РФ РК. – Спр. П-4053).
Поляк Марко Самійлович, 1905 р. н., уродж. м. Боярка (нині Київської обл.), єврей, зі службовців, освіта н/вища, був членом ВКП(б) (1921–1927), начальник навчально-методичного сектору Хіміко-технологічного інституту, проживав: м. Харків, вул. Артема, 27, кв. 2.
Арешт: 07.03.1929 за антисовєтську агітацію, ОН при колегії ОГПУ 15.04.1929, ст. 58-10 КК РСФСР, 3 роки політізолятора, звільнений достроково (ухвала від 14.09.1929).
Арешт: 07.02.1935 у Харкові за «контрреволюційну троцькістську діяльність». ОН при НКВД СССР 28.09.1935, ст. 58-10, 11 КК РСФСР, 3 роки ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937). Інші дані, що помер 07.12.1944 у Ленінграді – хибні.
Реабілітований: ВС УССР 17.04.1959; Мурманським облсудом 13.03.1959; 11.04.1995 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 1. – Спр. 5527; УФСБ РФ РК. – Спр. П-9108).
Померанцев Валерій Іванович, 1888 р. н., уродж. м. Катеринослав (нині Дніпро), росіянин, закінчив Полоцький кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище і перший курс Військової академії (1914), позапартійний, полковник армії Колчака, командував артполком. З 1921 р. в еміграції, повернувся в СССР і засуджений за «контрреволюційну роботу» на 2 роки, по звільненні – старший бухгалтер Ойрот-Туринського обласного педтехнікуму. Проживав: м. Ойрот-Тура.
Арешт: 06.02.1933 (у справі «білогвардійської змови»). Колегія ОГПУ СССР 05.08.1933, ст. 58-2, 11 КК РСФСР – розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.
Попович Степан Миколайович, 1887 р. н., уродж. с. Осташівці (нині Зборівського р-ну Тернопільської обл.), українець, із селян [робітників], освіта вища, позапартійний, у минулому ротний підофіцер австрійської армії, хорунжий УГА, завгосп у підрозділі РСЧА (1920), інженер-економіст, помічник редактора економічного відділу, [літредактор] Партвидаву ЦК КП(б)У (1931–1933). Проживав: м. Харків, вул. Короленка, 10, кв. 3.
Арешт: 03[04].11.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 24.02.1934, ст. 16 (за ін. даними, ст. 19), 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг, Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 23.08.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 2449; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14601).
Портной Михайло Андрійович, 1901 р. н., уродж. станиці Старотиторівська (нині Темрюцького р-ну Краснодарського краю, РФ), українець, з селян, освіта початкова, був членом ВКП(б), виключений 1929-го, без певних занять.
Колегія ОГПУ СССР 1931 р., 3 роки політізолятора за «контрреволюційну троцькістську діяльність». ОН при ОГПУ 1933 р. – вислання в м. Сиктивкар (Комі, РФ).
Арешт: 14.04.1935 як «учасник троцькістської групи». ОН при НКВД СССР 22.09.1935, ст. 58-10, 11 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, в 1936 р. оголошував голодування.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.
Приступа Петро Іванович, 1905 р. н., уродж. хут. Кальнятичі (нині зникле село Млинівського р-ну Рівненської обл.), українець, з селян, освіта н/вища, був членом УСДП, КПЗУ (1923–1928), КП(б)У (1928–1934). Прибув до УССР з Польщі 1925 р., завсектору кадрів НДІ лісового господарства, студент 2–го курсу Інституту совєтського будівництва і права (1931–1934). Проживав: м. Харків, вул. Чернишевського, 88, кв. 35.
Арешт: 19[20].03.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 31.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: м. Кем, Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 04.09.1979; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 2449; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-15667).
Прохорець Олександр Григорович, 1907 р. н., уродж. с. Нікольське (нині Дніпропетровська область), росіянин, був кандидатом у члени ВКП(б), у минулому студент Планового інституту, проживав: м. Москва. За «систематичну антисовєтську агітацію» висланий 10.06.1933 р. на 2 роки в Північний край.
Арешт: як організатора «терористичної бойової групи при сільгоспакадемії ім. Тімірязєва (нібито «під його керівництвом готувалася підготовка до вчинення теракту над т.т. Сталіним і Кагановичем перед 17 з’їздом ВКП(б)»). Колегія ОГПУ 02.04.1934, ст. 58-8, 11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.
Пух-Гринчук Григорій Прокопович, 1905 р. н., уродж. м. Варва (нині смт Варва Чернігівської обл.), українець, освіта вища, закінчив сільгоспінститут, агроном-машинознавець, позапартійний. Працював на МТС м. Ашхабад, прийняв мусульманство, з 1927-го проживав у Персії.
Арешт: 20.09.1931 в Ташкенті (за «участь у повстанні в Туркестані»). Колегія ОГПУ 16.10.1932, ст. 58-6, 84 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.
Пясецький Мирон (Меїр) Фадійович (він же Сократ Марк Мойсейович, Філіппов Іван Гаврилович, Гінзбург Гельцер Менделевич), 1900 р. н., уродж. м. Ромни (нині Сумської обл.), єврей, був соціал-демократом (меншовик). У минулому мав 2 судимості, начальник санвідділу Вішерського ВТТ.
Арешт: як «лікар-самозванець» («внаслідок його шкідницької діяльності в таборі спалахнула епідемія тифу та дизентерії»). Колегія ОГПУ 25.06.1932, ст. 58-6, 7 КК РСФСР – розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (перебуваючи в Кремлі, 10.05.1935 оголосив голодування з вимогою негайного звільнення й реабілітації, мав покарання за порушення табірного розпорядку).
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.
Решал Арон Соломонович, 1904 р. н., уродж. м. Пирятин (нині Полтавська область), єврей, зі службовців, освіта середня, був членом КП(б)У з 1924 р., директор Всеукраїнського курортного тресту, заступник завідувача господарського відділу СНК УССР.
Арешт: у справі «контрреволюційної троцькістської організації на Україні». ОН при НКВД СССР 01.04.1935, ст. 54-10, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Анзер).
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВТ Московського ВО 03.04.1957 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 43185-ФП).
Решал Ізраїль Соломонович, 1909 р. н., уродж. м. Пирятин (нині Полтавська область), єврей, з робітників, освіта середня, був членом КП(б)У з 1930 р., адміністративно-господарський працівник, у минулому помічник уповноваженого НКВД, проживав: м. Харків.
Арешт: 19.12.1934 («за контрреволюційну троцькістську діяльність»). ОН при НКВД СССР 01.04.1935, ст. 54-10, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС СССР 08.04.1957 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 43185-ФП).
Ріпа (Репа) Тимофій Іванович, 1895 р. н., уродж. с. Чишки (нині Пустомитівського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому лейтенант австрійської армії, служив в УГА, був членом КПЗУ (1920–1925), КП(б)У (1925–1933), секретар консульства повпредства СССР у Варшаві (1922–1927), член правління видавництва «ЛіМ» (1927–1932), перед арештом – начальник Харківського облуправління у справах видавництв (облліту), проживав: м. Харків, вул. Садово-Куликівська, 7.
Арешт: 29.04.[09.05.]1933 (за ін. даними 05.05.1933) у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Архангельським облсудом 04.04.1957; ВТ КВО 27.03.1959 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1424; УФСБ РФ РК. – Спр. П-4136).
Річич Олексій Мойсейович, 1908 р. н., уродж. Башкирії (тепер Республіка Башкортостан, РФ), українець, із селян, освіта середня, був членом ВЛКСМ, рядовий Червоної армії (1927–1931). До арешту – слюсар МТС на ст. Разумноє (нині смт у Бєлгородській обл. РФ).
Арешт: «за шпигунство на користь Румунії». Колегія ОГПУ СССР у 1932 р., ст. 58-6, 84 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований.
Ровинський Дмитро Діомидович (також Демидович), 1892 (1888) р. н., уродж. м. Зіньків (нині Полтавської обл.), українець (за ін. даними єврей), з міщан, був членом ЦР УНР, позапартійний, актор і режисер, працював у театрах Києва, Харкова, Полтави, Дніпропетровська (театр Садовського, театр ім. Шевченка та ін.), переїхав до Ленінграда 1930 р., організатор і директор державного українського театру «Жовтень», проживав: м. Ленінград, наб. р. Мойки, 24, кв. 22.
Арешт: 14.11.1931 р. В/с колегії ОГПУ в м. Ленінград 21.03.1932, ст. 58-11 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Свірлаг, працював завідувачем гужтранспорту. Засуджений нарсудом Лодєйнопольського району при Свірлагу 30.11.1935, ст. 111 КК РСФСР («у силу злочинної недбалості допустив потраву посіву») на 1 рік додатково. Переведений у Соловки (табпункти Анзер, Кремль), працював у театрі.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.
Розенфельд Валентина Михайлівна, 1909 р. н., уродж. м. Одеса, єврейка, з міщан, знала німецьку, французьку мови, служила в магазині.
Арешт: за зв’язок з Польським консульством і в справі «УВО». У 1933 р. засуджена за ст. 58-6, 11 КК РСФСР, 8 років ВТТ. Відбувала покарання: Соловки (командировка Філімоново).
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітована.
Рублевський Олексій Денисович, 1904 р. н., уродж. м. Козятин (нині Вінницька область), українець, з робітників, освіта н/середня, був членом КП(б)У (1931–1935). Працював електромонтером на залізниці, завідувачем комори на ст. Київ-Пасажирський. З 1931 року заступник відповідального секретаря Спілки письменників УССР. Проживав: м. Київ, вул. Воровського, 48, кв. 26.
Арешт: 20.08.1935. Спецколегія Київського облсуду 17.10.1935, ст. 54-10 ч. 1 КК УССР, 3 роки ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Пленумом ВС УССР 25.11.1960; президією Ленінградського облсуду 1989 (ГДА СБУ. – Спр. 34570-ФП).
Рудницький Степан Львович, 1877 р. н., уродж. м. Перемишль (нині в Підкарпатському воєводстві, Польща), українець, з сім’ї вчителя, освіта вища, закінчив Львівський університет, поглиблював знання в університетах Відня і Берліна (Німеччина). У минулому військовий географ при австрійському генштабі (1914–1915). Учений-географ, професор, викладач Львівського, Віденського, Празького вільного українського університетів. В УССР з 1926 р., засновник і директор Інституту географії і картографії, академік ВУАН, проживав: м. Харків, вул. Лібкнехта, 33, кв. 11.
Арешт: 21.03.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 6 КК УССР, 5 років позбавлення волі. Відбував покарання: Свірлаг (працював лікарем); Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 11.05.1965 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 57190-ФП).
Саблін Ян Григорович (він же Нікітін Яків Григорович), 1902 р. н., уродж. селища Славгород (нині Дніпропетровської обл.), українець, освіта вища (військова і юридична). Заступник голови Укрконярколгоспцентру. До арешту працював юристом три роки, був зоотехніком-конярем 5 років (дані з заявки на винахід).
Арештований як такий, що удавав з себе «демобілізованого командира бригади». Колегія ОГПУ 02.09.1932, ст. 82 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Відомостей про реабілітацію немає.
Садовський Геннадій Леонідович, 1897 р. н., уродж. с. Чернички (нині Козятинського р-ну Вінницької обл.), українець, із сім’ї священика, освіта н/вища, навчався в Київському університеті, позапартійний, у минулому офіцер армії УНР, військовий комендант Житомира, учитель. Як український отаман в УССР перебував у підпіллі. Проживав: с. Сестринівка (нині Козятинського р-ну Вінницької обл.). Був заарештований і засуджений 1926, ст. 58-10 КК РСФСР.
Колегія ОГПУ СССР 03.06.1929, ст. 58-10 КК РСФСР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Білбалтлаг; Соловки (командировка Пічуги, табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВС УССР 10[16].08.1963 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1213; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-10595).
Сакало Олексій Григорович, 1900 р. н., уродж. м. Полтава (за ін. даними – с. Патлаївка Полтавського р-ну), українець, з робітників, освіта початкова, був членом ВКП(б) (1925–1927), слюсар Полтавського паровозоремонтного заводу.
Арешт: 30.03.1929. ОН при колегії ГПУ УССР 23.04.1929, ст. 58-10 КК РСФСР, 3 роки ВТТ. Арешт: 28.12.1932. ОН при колегії ОГПУ СССР 23.03.1933 (за контрреволюційну діяльність), судом виправданий.
Арешт: 22.02.1935. ОН при НКВД СССР 21.08.1935, ст. 54-10, 11, КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 02.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Полтавської обл. 11.09.1989, 16.05.1995, 07.06.1995 (ГДА СБУ, Полтава. – Спр. 14880-С).
