(за протоколами розстрілів тюремного етапу соловецьких в’язнів
восени 1937 року)
Соловецькі в’язні-українці й особи, чиї долі пов’язані з Україною, розстріляні в урочищі Сандармох 27.10. – 4.11.1937 року
Сушицький Станіслав Миколайович, 1909 р. н., уродж. с. Думанів (нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.), українець (за ін. даними поляк), малописьменний, позапартійний, селянин-одноосібник
Арешт: 21.05.1933, звинувачення: порушення кордону, шпигунство. Колегія ОГПУ 29.11.[10.]1933, ст. 58-6 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 01.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 14.10.1937).
Реабілітований: Військовою прокуратурою ПрикВО 30.01.1990 (Спр. П-24682).
Тарадай Степан Ничипорович, 1895 р. н., уродж. с. Бальківці (нині Волочиського р-ну Хмельницької обл.), росіянин, закінчив Промакадемію в Москві, був членом ВКП(б) (1924–1936). Майстер механічного цеху заводу (рос. «Краснознаменец»), проживав: м. Ленінград, ст. Ржевка, Капсульне шосе, 40, кв. 97.
Арешт: 21.07.1936. В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 25.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 29.01.1958.
Тимецький Петро Дмитрович, 1892 р. н., уродж. с. Роздол (нині с. Розділ Миколаївського р-ну Львівської обл.), українець, з робітників, освіта н/вища, у минулому писар в австрійській армії, згодом – журналіст, редактор. В УССР з 1926 р., був членом КП(б)У (1926–1934), політичний редактор і уповноважений Головліту Наркомосу УССР, викладач німецької мови комсомольських шкіл заводу «Серп і молот» і Авіаційного інституту, проживав: м. Харків, вул. Металістів, 3, кв. 1.
Арешт: 01.04.1934 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 29.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Харківської обл. 15.12.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 6. – Спр. 144; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-13599).
Тимошенко Авксентій Захарович, 1906 р. н., уродж. с. Коробівка (нині Золотоніського р-ну Черкаської обл.), українець, із селян, позапартійний, службовець, був членом ВЛКСМ.
ОН при колегії ГПУ УССР 22.02.1927, ст. 54-4 КК УССР, 3 роки ВТТ; колегія ОГПУ 23.08.1927, вирок замінено на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки, у 1931 р. перекинутий до Свірлагу, звідки втік до Естонії (липень 1931 р.). З офіційного дозволу повернувся в СССР (1934), заарештований вдруге й відбував покарання в Соловках, де не раз оголошував голодування.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: Прокуратурою України 06.03.1992 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 68841-ФП).
Тихонов Тимофій Іванович, 1904 р. н., уродж. м. Харків, українець, освіта вища, закінчив Ленінградський індустріальний інститут, був членом ВКП(б) (1927–1936), технічний керівник артілі Лаборпромет Ленкультпромсоюзу, проживав: м. Ленінград, пр. Обухівської оборони, 61, кв. 404.
Арешт: 31.03.1936. В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 29.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 8 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.
Толмачов Леонід Іванович, 1895 р. н., уродж. м. Одеса, росіянин, позапартійний, у минулому штабс-капітан білої армії. Проживав у Західно-Сибірському краї.
Арешт: у справі «білогвардійської змови». Колегія ОГПУ 05.08.1933, ст. 58-2, 11 КК РСФСР, розстріл із заміною на 10 років ВТТ (термін позбавлення волі з 05.05.1933). Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований.
Торський (Інденбаум) Яків Захарович, 1902 р. н., уродж. м. Могилів Подільської губернії (нині м. Могилів-Подільський Вінницької обл.), єврей, з міщан, освіта незакінчена вища військова, був членом ВКП(б) (1919–1935). У РСЧА з 1919-го: навчався, брав участь у боях, обіймав командні й політичні посади – закінчив 2-гі Петроградські артилерійські курси (1919–1920), курси Вищої школи штабної служби (1922), один курс Військової академії РСЧА. Співробітник совєтської військової розвідки (1927–1935), входив до складу фінської резидентури ІНВ ОГПУ (помічник резидента розвідки О. Яковлева), в 1930-ті завідувач Торгпредства СССР у Фінляндії. З 1935-го керував конторою Ленкондитерзбут Наркомхарчопрому СССР. Проживав: м. Ленінград, вул. Дегтярна, 13, кв. 22.
Арешт: 26.03.1936 у Ленінграді (за ін. даними, заарештований 02.04.1936 у Москві), звинувачений у «к/р троцькістській діяльності». ОН при НКВД СССР 15.10.1936, ст. 58-10 КК РСФСР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табпункт Анзер, командировка Філімоново, табпункт Кремль).
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: Ленміськсуд 28.09.1956.
Трохименко Микола Федотович (також – Трофименко), 1899 р. н., уродж. с. Шандра (нині Миронівського р-ну Київської обл.), українець, із селян, освіта вища, навчався в Миколаївському учительському інституті, філолог, лексикограф, був членом УКП (боротьбистів), у минулому учасник визвольних змагань, згодом командир взводу в РСЧА (1920–1926). Науковий працівник Інституту мовознавства, завсектору ВУАН (1930–1933), проживав: м. Київ.
Арешт: 04.02.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 14.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Київської обл. 04.05.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ЦДАГО України. – Ф. 263. – Оп. 1. – Спр. 60632–ФП; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-12988).
Троцький Ісаак Мойсейович, 1903 р. н., уродж. м. Одеса, єврей, з сім’ї вчителя, освіта вища, закінчив Ленінградський держуніверситет (1924), позапартійний, джерелознавець, історик. З 1926-го – викладач Ленінградського інституту шляхів сполучення й політехнікуму шляхів сполучення. З 1928 р. — аспірант Інституту історії Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук, від початку 1930-х – вчений секретар Історико-археографічного інституту АН СССР. Кандидат історичних наук (1935), професор, викладач історичного факультету ЛДУ. Проживав: м. Ленінград, вул. Кірочна, 12, кв. 5.
Арешт: 03.06.1936 (звинувачений в участі в троцькістській організації). В/с ВК ВС СССР у м. Ленінград 23.12.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 14.07.1956.
Туз Іван Андрійович, 1894 р. н., уродж. с. Глиняни (нині місто Золочівського р-ну Львівської обл.), українець, із селян, освіта вища, у минулому унтер-офіцер австрійської армії, офіцер УГА, з 1920-го був членом КП Чехословаччини. У СССР з 1927 р., був членом КП(б)У (1928–1933), економіст, завідувач виробництва фабрики наочного приладдя, проживав: м. Харків, вул. Карла Лібкнехта, 6, кв. 22.
Арешт: 14.04.1933 (за ін. даними 17.06.1933) у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Дмитлаг (1934, працював плановиком-економістом Управління Волзького р-ну); Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 17.10.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 5. – Спр. 907; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14789).
Тур (Запаринюк) Іван Петрович (у протоколі трійки – Тур-Запоренюк), 1890 р. н., уродж. с. Вовчківці (нині у Снятинському р-ні Івано-Франківської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому вояк австрійської армії, був членом КПЗУ, КП(б)У (1920–1933), працював у повпредстві УССР у Празі (1921–1923). Заступник уповноваженого Народного комісаріату закордонних справ СССР у Харкові [заступник уповноваженого Наркомзему УССР]. Проживав: м. Харків.
Арешт: 29.05.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 26.11.1933, ст. 54-11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 18.02.1959 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1413).
Турська Олена Федорівна, 1899 р. н., уродж. м. Варшава (Польща), росіянка, з родини пристава, освіта н/вища, навчалася в Полтавському інституті шляхетних дівчат, адвокат юридичної консультації. Проживала: м. Полтава, вул. Леніна, 4.
Арешт: 07.12.1934 (за написання «ряду контрреволюційних віршів, спрямованих проти Сталіна»). ОН при НКВД УССР 07.07.1935, ст. 54-8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбувала покарання: Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітована: ВТ КВО 27.12.1956 (ГДА СБУ, Полтава. – Спр. 10317-С).
Тютюнник Микола Антонович, 1896 р. н., уродж. с. Ігровиця (нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.), українець, із селян, освіта вища, закінчив лісовий факультет Політехнічного інституту, був слухачем Українського вільного університету в Празі. У минулому унтер-офіцер УГА, був членом КПЗУ (1921–1926), канд. у члени КП(б)У. Прибув до УССР 1927 р., спеціаліст з лісового господарства, старший референт сектору економіки праці і кадрів Укрлісгоспу. Проживав: м. Харків, вул. Греківська, 58.
Арешт: 31.12.1932 (за ін. даними – 01.01.1933, у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 01.10.1933, ст. 54-11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу (працював помічником директора Сегезького лісозаводу); Соловки (командировка Ісаково).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989; прокуратурою Харківської обл. 18.10.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 5. – Спр. 929; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-14798).
Фарина Петро Дем’янович (у документах НКВД також – Фарин), 1895 р. н., уродж. с. Суховоля (нині Луцького р-ну Волинської обл.), українець, із селян, освіта середня, у минулому молодший унтер-офіцер царської армії, був членом КПЗУ (з 1922), УСДП, КП(б)У, робітник, службовець. За поширення ідей КПЗУ з 1925-го провів сім з половиною років у польській в’язниці, в УССР прибув 1932 р. за політичним обміном. Завідувач соціально-побутової групи (відповідальний виконавець) тресту «Трубосталь», проживав: м. Харків.
Арешт: 19.03.1934. Судтрійка при колегії ГПУ УССР 25.05.1934, ст. 54-8, 11 КК УССР, 10 років ВТТ. Відбував покарання: Кем, Соловки (острови Муксалма, Анзер).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 08.03.1963; прокуратурою Архангельської обл. 19.07.1963 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 1029; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-10670).
Филипович Павло Петрович, 1891 р. н., уродж. с. Кайтанівка (нині Катеринопільського р-ну Черкаської обл.), українець, із сім’ї священика, освіта вища, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1915), рівнобіжно навчався на правознавчому факультеті, поет, перекладач, літературознавець, викладач Інституту народної освіти, професор, науковий співробітник ВУАН. Проживав: м. Київ, вул. Леніна, 42, кв. 20.
Арешт: 05.09.1935. ВТ КВО 04.02.1936, ст. 54-8, 11 КК УССР, розстріл замінено на 10 років ВТТ. Відбував покарання: ББК (Медвежа Гора); Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВК ВС СССР 23.01.1958 (ГДА СБУ. – Спр. 48570-ФП).
Фірдевс (Керімджанов) Ісмаїл Керімович, 1889 (1888) р. н., уродж. м. Сімферополь, кримський татарин, закінчив Сімферопольську татарську вчительську семінарію, був членом партії кадетів, арештований, висланий на 4 роки, згодом член РКП(б)–ВКП(б) (1917–1929), в минулому нарком закордонних справ, нарком юстиції Кримської АССР (1922–1926), член бюро Казанського обкому ВКП(б), колегії губчека, інспектор Північнокавказького крайвно. З 1926 р. проживав у м. Ростов-на-Дону.
Арешт: у справі «Султан-Галіївської контрреволюційної націоналістичної організації» (1929). Колегія ОГПУ СССР 13.01.1931, ст. 58-4, 6, 11 КК РСФСР – розстріл із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання: Соловки (табірна командировка Ісаково).
Розстріл: 27.10.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: 04.03.1989.
Фішелєв Михайло Семенович, 1888 р. н., уродж. м. Полтава (за ін. даними м. Харків), єврей, із сім’ї кравця, освіта початкова, був членом РСДРП, ВКП(б) (1907–1936). За царату перебував 2 роки в тюрмі як революціонер, втік, був у еміграції в США (до 1917). Секретар Харківської спілки працівників друкарської справи, у 1920-х (до 1927) директор Першої зразкової друкарні (Москва), секретар Московського губвідділу Спілки друкарів. Член Товариства політкаторжан і засланців (1928 р. за «троцькізм» висланий на 3 роки). Лінотипіст, чорнороб артілі, проживав: м. Москва.
ВК ВС СССР 13.11.1936, ст. 17, 58-8, 11 КК РСФСР, 10 років в’язниці. Відбував покарання: Соловки.
Розстріл: 04.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 10.10.1937).
Реабілітований.
Фреїв (Фреєв) Степан Михайлович, 1898 р. н., уродж. с. Нижній Струтинь (нині Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.), українець, із селян, освіта вища, у минулому хорунжий УГА, позапартійний. Прибув до УССР 1924 р., доцент вишу при Поліграфкомбінаті. Проживав: м. Харків.
Арешт: 11.04.1933 у справі «УВО». Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки.
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: ВТ КВО 01[07].12.1965 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 4. – Спр. 2608).
Фур’єр Йосип Миронович, 1898 р. н., уродж. с. Бовшів (нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл.), українець, з робітників, освіта вища, закінчив факультет природознавства Празького університету, служив у австрійській армії та УГА (1916–1918), був членом КПЧ (1926–1928, прибув до СССР у 1928 р.), канд. у члени КП(б)У, викладач педтехнікуму. Проживав: м. Коростишів (нині в Житомирській обл.).
Арешт: 17.01.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 23.09.1933, ст. 54-4, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: Карлаг; Соловки (табпункт Кремль, на загальних роботах).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Житомирської обл. 03.07.1989; прокуратурою Архангельської обл. 17.07.1989 (ДАЖО. – Спр. 22932–П; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-13594).
Хам Микола Андрійович, 1898 р. н., уродж. с. Мервичі (нині Жовківського р-ну Львівської обл.), українець, з селян, освіта вища, економіст, був членом «партії москвофілів», «Сільроб», у минулому депутат польського сейму. Прибув до УССР 1930 р., був активістом Міжнародної організації допомоги борцям революції, старший науковий співробітник Південного інституту молочного господарства. Проживав: м. Харків, вул. Каплуновська, 7, кв. 4.
Арешт: 07[29].12.1933 (у справі «УВО»). Судтрійка при колегії ГПУ УССР 09.04.1934, ст. 54-4, 8, 11 КК УССР, 5 років ВТТ. Відбував покарання: 4-те відділення Білбалтлагу; Соловки (Савватіївський спецізолятор).
Розстріл: 03.11.1937 (постанова окремої трійки УНКВД ЛО 09.10.1937).
Реабілітований: прокуратурою Карельської АССР 13.04.1989; прокуратурою Харківської обл. 29.11.1989 (ДАХО. – Ф. Р-6452. – Оп. 6. – Спр. 221; РУ ФСБ РФ АО. – Спр. П-17231).
