Практично кожна стаття, у якій викладені роздуми авторів про нехтування державною мовою в Україні, починається з цитування 10 статті Конституції України, де сказано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Тепер подивимося, як насправді забезпечується «всебічний розвиток української мови» і для початку згадаємо результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови й літератури у 2015 році. Отож, у оцінюванні брало участь 300 тисяч випускників шкіл, із них понад 23 тисячі юнаків і дівчат взагалі не змогли скласти тест ЗНО з української мови й літератури. Хіба такий низький рівень знань, продемонстрований підлітками, які закінчили середню школу в Україні, свідчить про те, що у державі насправді підтримується «розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України»?
Не треба далеко ходити й шукати причин такого жалюгідного становища в освіті, бо все, що відбувається сьогодні в українському інформаційному просторі, свідчить про послідовне знищення української мови, яка витримала понад 350 років заборон писати, говорити, навіть співати рідною мовою, а може загинути через елементарне нехтування нею народом України. Здається, що саме зараз, у часи російської окупації українського Криму й війни за участі російських військ на сході нашої держави, українці мали б збагнути, що нарешті прийшов час згадати, що ми українці й у нас є своя мова, одна з найчарівніших у світі, і збагнути, що саме нехтування рідною мовою вже у часи незалежності призвело до таких страшних наслідків. Але ж ні, навіть така страшна біда нічого не вчить багатьох із нас, і український теле-, радіо-, інтернет-простір практично повністю заповнений російськомовним контентом.
Давайте подивимось правді в очі й згадаємо, чи багато ефірів на телебаченні чи на радіо ведуться виключно українською мовою? Давайте згадаємо, чи багато гостей цих програм використовують українську мову під час спілкування навіть з україномовними ведучими? А чи у багатьох художніх фільмах і серіалах, навіть у наукових і публіцистичних фільмах, які були зняті в Україні, говорять українською мовою? Згадали. На жаль, українську мову використовують тільки при перекладі іноземних фільмів і серіалів, а власний продукт найчастіше створюється з використанням російської мови, у кращому випадку, один із героїв фільму може говорити українською мовою. Хіба так має бути? Уявімо, що герої фільму, знятого, наприклад, у Польщі, будуть із якогось дива розмовляти німецькою чи чеською. А чого ж ні, частина ж поляків, які живуть у прикордонні на територіях, які довгий час були окуповані німцями, володіють німецькою. Така концепція здається абсурдною, то чого ж не здається абсурдною використання російської мови у всіх українських масмедіа?
Недавно одна з українських громадських організацій «Відсіч» провела моніторинг провідних українських телеканалів і виявила, що частка російськомовного контенту на деяких із цих каналів, наприклад, телеканал «Україна», перевищує 90 %. Хіба так має бути в українському телевізійному просторі? Спільна частка україномовного контенту на десяти провідних телеканалах складає всього 29 %, тоді як російськомовного понад 70 %. Такі показники хоч комусь можуть видатись нормальними? Складається враження, що власники деяких телеканалів свідомо витісняють українську мову з телеефіру, щоб люди, у тому числі й молодь, були більш орієнтовані на так званий «руській мір», забуваючи про власне коріння і власну мову. Як показав моніторинг, у середньому на провідних каналах транслюється не менше семи з половиною годин російськомовного контенту. Але, як відомо, «у середньому», – це коли, наприклад, скласти час транслювання російськомовного контенту на телеканалі «Україна» (понад 12 годин) і час транслювання російськомовного контенту на телеканалі «К1» (менше чотирьох годин), і отримуємо результат, який насправді не буде коректним. Спитаєте, чому? Відповідь дуже проста: телеканал «Україна» має більшу глядацьку аудиторію, ніж телеканал «К1», отож частка людей які споживають дуже багато годин російськомовного контенту, набагато більша, ніж може здатися після підрахунку.
З радіоефірами така ж сумна картина, бо в Україні дуже мало розмовних радіостанцій, а ведучі майже всіх музичних радіостанцій говорять російською мовою, у кращому випадку, якщо ведучих тієї чи іншої музичної радіопередачі двоє, то один із них може бути україномовним. Останнім часом деякі радіостанції зменшили у своєму ефірі кількість російських виконавців, особливо тих, які підтримали анексію Криму і вторгнення російських війсь на український схід, але, на жаль, це не призвело до збільшення української музики в ефірі цих радіостанцій. Хіба так має бути, особливо зважаючи на те, що зараз в Україні насправді є досить багато якісної української музики? Та музика музикою, а ось із розмовними радіостанціями просто біда. По-перше, як уже говорилося, їх дуже мало. По-друге, контент на цих радіостанціях ніяк не розрахований на молоде покоління, а ті програми, які можна вважати молодіжними, займають занадто мало ефірного часу. По-третє, практично нема радіопередач, які б транслювали твори українських письменників. Насправді такі читання й радіоспектаклі могли б допомогти багатьом людям познайомитися з творчістю сучасних українських літераторів, згадати творчість класиків української літератури і заповнити білі плями в знанні українського літературного спадку, які у свій час утворилися в багатьох людей через заборону друкувати й вивчати твори талановитих українських письменників і поетів, репресованих і вбитих за радянських часів.
Тепер прийшов час сказати декілька слів і про інтернет-простір. Чи багато ви зустрічали комерційних чи виробичих приватних компаній, які використовують україномовний контент на сторінках своїх сайтів? Думаю, не дуже багато. Але ж, погодьтеся, досить дивно, коли українська компанія використовує на своєму сайті російськомовний контент як основний, а україномовний тільки іноді, — у кращому випадку, це викладені на другому плані переклади українською мовою російськомовних матеріалів, щоб пошукові систем не могли вихопити їх раніше, ніж російськомовні. Чи це правильно? Хіба у Франції чи в Об’єднаному Королівстві приватні компанії використовують чужі мови під час створення своїх сайтів? Ні. Інші мови використовують тільки як допоміжні. Чому в Україні все навпаки: чужа мова – основна, а рідна – другорядна? Деякі люди пояснюють таке зневажливе (так, саме зневажливе) ставлення до української мови бажанням збільшити кількість користувачів сайту, але ж насправді це повна маячня. Якщо матеріал цікавий чи корисний, то його прочитають, якою б мовою він не був написаний, якщо ж стаття беззмістовна, то російська мова не допоможе. Може, час переглянути принципи користування інтернет-простором? В Украйні необхідно створювати сайти, соціальні мережі й інтернет сторінки, які будуть відповідати пункту Конституції, де сказано про «розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».
Звичайно, навряд чи всі читачі погодяться з думкою автора статті, але ж перш ніж заперечувати, просто подумайте, чи насправді теле-, радіо- та інтернет-простір в Україні український? Якби дійсно більшість телекомпаній, радіостанцій та інтенет-сайтів України користувалися державною мовою, а не прикривались абсолютно необґрунтованою теорією, що російськомовні громадяни можуть не зрозуміти україномовні передачі чи україномовні тексти на сторінках сайтів, хіба б було у нас стільки дітей, неспроможних скласти іспит з рідної мови, хіба б могли адепти «руського міра» так просто закликати чужинців врятувати їх від «утискань» російськомовного населення? Насправді ці питання риторичні, бо саме українська мова переживає чергову хвилю утисків — це стає зрозумілим, досить тільки подивитися телепередачі, послухати радіо, чи зазирнути в інтернет. У кожній країні світу підтримка рідної мови, культури і традицій – першочергові завдання народів, бо, як відомо, без мови немає народу.
Українська письменниця Ліна Костенко написала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу». То, може, час переглянути своє ставлення до української мови й перетворити український медіапростір на насправді український.
