В Україні набрав чинності закон «Про Національну поліцію», прийнятий 2 липня цього року. Він став величезним прогресом на шляху до реформування правоохоронних органів. Однак, потребує певного доопрацювання. Про що – згодом
Деполітизація поліції
Спершу зазначимо, що днями Кабміном України було ухвалене рішення про створення національної поліції, яка має діяти окремо від структури МВС.
Фактично це крок до одного з європейських принципів деполітизація діяльності поліції. Адже від МВС залишиться виключно центральний апарат у Києві на чолі з політичною особою – міністром, який не зможе впливати на діяльність поліцейських.
Деполітизація відображена й в іншій нормі закону – статті 2, відповідно до якої поліція виконує не каральні, а сервісні функції. «Тепер це не просто боротьба зі злочинністю, забезпечення правопорядку, а саме надання послуг суспільству щодо підтримки належного рівня безпеки. У цьому полягає нова філософія цієї структури, яку на навчанні та тренінгах повинні засвоїти нові поліцейські», – зазначає експерт Центру політико-правових реформ з адміністративно-деліктного права та кримінальної юстиції Олександр Банчук.
За його словами, таке нововведення на території СНД, де поліція чи міліція сприймається за радянськими мірками, як каральний орган, вперше було запроваджено саме в Україні.
Щоправда, доцільним було б деполітизацію проводити поряд з демілітаризацію, відмовившись від військових звань генералів, полковників. Щоб українська поліція повністю відповідала європейським стандартам.
До позитивних моментів можна віднести і набір поліцейських на конкурсній основі. Щоправда, така процедура чомусь застосовується лише до нижчої ланки співробітників поліції і не стосується керівництва. Тому у Києві, Львові та Одесі начальників місцевої поліції призначали, а не обирали, що, на думку експертів, не є демократичним. Адже кандидатури керівників ніхто ніде не обговорював, вони з’явилися за рішенням міністра МВС. У результаті, після їхнього призначення у ЗМІ почали зринати скандальні історії з життя цих людей.
Так, журналісти розкопали, що свого часу проти керівника поліції Львова Юрія Зозулі було відкрито кримінальне провадження за статтею 309 (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів без мети збуту) Кримінального Кодексу України. Тож, довелося міністру МВС Арсену Авакову особисто пояснювати громадськості, що у цьому випадку йшлося про перевезення через кордон ліків для воїнів АТО.
Щоб надалі не виникало таких ситуацій, експерти радять внести зміни до закону «Про Національну поліцію», які б дозволили на конкурсній основі відкрито обирати керівників поліції.
Порядок застосування зброї
Плюсом цього закону є те, що він гарантує повну ідентифікацією поліцейських за індивідуальним номером, який вони не мають права приховувати. У ньому також міститься деталізоване положення застосування зброї та примусу.
Раніше все це було виписано у підзаконному акті. «Відтепер чітко вказано, що будь-яке застосування сили поліцейським має бути пропорційним. Тобто до беззбройної людини неможна використовувати зброю», – пояснює Олександр Банчук. І додає, що виписані випадки, за яких застосовується вогнепальна зброя, а саме – груповий напад, намагання порушника залишити місце злочину чи автотранспортної пригоди на авто тощо. У кожному з них поліцейський має попереджати про це. Адже головне – відвернути загрозу нападу, а не вбити нападника. Крім того, у випадку застосування зброї, поліцейський зобов’язується надати невідкладну медичну допомогу та попередити про це свого керівника, який має сповістити прокурора.
У разі непропорційного застосування сили, поліцейський несе кримінальну відповідальність. Якщо ж йдеться про нетяжкі порушення, приміром, поліцейський не змінював протягом двох годин, як того вимагає закон, кайданки на руках затриманої особи, то тут можливе застосування до нього дисциплінарного покарання. Щоправда, його має призначити керівник, що породжуватиме сумніви в об’єктивності винесення ним рішення.
Розширений доступ до баз даних та документів
Слід зазначити, що Рада Європи, проаналізувавши закон «Про Національну поліцію», винесла 33 рекомендації. Одна з них стосується неконституційних обмежень прав людини відносно зберігання персонально інформації. Адже відтепер поліція буде самостійно вести 18 баз даних і матиме доступ до баз даних інших органів влади.
– За таких умов фактично, будь-який поліцейський при виконанні своїх повноважень матиме право оперативного, безперешкодного доступу до всієї інформації про особу. Це порушує і європейські стандарти, і конституційні рамки захисту особистого і сімейного життя (стаття 32 Конституції України), тому що можливість такого доступу повинна бути тільки у випадках досудового розслідування, – додає Олександр Банчук. Він радить розосередити ці бази даних по різним органам влади, завдяки чому вдасться контролювати, хто і навіщо запрошує до них доступ. Тоді не можна буде за 5 секунд назбирати інформацію «на замовлення» на будь-якого політичного опонента, бізнес-конкурента, незручного журналіста чи громадського активіста.
Незрозумілою є і доцільність ведення поліцією бази даних осіб, щодо яких здійснюється профілактична робота. Адже це вже – пережиток радянського минулого, коли «доблесна міліція» працювала з різними «асоціальними елементами», дисидентами. Недоречним є й ведення бази даних щодо засуджених осіб, яка, за логікою речей, повинна належати до сфери відання Державної пенітенціарної служби.
Але найбільше незручностей для громадян закон «Про Національну поліцію» створює під час перевірки документів, що підтверджують особу. Адже до його прийняття такі методи хоч і використовувалися міліцією в метро чи на вокзалах, але були напівлегальними. Відтепер право перевіряти документи поліцейським надане законом. За їх відсутності вони можуть затримати громадянина до з’ясування його особи. Для цього їм достатньо побачити в його діях намір на скоєння злочину. Тому українцям доведеться завжди носити із собою паспорт чи водійські права
Підготовка кадрів по-старому
Недоліком закону є і те, що він передбачає в структурі поліції Державну службу охорони, яка хоч і працює, як приватна структура, але її співробітники після виходу на пенсію матимуть такі ж пільги, як поліцейські, на що витрачатимуться бюджетні кошти.
Недоцільним є й збереження кримінальної поліції та підрозділів досудового розслідування. Хоча в Коаліційній угоді демократичних фракцій парламенту передбачалося, що в Україні будуть створені єдині детективні підрозділи, які поєднуватимуть повноваження слідчих і оперативних співробітників.
Проте, одним з найбільших недопрацювань закону можна вважати залишення старої системи підготовки кандидатів на посаду поліцейських. МВС відмовилося ліквідувати (реорганізувати) свої відомчі вузи. Відтак, на їх утримання продовжать витрачати величезні кошти з держбюджету.
Тому експертами ЦППР уже готується низка пропозицій щодо внесення змін до закону «Про Національну поліцію», відповідно до рекомендацій Ради Європи та вимог Коаліційної угоди парламенту. Адже поліція в Україні повинна позбавитися рудиментів радянської епохи і повністю відповідати європейським нормам та стандартам.
Автор: Леся Шутко
