25 листопада в Єкатеринбурзі (РФ) урочисто відкрили Президентський центр Бориса Єльцина. На будівництво супертехнологічного центру витратили близько 7 млрд руб (за іншим даними — близько 11 млрд руб), що в кожному разі можна порівняти з сумою, який Фонд державного майна України одержав від оренди всього держмайна за весь 2015 рік (близько 1,9 млрд грн)… Тож відкриття першого російського президентського центру вийшло більш ніж помпезним.
Аналогів «Єльцин-Центру» у Росії немає: це й музей, і науково-культурний і виставковий центр, розроблений провідною спеціалізованою міжнародною компанією. Тут величезна кількість експонатів, пов’язаних як із самим Єльциним, так і з тим часом, коли він керував Росією. Таким чином, це найбільш повне зібрання артефактів російських дев’яностих — до цього періоду історії творці центру підійшли з великою повагою.
Рівень фетишизму тут просто зашкалює. Зрозуміло, музей імені першого президента РФ розташовується на вулиці Єльцина. З усіх боків її оточує радянська топоніміка: проспект Леніна, вулиці Лютневої й Жовтневої революцій; до парку імені XXII Партз’їзду можна дійти пішки. Природно, музей відразу ж відвідали найбільш високопоставлені гості. Наприклад, той же В.Путін заявив, що експозиція музею — це “чесна розповідь про те, як будувалася сучасна Росія”. А Д.Медведєв відразу підтакнув, що “нова Росія потребувала такого президента, як Борис Єльцин, і Борис Єльцин дуже любив свою країну”.
Цікаво, будинок спочатку будувався як звичайний бізнес-центр з назвою «Демидов» — на честь знаменитого уральського промисловця. Але в 2008 році прийняли приголомшливий за своєю актуальністю для звичайних росіян федеральний закон «Про центри історичної спадщини президентів РФ, які припинили свої повноваження», і тому про Демидова забули, а вирішили, що тут буде Єльцин-Центр. Після цього бюджетне фінансування полилося в Єкатеринбург нескінченним потоком. Втім, бюджет бюджетом, а грошей на масштабний проект однаково не вистачало, тому довелося шукати додаткових спонсорів. Підсумок: біля входу в музей висять таблички з іменами людей і організацій, які пожертвували на будівництво. Серед них Володимир Путін — як приватна особа; компанія «Газпром», і бізнесмени Володимир Потанін і Роман Абрамович.
Що ж до самого музею, то він налічує сім тематичних залів. Путч і початок реформ 1991 року, події жовтня 1993-го, війна в Чечні, президентські вибори 1996-го. Багато експонатів із Кремля й із сімейного архіву Єльциних. Загалом, поностальгувати є про що. Серед головних експонатів — оригінал рукописного листа Єльцина президентові СРСР Михайлу Горбачову; маленька деталь боротьби за владу між ними. Є навіть ядерна валізка, яку Борис Єльцин передав в 1999 році своєму спадкоємцеві Володимиру Путіну. Валізка на вигляд як важкий портфель-дипломат, усередині кілька кнопок, і відразу чотири з них — червоні. Валіза зроблена, як з’ясувалося, американською компанією Samsonite.
Але найбільший цинізм полягає в тому, як саме завершуються всі експозиції в Єльцин-Центрі. Отже: гасне світло, і включається те саме відеозвернення. «Дорогі росіяни… Я утомився, я йду… Хочу попросити у вас прощення за те, що не виправдав деяких надій…». А при виході відвідувачів проводжає велика фотографія: Єльцин щось говорить усміхненому й збентеженому Володимиру Путіну. Очевидно, просить берегти Росію. А може, просить не нападати на Україну… А може — не бомбити Сирію… А найвірогідніше, просто вичитує недбайливого Володьку за те, що той не знайшов нічого кращого, куди витратити мільярди рублів, як на створення Єльцин-Центру.
Але ж мав ВВП подивитися, який усе це матиме вигляд, перш ніж приступати до будівництва власного Путін-Центру. А там же 7 млрд не обійдешся. Розмах не той.
Сергій Козлов
