1 грудня СВР відзначав свій перший ювілей. Рівно 10 років тому Верховна Рада України прийняла Закон «Про Службу зовнішньої розвідки України», що стало новою віхою в історії національної розвідки. За минулі роки було зроблено дуже багато чого, щоб Служба зайняла гідне місце серед інших вітчизняних спеціальних служб, стала тим органом, який надійно забезпечує національні інтереси, насамперед на зовнішньополітичному й зовнішньоекономічному напрямках, сприяла встановленню й розвитку двосторонніх і багатосторонніх відносин України з іншими державами. Сьогодні розвідники відзначають своє професійне свято в переломний для історії нашої країни період, коли український народ зі зброєю відстоює своє право на незалежність, на вільне й демократичне життя в родині європейських народів.
Протягом останніх півтора років не тільки розвідникам, але й усім нам довелося жити й працювати в умовах прямої агресії з боку Російської Федерації, окупації Криму, спалаху сепаратизму на Донбасі й різкого загострення військово-політичної обстановки в Євразійському регіоні. Але, незважаючи на всі ці складності, Служба зовнішньої розвідки незмінно й безперервно забезпечує військово-політичне керівництво держави надзвичайно важливою розвідувальною інформацією для прийняття стратегічних рішень у сфері національної безпеки й оборони. Усе це стало можливим завдяки кропіткій праці по-справжньому відданих своїй справі професіоналів, патріотично настроєних співробітників Служби.
Безумовно, нинішня робота кадрових офіцерів СВР не може бути публічною, але ветерани розвідки, особливо ті, хто стояв біля витоків становлення Служби, можуть і повинні передавати свій досвід, висловлювати свою громадянську позицію з актуальних нині питань. Тому не випадково редакція «Вектор ньюз» у переддень професійного свята зустрілася з відомим українським (а до 1991 року — радянським) розвідником Ігорем Хижняком.
Адже, крім усього іншого, у роки існування незалежної Української держави саме Ігор Хижняк був першим офіційним представником Служби безпеки України в США. До цього він працював заступником начальника підрозділу зовнішньої контррозвідки в Головному управлінні розвідки СБУ, а ще раніше знаходився у тривалому закордонному відрядженні в Сполучених Штатах Америки, виконував функції офіцера безпеки радянського дипломатичного представництва й заступника резидента радянської розвідки в Нью-Йорку з питань зовнішньої контррозвідки.
Під час короткої, але змістовної бесіди з Ігорем Володимировичем були обговорені багато завдань розвідки часів незалежної України, історії з життя розвідників, порівнювався їхній потенціал часів СРСР і сучасної України. Зокрема, Ігор Хижняк відзначив, що й сьогодні в рядах СВР України є вчителі, які не поутупаються своїм талантом і професіоналізмом легендарному Кіму Філбі. Також говорили про те, що на початку 1990-х років цікавість багатьох розвідок світу до території України був величезний, у першу чергу, через наявність тут великого запасу ядерної зброї. Але й сьогодні не можна говорити, що Україна «не цікава» розвідникам інших країн. Хоча в екстраординарних випадках працівники спецслужб не тільки працювали один проти одного, але й допомагали, чим могли. Наприклад, під час аварії на Чорнобильській АЕС спецслужби США передали величезну кількість спеціалізованої літератури. Цікаво було обговорити й багаторічний досвід «вербування» агентів, хоча, як виявилося, принципово відмінного від класичної формули MICE (її назва утворена першими буквами слів «money», «ideology», «compromate», «ego», що перекладається як гроші, ідейні міркування, компромат, зарозумілість) нічого придумати було не можна. Іншими словами «продати Батьківщину» можна або на компроматі, або за гроші чи через просування по службі. А завершили ми розмову обговоренням слів Збігнева Бжезинського, який якось у бесіді з Ігорем Хижняком сказав наступне: «Україна здобула незалежність, як ви і мріяли. То й що? Ще три покоління мають змінитися, щоб тут з’явилися справжні демократія й незалежність…».
