Превентивне правосуддя (ПП) довго залишалося на папері, але настав день, коли його вирішили реалізувати. І ось уже два тижні в Сполучених Штатах кипить запекла дискусія навколо можливого застосування ПП для ослаблення проблеми проституції.
Щоб передбачати вчинки людей, зараз уже не потрібно читати думки. Досить мати доступ до декількох потоків цифрових даних, які у величезній кількості, з нашої згоди або без неї, збираються технікою, яка нас оточує. Ми живемо «під цілодобовим спостереженням» уже багато років — п’ять, а може, і десять, і навряд чи можна провести часову рису конкретно. Важливіше, що ідея превентивного правосуддя (ПП), яка раніше здавалася фантастичною, саме з цієї причини стала, нарешті, практично здійсненною. Термін не найкращий, бо йдеться про запобігання порушенням, а не про власне покарання. Але якщо вже на те пішло, то англійський варіант не кращий: «пре-крайм», запозичений із фантастичної літератури, так само літературно гарний, але семантично некоректний. Втім, як технологію не назви, аби тільки працювала, правда? ПП довго залишалося на папері, але настав день, коли його вирішили реалізувати. І ось уже два тижні в Сполучених Штатах кипить запекла дискусія навколо можливого застосування ПП для ослаблення проблеми проституції.
Проституція в США, як не дивно, незаконна (за винятком деяких районів Невади, які погоди не роблять). І методів боротьби з нею запропоновано безліч — від арештів і профілактичних бесід із «джонами» (так іменують усередненого клієнта повії, причому термін цей не має образливого підтексту, як наша «машка», а скоріше, лише легкий зневажливий присмак, що не заважає використовувати його офіційно, зокрема, у наукових працях і поліцейських звітах) до хитро закручених економічних схем, на зразок імпортованого з Європи методу часткової легалізації платної любові (дозволити пропонувати секс за гроші, але заборонити пропонувати гроші за секс). Проте особливих успіхів на цьому фронті не спостерігається, тому суспільство й особливо політики постійно спраглі до нових ідей. І ось тут дуже вдало підходить ПП.
Пропозиція, що викликала скандал, зроблена міською радою Лос-Анджелеса й дуже проста по суті. Пропонується застосувати вже наявні засоби масового спостереження для виявлення потенційних (!) клієнтів проституток і втручатися до того, як правопорушення відбудеться. Для цього чудово підходить, наприклад, система розпізнавання номерних знаків на автомобілях. Поліція визначає райони концентрації кубел, зчитує й зберігає у своїй базі номери всіх помічених там машин, після чого розсилає на адреси їх власників листи, які американці цинічно називають «Дорогий джоне!». Зміст листа може бути зовсім безневинним, наприклад: «Шановний XXX, ми помітили вашу машину в неблагополучному районі й хочемо нагадати вам, що користування послугами повій може стати причиною небезпечних захворювань». Головне тут те, що це не послання конкретній особі, а лист, який має бути помічений його близькими: матір’ю, подругою, членами родини. На це й розрахунок: присоромити людину, допомогти їй завчасно, віднадивши від небезпечних місць і поганої звички.
Якщо схема не здається вам переконливою, знайте, що ви такий не один. Що сумнівів повно — і питання, чи можна віднадити людину від пристрасті до «кохання за гроші» «листами щастя», навіть не в першій десятці. Критики звичайно починають із сумнівної етичності самого механізму превентивного впливу: адже людина поки не зробила нічого поганого й, може, нічого й не зробить, так за що ж її карають? А листи, поза сумнівом, є різновидом покарання. Нехай їх прихильники й стверджують, що, мовляв, тим, хто ні в чому не винен, немає чого боятися одержати листа помилково — уявіть себе на місці адресата: чи хотіли б ви, щоб у руках ваших близьких опинилося подібне послання? Крім того, у наявності ймовірне порушення безлічі прав і свобод, до чого американці особливо нетерпимі: адже за кермом зовсім не обов’язково був власник автомобіля, людина за кермом може в цьому районі працювати або навіть жити, вона може заїхати туди випадково — і карати її тепер без арешту, слідства й суду?!
Тим цікавіше, що проект взагалі-то має багато прихильників. Серед них, щоправда, мало правозахисників і різного роду модних активістів, які намагаються відгородити суспільство від надмірного втручання держави, зате багато простих громадян, які змушені жити в клоаці, іменованій мегаполісом, і ростити там своїх дітей. Вони раді будь-яким заходам, які (навіть потенційно) можуть оздоровити ситуацію на вулицях. Для них «листи джонам» виглядають навіть особливо привабливими, бо дозволяють розвантажити поліцію й суди, заощадити бюджетні кошти: розпізнавання номерів і розсилання кореспонденції повністю автоматизоване й реалізується із використанням уже наявної техніки.
І ось отут ми виходимо на першопричину конфлікту: засоби автоматичного спостереження за громадянами. Річ у тому, що сама по собі ідея листів клієнтам повій не нова. Її прослідковують аж у 80-і роки, а останнім часом до неї особливо пильно придивляються дослідники й поліція. У деяких містечках вона навіть уже реалізована, щоправда, поки ще на пробній основі, у невеликих масштабах і за участю добровольців, які допомагають визначити, чи правда людина в автомобілі з держномером XXX приїхала розважитися чи опинилася в небезпечній зоні випадково. Отож, зрозуміло, чому приклад Лос-Анджелеса викликав такий резонанс. По-перше, це одне з найбільших міст світу й найбільша ж агломерація. По-друге, з деякого часу тут активно впроваджують техніку автоматичного розпізнавання номерних знаків, що вже викликало на голови влади критику й судові позови від правозахисників (не зрозуміло, скільки можна зберігати номери в базі, чи можна видавати їх громадськості, як це перетинається із правом громадянина на свободу переміщення та ін.). Якщо «листи джонам» будуть впроваджені в Лос-Анджелесі, це стане безпрецедентним по масштабу експериментом. А вони, швидше за все, впроваджені будуть. Міська рада вже проголосувала за ідею, тепер її вивчають інші інстанції, зокрема, на предмет правомірності. Однак прецеденти інших міст США дозволяють припустити, що питання вирішиться на користь прихильників нового механізму.
І це стане першим кроком на шляху поширення практичного пре-крайму. Чи буде ПП ефективним? Не факт. Але за справу вже взялися політики. Для них це, в першу чергу, новий спосіб показати турботу про співгромадян і новий привід для переобрання. Тому варто бути готовими морально. Епоха превентивного правосуддя почалася.
Автор: Євгеній Золотов
