Чи відбудеться запланований на 2016 рік Всеправославний собор, підготовка до якого почалася понад п’ятдесят років тому? На це питання експерти “Вектор ньюз” уже спробували дати відповідь у матеріалі «Боротьба за православ’я. Інтриги Всесвітнього собору, або Кому будуть підкорятися церкви України», але, як виявилося, деякі події міняють послідовність плану та не його мету. Це повною мірою можна віднести до Зборів (Синаксису) предстоятелів Церков світового православ’я в Шамбезі під Женевою (почався 22 січня й закінчиться 28 січня), де глави помісних церков, які зібралися на заклик Патріарха Константинопольського Варфоломія, обговорюють проекти документів, які мають бути винесені на Всеправославний собор.
Отже, подія перша. На Синаксис прибув предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій. На першому ж засіданні він сидів по праву руку від російського патріарха Кирила. Це стало несподіванкою, оскільки ні Онуфрій, ані хто-небудь інший з УПЦ МП до цього жодного разу не брали ніякої участі в підготовчій роботі до Собору, ніби його проведення Української церкви не стосувалося, і слухняно займали весь цей час місце «церкви, автономної у внутрішньому керуванні», не втручаючись у міжнародні православні справи. Більше того, український предстоятель і не планував їхати в Шамбезі, запланувавши на ці дні засідання Синоду УПЦ МП. Не планували до останнього моменту його участі в Синаксисі й у Першопрестольній. Але раптом відбулася якась подія, яка змусила Кирила додати до складу російської делегації українського митрополита. У результаті, дзвінок у Київську митрополію зі столиці РФ усе змінив, Синод у терміновому порядку перенесли, а Онуфрієві був придбаний квиток у Швейцарію (слід сказати, що поява в Шамбезі глави УПЦ МП була відзначена й Всесвітнім патріархом, який привітав гостя у вступному слові).
А далі вже відомо зі ЗМІ: Кирило у своєму дванадцятихвилинному виступі половину часу витратив на українські події, описуючи ситуацію з переходом громад УПЦ МП разом із храмами до складу Київського патріархату й оцінюючи це як «бандитське, рейдерське захоплення», коли «за допомогою влади фальсифікують статутні документи, захоплюють храм силами бойовиків-націоналістів».
У той час, коли Кирило викривав «ворогів православ’я», у залі стояла повна тиша, і ієрархи уважно читали видрукуваний заздалегідь і переданий кожному учасникові Синаксиса текст цієї промови. Воістину це було центральною подією відкриття Зборів, і в кулуарах Синаксиса про нього говорять дотепер. Варфоломієві довелося відреагувати й заявити про визнання Онуфрія єдиним канонічним (а значить, законним в очах усіх помісних церков) представником українського православ’я.
На виступ Кирила майже відразу ж відреагував Київський патріархат, який на засіданні свого Синоду повідомив, що Кирило “є залежним від державної влади Російської Федерації, яка з кінця лютого 2014 року й понині здійснює військову, інформаційну й економічну агресію проти України… Заяви й дії Московського патріарха Кирила (Гундяєва) і загалом Московської патріархії щодо України знаходяться під впливом влади Росії і є елементом її агресивної політики”. Але з цією заявою Синоду Київського патріархату учасники Синаксиса вже не знайомилися …
А тепер подія друга. За деякими даними, сказане Кирилом мав озвучити Онуфрій (!) (ось отут і стає зрозуміло, що трапилося в Москві й чому Онуфрія терміново викликали в Шамбезі) – ефект від сказаного першоджерелом завжди більший, ніж переказане іншим. Але український митрополит усе зважив і від уготованої для нього ролі відмовився. І тоді основний «залп» довелося давати «важкій артилерії». Тепер інтерес до Синаксису може становити лише одне питання: чи буде в його підсумковий документ внесений пункт про українських «бойовиків-націоналістів», які захоплюють храми «при потуранні влади». На жаль, Шамбезі виявилося зручним майданчиком для Кремля, щоб донести світу своє бачення подій в Україні.
Що далі? Це спрогнозувати нескладно. 2-3 лютого 2016 року в російській столиці почне роботу Архієрейський собор РПЦ, куди прибуде й велика делегація з України. Ось там-то з невеликими інтерпретаціями промова Кирила й буде озвучена Онуфрієм, а за його підсумками, можна не сумніватися, підуть заяви від собору на адресу авторитетних міжнародних організацій, у т.ч. ООН, ОБСЄ, ПАРЄ й інших, де головним буде питання про «масові порушення прав віруючих» в Україні, чинених «за підтримки влади». Можливо, після цього Київський патріархат знову зробить різку заяву. Але це мало що змінить, адже зерна Онуфрія, кинуті в підготовлений Кирилом ґрунт, уже дали сходи.
Ось такий заплутаний клубок гібридної війни, політики й релігії. Цікаво, чи зможе (чи захоче?) держава Україна його розплутати?
Віктор Стоян, спеціально для «Вектор ньюз»
