Проглядаючи сторінки в Інтернеті, натрапила на матеріал одного українського блогера із гучною назвою «Чому я не дивлюсь серіал «Слуга народу»?», який починається такими словами:
«Я не дивився жодного випуску серіалу, де Зєлєнскій прикидається президентом України. Бо дивитися огидно (update: сьогодні таки подивився один повністю, думку не змінив). Для мене загадка, чому ці російськомовні коміки, які тотально окупували український прайм-тайм своїми численими “шоу”, вирішили, що робити серіал про українського президента слід саме російською мовою. На кого це розраховано?»
Дивно чути подібне, коли рейтинги серіалу, без сумніву, виправдали очікування авторів проекту, якщо не перевершили їх. Прем’єра серіалу стала найрейтинговішим ТБ-продуктом осіннього сезону 2015 року. Команда 95-ого кварталу вже понад 10 років вдало пародіює українських політиків на професійному рівні. А відповідно має уявлення про сучасний плин суспільно-політичного життя у країні. То чому б їм не спрямувати свої навички у нове русло, яке до того ж приносить задоволення мільйонам українців?
Сюжетна лінія «Слуги народу» досить несподівана: звичайний вчитель історії стає президентом України. Впевнена, що для більшості з нас така картина ідентична казці. Проте люди здавна звикли вірити в дива, то чому б не дати шанс історії, яка може змінити хід українського теперішнього, а в перспективі й майбутнього? У часи зневіри до влади екранізація картини реального «покращення життя вже сьогодні», погодьтеся, вселяє надію на можливість позитивних змін. Тому, як на мене, запитання «На кого це розраховано?» можна автоматично анулювати.
Зрозуміло, що автор цього коментарю апелював скоріше до мови серіалу, аніж до його ідейної наповненості. Відповідь на запитання, наскільки помилковим було рішення «квартальців» щодо екранізації серіалу російською мовою, звісно, довелося шукати серед безпосередніх глядачів серіалу.
Виявилось, що відносну більшість опитуваних не бентежить мова, якою розмовляють герої серіалу. Це й не дивно, адже близько третини населення України розмовляє російською мовою або ж перемикається з неї на українську в залежності від обставин. До того ж, Студія квартал 95 досягла надзвичайної популярності з такими мовними вподобаннями, і люди до цього звикли. Для переконливості наведу топ-3 аргументацій «не проти російської мови в серіалі»:
1) «Люди – різні, багато хто говорить російською сьогодні, всі до цього звикли.» – Раїса, 43 роки ;
2) «Байдуже, якою мовою розмовляє президент чи влада, аби робили все правильно!» – Борис, 28 років;
3) «Мова для мене не принципова взагалі, хоча завжди ціную двомовність у фільмах/серіалах/тв-шоу. Це ближче до реальності.» – Олександра, 18 років.
З іншого боку, зазначу, що мовна проблема таки існує. І не лише згаданий мною блогер цьому доказ. Хтось висловлює свою позицію делікатно, просто натякаючи на те, що краще було б показувати україномовних героїв, насамперед, політиків. Таких «латентних противників» російської мови в українському серіалі досить багато. І хто знає, чи змінять вони свою думку після виходу другого сезону, чи, можливо, помірні настрої переростуть у дещо серйозніше. Наприклад, у частину населення, яка вже на даному етапі радикально налаштована проти російської мови, яка «ріже слух», та бурхливо ділиться своїми патріотичними настроями. Проте це лише відносна меншість опитуваних.
Підсумовуючи, маю визнати, що рішення створити серіал про українського президента російською мовою є неоднозначним. Проте, як бачимо, авторам проекту таки є на кого розраховувати, адже численна аудиторія глядачів зберігає своє нейтральне ставлення до мовної політики акторів.
Однак перший сезон серіалу залишає за собою ще одне відкрите питання: чи готові українці проголосувати на виборах президента за звичайного вчителя в реальному житті? Чи, можливо, кандидатура пана Зеленського здається їм привабливішою?
Для прикладу, на жовтневих президентських виборах у Гватемалі переміг екс-комік Джиммі Моралес.
Тож, може, українці теж захочуть ризикнути. Історія зі сфери так званої фантастики про трансформацію вчителя історії у президенти не лишає байдужим нікого. Люди або ж починають вірити в це українське диво, або ж скептично викреслюють можливість такої метаморфози і дивляться серіал лише заради сміху. Тож, якою є позиція народу стосовно цього моменту? Аби дати вичерпну картину опитування, я вдамся до певної класифікації.
Молодь віком від 17 до 25 років виявилася найменш мрійливою та найбільш схильною до критичного аналізу ситуації. Винесла переважно категорично негативний вирок можливості подібних змін, оскільки не готова голосувати за некомпетентну кандидатуру в особі вчителя або ж коміка.
Група від 26 до 40 відзначилася своїми перемінними ваганнями, що схилялися більшою мірою в бік обрання нового президента «з народу».
Категорія за 40 більше схильна до радикальних змін у владній структурі. Задля досягнення цієї мети готова піти на рішучий крок – обрати президентом звичайного вчителя, який не має стосунку до політики. Основною причиною такого вибору цієї групи українців стала зневіра у щасливе майбутнє для країни в умовах існуючого переліку кандидатів, а також довіра стереотипному образу вчителя – порядного та принципового.
Що ж стосується особливого кандидата в особі Володимира Зеленського, то,звісно, далеко не всі українці готові його підтримати на президентських виборах. Хоча дехто із гаслом «Гірше не буде!» не на жарт замислюється над перспективою цієї кандидатури для України. Рейтинг коміка зростає з кожним днем. І ,можливо, майбутнім претендентам на президентський титул доведеться зовсім нелегко, оскільки поруч із ними у списку стоятиме всенародний фаворит.
Сьогодні екранна пародія на українську реальність виглядає не такою й дивовижною. У цьому серіалі кожен із нас може побачити самого себе: чи то політик, який бере хабарі, чи то звичайна люди, яка вирішила скористатися положенням свого родича чи друга. Президент має служити народу, але й народ має служити країні.
Чи вплине «Слуга народу» на поведінку лідерів держави, чи змінить бодай щось у свідомості звичайного громадянина, побачимо. Проте пам’ятаймо: зміни починаються з себе…
Тетяна Кухнюк, студентка
КНУ ім. Т.Г. Шевченко
