У США люблять своїх героїв і всіляко їх культивують. Цього разу героїзація торкнулася славних хлопців з не менш славної Берегової охорони.
Отже, в 1952 році нафтовий танкер «Пендлтон», що вийшов у п’ятиденний рейс в Бостон, потрапляє в шторм і зазнає катастрофи.
Ураган розірвав судно на дві частини, після чого його носова частина разом з капітаном і помічником пішла на дно. Команда моряків, які вижили, відчайдушно намагається врятувати своє життя, на що у них є всього пара годин.
Під керівництвом старшого механіка містера Зіберта (Кейсі Аффлек) команда намагається посадити судно на мілину, щоб перечекати стихію і подати сигнал SOS. І їх почули. І їх урятували. І в кінці був, , вибачайте за тавтологію, хеппі-енд.
Фільм є екранізацією документальної книги «Прекрасні години: Правдива історія сміливих моряків – рятувальників берегової охорони США». Гіллеспі лише додав у цю героїчну історію кохання.
Командир берегової охорони Деніел Клафф (Ерік Бана) відправляє на порятунок команду рятувальників на моторному човні на чолі з боцманом Берні Веббером (Кріс Пайн). До речі, човен CG 36500, спущений на воду судном берегової охорони для порятунку екіпажу танкера «Пендлтон», досі підтримується в ідеальному стані в Рок Харборі, Орлеан, штат Массачусетс.
Більше того, п’ять років тому Берегова охорона США назвала 46-метровий високошвидкісний катер нового проекту на честь старшини шлюпки CG 36500 Бернарда Веббера. Катери цього проекту стали першими суднами, що названі на честь військовослужбовців рядового та сержантського складу.
Що здалося досить дивним (у фільмі), так це те, що коли в місті зникла електрика, наречена Берні Маріам разом з іншими жителями міста приїхали на пірс, здавалося б, для того, щоб подавати якісь сигнали, світло з фар машин, аби моряки могли побачити, куди їм плисти. Та ні, по приїзду всі вийшли з машин і вимкнули фари. І тільки через хвилину почали знову їх вмикати.
Зі спецефектами, я думаю, впоралися досить непогано. Були передані ті хвилюючі моменти в океані під час шторму. Хвилі були величні, сильні і жахливі – вони здіймалися, напевно, на висоту як мінімум п’ятиповерхового будинку, а сніжна буря ледь не зносила знеможених моряків з маленького катера.
Також добре була передана сцена на березі, всі переживання під час очікування дружинами, рідними та друзями моряків.
Загалом, фільм досить цікавий і гарний, але цілком очевидний. Не додивившись навіть до середини, розумієш, яким буде фінал. І його очікування скрашує лише вражаюча технологія зйомок моря, шторму, танкера, що гине, і героїчної роботи бійців берегової охорони США.
Анна Дабіжа
