У той час як ми скаржимося на життя і чекаємо від влади великих змін, іноземці потихеньку облаштовуються в Україні і роблять свою кар’єру.
«Вектор ньюз» опитав людей, які приїхали до нас з інших країн, як воно – відчути себе в шкурі українця, і що вони думають про нашу країну після всього, що сталося за останні роки.
Донг Вей, китаєць (8 років в Україні): «Тут мене часто обманюють …»
В Україну я приїхав 8 років тому здобувати освіту, з часом одружився і почав займатися малим бізнесом.
Роботою президента я не задоволений. Мені здається, що він хороший бізнесмен, але поганий політик. З його приходом до влади людям не стало жити краще, а ситуація тільки погіршилася.
Ось що найбільше мене дивує у вашій країні, так це сфера обслуговування. Люди, які працюють в ній, не надто ввічливі і взагалі не намагаються виконувати свою роботу. Якщо у тебе є якась справа в банку ти можеш там пробути півдня в чергах, при цьому половина працюючих в робочий час не працює. У той час коли ти в Китаї приходиш в будь-яку установу або ж за послугою, то до тебе відразу ж біжать і намагаються максимально швидко допомогти. Та ж ситуація і в супермаркетах. У Китаї люди на роботі викладаються на повну.
Постійно доводиться стикатися з проблемою, що в Україні мене часто обманюють – дорожче здають квартири, ніж було анонсовано, обважують в магазинах, вважають в таксі за дуже завищеними тарифами, а у транспорті часто взагалі не хочуть давати здачу.
Економічна ситуація в Україні дуже погана. Постійне стримування курсу долара не дає можливості займатися бізнесом. Також держава не підтримує молодих підприємців, не створює для них зручних умов, для того щоб людина змогла відкрити свій бізнес. Наприклад, у Китаї, якщо студент починає займатися своїм бізнесом, держава для молодої людини створює лояльні умови, він платить менше податків. Я вважаю, що Україна теж повинна почати підтримувати молодих підприємців.
Дивним для мене був той факт, що багато українських чоловіків не сильно стурбовані тим, щоб матеріально забезпечити свою сім’ю та дітей, мало думають про майбутнє своїх дітей. У Китаї чоловіки багато працюють і прагнуть до того, щоб їх сім’я жила в достатку.
Ардешир, іранець (9 років в Україні): «Люди тут як роботи, зовсім не хочуть приймати рішення …»
Я думаю, що потрібно побільше боротися з націоналістами, тоді не було б такої критичної ситуації. Якщо податки були не такі великі, як зараз, народ був би не так обурений. Потрібно приділяти особливу увагу корупціонерам, винищувати їх діяльність. Росія використовує українських націоналістів як зброю проти нас, що б показати Україну не стабільною і небезпечною країною для іноземних інвесторів і туристів.
Скільки я живу у вашій країні, я бачу, що тут люди як роботи, зовсім не хочуть думати і приймати рішення. Зараз важко відкрити свою справу і бути підприємцем.
Мало підприємств і заводів по виготовленню своєї продукції. За часів СРСР Україна була сильна і потужна країна з розвинутою важкою індустрією. Зараз же практично всі заводи в занедбаному стані.
Україна може заробити на сільському господарстві, тут великі запаси і хороша врожайність. Завдяки низькій зарплаті в країні інвестори можуть відкрити заводи і впровадити нові технології для виробництва товару та експорту його в країни Євросоюзу.
Найбільше мене дивує у вашій країні платні пакети в магазинах і те, що люди дуже багато купують ковбаси і сосиски, коли свіже м’ясо на прилавках дешевше і набагато корисніше.
Томаш, словенець (11 років в Україні): «Вам потрібно міняти весь уряд …»
В Україні я жив з моменту народження, потім повернувся до Словенії, тому український народ знаю дуже добре.
Я упереджено ставлюся до політики і намагаюся не лізти у цю справу. Я вважаю, що вам потрібно міняти весь уряд, для того, щоб відбулися зміни в кращу сторону.
Мене дивує гостинність і наявність творчих якостей в людях. Мінус лише в тому, що у багатьох українців немає національної самосвідомості і самоідентифікації. Все могло бути краще, якби у вас люди жили б не для себе, а на благо країни.
Якби кожен українець пам’ятав би те, що він українець, шанував свою культуру та історію, елементарно знав би свою мову, нічого б у вас не відбулося.
Даніель, італієць (6 років в країні): «У вас багато ледачих людей, які не хочуть нічого робити …»
У 2000 -м році мене запросили очолити філію італійської компанії, з того часу я живу тут, в Україні.
Я не можу зрозуміти логіку українців, навіщо було піднімати Майдан і вибирати в президенти людину, яка ідентична попередньому. Адже життя не стало краще. Олігархи продовжують наживатися на людях, які нижче класом, депутати корупціонують, а в держструктурах продовжують брати хабарі.
Коли приходиш в держустанову, що-небудь оформити, тобі до пуття нічого не пояснять, відправляють з одного кабінету в інший і, в підсумку, ти ходиш туди тиждень. В Італії ж все структуровано і держслужбовці не звертаються до людей так грубо як у вас.
Незважаючи на конфлікт, який зараз в Україні, тут можна відкрити свою справу, можливо, звичайно, зараз важче, але це реально. Просто у вас багато ледачих людей, не хочуть нічого робити. Тут треба «заохочувати» українців, щоб вони робили те, що повинні.
В цілому, кияни дуже гостинні і доброзичливі. Коли я тільки приїхав в Україну і не володів російською мовою, мене здивував той факт, що питаючи у перехожих що-небудь англійською, вони, не знаючи мови, намагалися тобі допомогти і відповісти.
Альберто, іспанець (11 років в Україні): “Щоб жити тут, потрібно мати сильний характер і гнучку психіку …”
Одного разу я приїхав в Україну як турист, а потім вирішив відкрити свій бізнес і в мене вийшло. Зараз я живу між двох країн, в Іспанії у мене сім’я, і вона не планує змінювати місце проживання.
Тут на кожному кроці говорять про політику і про бездіяльність влади. Всі тільки те й роблять, що скаржаться на чиновників, рівень життя населення і на ціни на продукти. У вас такий менталітет. Ви рідко берете ініціативу в свої руки, адже зміни повинні відбуватися з низів.
Обслуговування в магазинах дуже погане. Продавці тобі намагаються продати дешеву річ в три рази дорожче. У нас в країні такого немає. Приїжджі, які тут залишаються жити і працювати повинні мати досить сильний характер і гнучку психіку.
Тут всі всіх обманюють, і іноземці українців теж. Часто приїжджають люди, які у себе в країні не мають авторитету, вони думають, що будуть тут бізнесменами, а у випадку, якщо нічого не зростеться, повернуться до себе на батьківщину з хорошою українською дружиною. Тому що у вас відкрити свою справу в обхід корупції не можливо, вона помітна в кожній галузі.
Мені імпонує той факт, що українці терпимі в релігійному сенсі. Це дуже добре, що тут багато релігій і немає відвертих конфліктів на цей рахунок.
Найбільше неприємно те, що українці тебе постійно підозрюють у брехні, постійно потрібно щось доводити, що для західної людини вельми неприємно.
Так, українська політика далеко не відповідає західним зразкам, але не варто опускати руки. Майбутнє будується наполегливою працею і зміною суспільства.
Інна Добросько
