Почалася друга хвиля втечі «реформаторів» з українського корабля. Услід за скандальною відставкою Айвараса Абромавичуса ляснув дверима заступник генпрокурора Віталій Касько. Незважаючи на різницю відомств і посад, офіційні причини демаршу схожі. Нібито шкідники заважають працювати, позбавляють важелів впливу й усіляко ставлять палки в колеса реформ.
Навесні й улітку минулого року у відставку йшли переважно урядовці-іноземці. І насамперед люди, які не дуже розуміли, куди потрапили. Яніка Меріло й Саша Боровик утекли з Мінекономіки, киваючи п’ятами.
Передбачалося, що ті, хто залишився в системі, розуміють, наскільки все погано. Тим більше, через рік роботи пліч-о-пліч із колегами старого загартування. Але ні. За зиму у відставку подають глава Міністерства аграрної політики й продовольства Олексій Павленко, міністр інформаційної політики Юрій Стець, міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, міністр економрозвитку Айварас Абромавичус.
Усі, крім останнього, незабаром дають задній хід і погоджуються піти разом із Кабміном. Айварас бере лікарняний і ігнорує будь-які спроби чиновників або парламентаріїв зв’язатися з ним. Водночас він дає інтерв’ю естонській газеті “Еесті Пяевалехт” і порталу Delfi. “Моя досить резонансна відставка має у результаті вплинути на те, щоб українські політики отямилися, що все-таки їх обирав народ, що треба працювати на людей, а не на себе. І що реформи потрібно робити швидше й краще, бо час минає, підтримка народу мінімальна”, – заявив міністр.
До слова, Абромавичус усе ще залишається міністром. Як і Віталій Касько, який проанонсувавши свою відставку з відхід, залишається прокурором.
Подаємо повний текст заяви заступника генпрокурора, прочитаний ним на брифінгу: «Прошу звільнити мене із займаної посади з органів прокуратури за власним бажанням. Таке бажання обґрунтоване тим, що нинішнє керівництво прокуратури остаточно перетворило її на орган, де панують корупція й кругова порука, а будь-які спроби змінити цей порядок речей усередині прокуратури відразу й показово переслідуються. Тут працює не право й закон, а сваволя й беззаконня, а ключові позиції в Генпрокуратурі з кожним днем займають усе більше вихованців-послідовників сумнозвісного Пшонки. За ширмою нібито формально реформованого органа ховається все те ж політичне опікунство, прямий і тотальний тиск на слідчих і прокурорів, навмисна професійна деградація, бездіяльність і безкарність. При нинішньому керівництві правоохоронний орган, від якого українці після Революції гідності очікували слушних і прозорих розслідувань корупційних й інших злочинів режиму Януковича, остаточно перетворився на інструмент політичного залякування й заробітку. Бути частиною органа, який замість охорони закону чинить і допускає тотальне беззаконня, я не можу й не хочу. Занадто високу ціну платить Україна за очищення від корумпованих політиків, продажних правоохоронців і клептократів, які об’єдналися й стали єдиним центром прийняття рішень у країні. Можливості допомогти й створити в Україні справжню прокуратуру європейського зразка при нинішньому керівництві Генеральної прокуратури остаточно вичерпані. Тому залишатися на займаній посаді я не бачу ніякого сенсу».
Усе це звучало б трохи менш натягнуто, якби спочатку прокурор подав у відставку, а потім перелічував на всю країну свої претензії. Але Касько зізнався, що генпрокурор його заяви до брифінгу не бачив. У відповідь у ГПУ назвали обуреного Каська позером, а відставку – піар-акцією.
Чи так це, крім самого прокурора ніхто не знає. Але якщо подивитися на результати роботи Каська на посаді, то нічого, крім справи «брильянтових прокурорів», виявити не вдається. Можна, звичайно, зіпхнути все на Шокіна й інших, але тоді що заважало заступнику голови ГПУ зробити свою заяву раніше? Якби він і насправді кинув виклик системі, то навряд зміг би працювати на керівних посадах у ГПУ при восьми генпрокурорах.
Заступник генерального прокурора України Давид Сакварелідзе, фактично напарник Каська в цьому самому чи то виклику, чи то його імітації, відреагував на скандальну заяву колеги дуже стримано:
«Безумовно, звільнення Віталія — серйозна втрата для нашої команди й усіх тих людей, які вірили й вірять у те, що систему можна й потрібно змінити. За рік нелегкої роботи нам пощастило знайти нових партнерів як усередині системи, так і за її межами», — написав Сакварелідзе у Facebook.
При цьому він додав, що продовжує сподіватися «на більші зміни й глибокі перетворення в системі». «Відповідно, я вважаю, що потрібно продовжувати працювати й щодня боротися за кожне позитивне зрушення. Ніколи не пізно закрити двері й піти з гідністю», — додав заступник генпрокурора.
Із чого можна зробити висновок, що сам Сакварелідзе у відставку поки не збирається, продовжуючи поєднувати дві посади.
Іронізувати можна було б довго, якби не одне «але». Реформатори йдуть із держорганів безконтрольно. На їхнє місце приходять нові або старі люди й починають ганьбити попередників, наголошуючи на жахливій грязюці в авгієвих стайнях. І в якийсь момент уже не зрозумієш, хто ж ті «попередники», завдяки яким усе так погано.
Олена РОЗВАДОВСЬКА, “Вектор ньюз”
