«Укравтодор» підрахував, на що вистачить кредиту від Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Виявилося, не так уже й на багато.
560 млн доларів мали бути витрачені на продовження реконструкції дороги М-03 і проектування коридору Краковець-Львів-Тернопіль-Вінниця-Умань-Кіровоград з наступним ремонтом дороги Кіровоград-Миколаїв-Херсон.
Угода про надання кредиту набула чинності на тиждень раніше запланованого строку – 11 лютого. Відразу після цього «Укравтодор» опублікував дані про вартість будівництва й ремонту доріг у цінах минулого року.
«Орієнтовна нормативна вартість будівництва в Україні одного кілометра автомобільної дороги першої категорії (дорога з обов’язковою розділовою смугою й 2-4 смугами для руху в одному напрямку) становила від 70 до 100 млн грн», — заявили у відомстві. Реконструкція — від 40 до 80 млн, капремонт — від 20 до 30 млн, а середній ремонт — від 8 до 12 млн грн.
Це значить, що в доларах за курсом 26 грн/дол. один кілометр дороги обійшовся від 2,69 млн до 3,85 млн — залежно від кількості смуг. У 2015 році, як завжди, Всесвітній банк проаналізував вартість таких робіт в 40 країнах світу. І вийшло, що середня вартість будівництва (з розв’язками й іншими ускладненнями) становить 1,853 млн доларів за 1 км. Але ж на українському ринку вартість матеріалів і робіт нижча за середньосвітову.
За словами керівника проекту «Укряма» Григорія Кравцова, названі «Автодором» цифри завищені приблизно на третину. «Я думаю, якщо буде раціональне керування, контроль із боку громадськості, прозорі тендерні схеми, то можна скоротити витрати», — сказав він.
На жаль, заради таких «якщо» самим «Укравтодором» нічого не робиться. Більше того, у нас відсутня стратегія розвитку й раціональний алгоритм, за яким проводилися б ремонти. Наприклад, регулярна підтримка або обов’язковий капремонт один раз на певний проміжок часу, як це робиться у всіх розвинених країнах. В Україні ж усе просто. У будівництво вкладаються певні кошти. Після чого про дорогу забувають аж до того моменту, поки вона не перетворюється на аварійну.
Так що головна проблема навіть не в тому, що завищується вартість робіт і гроші платників податків не закочуються в асфальт, а осідають у кишенях.
Головна проблема в безсистемності. Гарячкове й марне латання ям разом із урочистим вбухуванням астрономічних сум у чергове будівництво століття – національна особливість. І стосується це не тільки доріг. Ось, наприклад, Мінфін запланував виділити 5 млрд грн на нове програмне забезпечення. Але ж і старе цілком справляється з поставленим завданням. Попередньо те ж міністерство продавило підвищення податкового тиску на платників єдиного податку приблизно на 2 млрд. Усе це речі одного порядку: відсутність єдиної логіки. Ну й, звичайно, корупція, куди ж без неї…
Справедливості заради зауважимо, що в розвинених країнах дороги теж недешеві. Один кілометр може обійтися і в 10 млн доларів. Тобто у 2-3 рази дорожче, ніж в Україні. Але ж це інший ринок, інші ціни й інша якість доріг. Є країни, де будівництво кілометра дороги коштує трохи більше 300 тис. доларів. Характеристики приблизно ті ж, що й у нас. Так що підрахунки активістів про 30 % завищення вартості можуть виявитися занадто оптимістичними.
Екс-глава Державної служби автомобільних доріг Вадим Гуржос вважає, що не можна відокремлювати тему доріг від загальної ситуації в країні: «З дорогами все настільки погано, наскільки погано з економікою. Адже дороги — це відображення економіки. Економіка не працює, грошей немає, прогнозується падіння реального ВВП».
А значить, на нас чекає чергове весняне бездоріжжя. І необхідність віддавати ще один кредит.
Марина БРИЛЬ
