1 березня 2016 року китайське агентство Синьхуа опублікувало аналітичний огляд про внутрішньополітичну ситуацію в Україні.
Починається огляд зі слів про те, що 16 лютого уряд України відзвітував про свою роботу за 2015 рік перед депутатами Верховної Ради. Вислухавши доповідь, парламентарії визнали діяльність кабміну незадовільною, що дало їм можливість відразу поставити на голосування питання про відставку уряду. Доля Арсенія Яценюка і його команди здавалася вирішеною, особливо з урахуванням того, що раніше в той же день президент країни Петро Порошенко заявив про існування “очевидного запиту на повне перезавантаження уряду”. Тим часом, події почали розвиватися зовсім по іншому сценарію: вотум недовіри кабміну підтримали тільки 194 депутати при необхідному мінімумі в 226 голосів.
Нелогічна поведінка парламентаріїв викликала масу питань. Ні для кого не секрет, що крісло під А. Яценюком хиталося вже давно. Повільність і нерішучість, із якими його уряд проводив настільки необхідні Україні реформи й боротьбу проти корупції, не критикував тільки ледачий. То чому ж Верховна Рада все-таки провалила голосування по вотуму недовіри, і яке майбутнє очікує на український уряд?
Тиск Заходу
Однією з найбільш імовірних причин, що дозволили членам нинішнього кабміну залишитися на своїх постах, багато місцевих експертів називають підтримку з боку США й країн ЄС, з якою український політичний істеблішмент не може не рахуватися. “За великим рахунком, для Заходу найважливіше зберегти чинну більшість і чинний уряд. Поки що, незважаючи на той негатив, який є на Яценюку і його оточенні, і на інформацію про корупційні схеми, Яценюк улаштовує як прем’єр-міністр західних партнерів, у першу чергу США”, — говорить директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства України Віталій Кулик.
Така позиція Заходу має під собою відразу кілька підстав. По-перше, за останні два роки міжнародні кредитори надали українській владі понад 20 млрд доларів США як фінансову допомогу. Одержати ці гроші назад вони зможуть лише за умови збереження в Україні політичної стабільності й активного впровадження реформ. У випадку ж відставки уряду й проведення дострокових парламентських виборів про будь-які позитивні перетворення в країні можна буде забути щонайменше до початку наступного року. Крім того, у результаті виборів на зміну А. Яценюкові, який в очах західних лідерів має вигляд зрозумілого й надійного партнера, може прийти куди більш непередбачуваний політик. Нарешті, не слід забувати, що поки А. Яценюк залишається найбільш сильним опонентом П. Порошенка. Він ефективно перешкоджає надмірному зміцненню президентської влади, чого Вашингтон і Брюссель бояться як вогню після історії з Віктором Януковичем.
Змова олігархів і політиків
Не менш активно в Україні обговорюють і іншу версію провалу голосування за відставку уряду. Одним із перших її озвучив народний депутат від Блоку Петра Порошенка /БПП/ і в минулому відомий журналіст Мустафа Найєм. “Це результат змови олігархів, з однієї сторони. І Петра Порошенка й Арсенія Яценюка — з іншої сторони”, — написав він на своїй сторінці в “Фейсбуці”.
Висунуту М. Найємом теорію підтверджує аналіз поіменного голосування депутатів Верховної Ради. Із 136 членів фракції президентського БПП вотум недовіри кабміну підтримали тільки 97. Опозиційний блок, який, за твердженням українських ЗМІ, фінансується відомим олігархом Ринатом Ахметовим, незважаючи на заявлену опозиційність, віддав за відставку кабміну лише 8 із 43 голосів. А партія “Відродження”, як вважають, пов’язана з іншим українським бізнесменом, Ігорем Коломойським, і зовсім не брала участь у голосуванні.
На думку українських аналітиків, вступаючи в цей ситуативний політичний союз, кожна зі сторін переслідувала свої цілі. Олігархи зберегли в парламенті лобістів своїх бізнес-інтересів. А. Яценюк одержав імунітет від відставки на найближчі півроку, оскільки, відповідно до законодавства України, питання про винесення вотуму недовіри уряду тепер не може підніматися до наступної осінньої сесії парламенту. За цей час А. Яценюк спробує набрати політичних балів, довівши свою спроможність як прем’єра. Якоюсь мірою цьому може сприяти відновлення української економіки, що очікується цього року.
П. Порошенко, зі своєї сторони, як стверджує політтехнолог Андрій Золотарьов, пішов на змову, щоб “схилити Яценюка до серйозного кадрового торгу” і в такий спосіб зміцнити власні позиції у владі. Справа в тому, що зараз у кабміні залишаються вакантними посади першого віце-прем’єра й міністра екології. А. Золотарьов вважає, що основним кандидатом на перший пост є заступник голови адміністрації президента Віталій Ковальчук. “Ковальчук не дозволить Арсенію Петровичу монопольно контролювати роботу уряду”, — пояснює політтехнолог. Втім, П. Порошенко міг надати підтримку А. Яценюку і з іншої причини: зараз імовірними кандидатами на пост нового глави уряду називаються відразу кілька людей: глава РНБО Олександр Турчинов, спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, міністр фінансів Наталя Яресько, а також екс-президент Грузії й нинішній глава Одеської ОДА Михайло Саакашвілі. Тим часом, жодна із цих кандидатур у випадку голосування в парламенті не набере потрібної кількості голосів. Інакше кажучи, замінити А. Яценюка поки ніким.
Подальша доля уряду
Однак якою би логікою не керувалися депутати, що відмовилися підтримати вотум недовіри уряду, їхні дії спричинили ряд негативних наслідків, найважливішим із яких став розпад правлячої коаліції “Європейська Україна”. 17 лютого з неї вийшла фракція “Батьківщина”, очолювана колишнім прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко, а наступного дня — фракція “Самопоміч”. Члени коаліції, що тепер залишилися, — БПП і “Народний фронт” (НФ) — на двох мають 215 мандатів, тобто на 11 мандатів менше, ніж потрібно для формування більшості. Ситуацію загостює й той факт, що провальне голосування внесло розкол навіть у ряди БПП. Із “Європейської України” уже вийшло два члени цієї фракції, ще понад десятеро можуть наслідувати їхній приклад.
Втім, наприкінці минулого тижня лідер фракції БПП Юрій Луценко заявив, що 29 лютого почнуться переговори про створення нової коаліції. Згідно з українським законодавством, зробити це треба протягом 30 днів після втрати більшості, а якщо ні, то президент може розпустити Верховну Раду й призначити дострокові вибори.
Найбільш імовірним кандидатом у нові союзники БПП і НФ є Радикальна партія Олега Ляшка, що має в парламенті 21 мандат. Ця політсила раніше входила до складу “Європейської України”, однак у вересні минулого року вийшла з коаліції. На думку багатьох українських аналітиків, досягнення домовленостей про створення нового союзу трьох фракцій зараз є для України найбільш оптимальним варіантом урегулювання політичної кризи. “У нинішній ситуації проведення дострокових виборів не відповідає національним інтересам України. Незалежно від того, хто скористається відсутністю виборів — БПП, “Народний фронт” чи Ляшко — це краще, ніж період політичної дестабілізації. Новий парламент буде гіршим, оскільки збільшиться число популістів, знову почнеться коаліціада, а від цього постраждає як економічна, так і політична стабільність країни”, — пояснює науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” Олексій Гарань.
Слід також зауважити, що підсумки переформатування коаліції будуть прямо впливати на ступінь відновлення уряду. При цьому, на думку багатьох експертів, без істотних перестановок у кабміні реформи в Україні будуть, як і раніше, пробуксовувати, що загрожує згортанням програми допомоги від МВФ, уповільненням темпів відновлення національної економіки й загостренням ситуації в Донбасі. Втім, навіть якщо членам коаліції вдасться розширити список міністрів-технократів і міністрів-реформаторів, А. Яценюк не зможе довго втримувати прем’єрське крісло. “Більшість політичних сил зацікавлені в зміні кабміну або в дострокових виборах, тому в кожному разі відставка Яценюка лише відкладена”, — певен директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
За матеріалами Синьхуа
