Хоча в попередній частині йшлося про розвиток культурної сфери, зараз я хочу поговорити про насущне…
Першу частину читайте тут
Погодьтеся, що досить складно думати тільки про духовне, коли кожен день сповнений неприємними дрібницями, чи то пересування містом, чи то відвідини магазину. Тому саме час спуститися з небес культури на практичну землю побуту й замислитися над тими деталями, із яких складається наше нелегке повсякденне життя.
Громадський транспорт
У багатьох українців громадський транспорт викликає тільки непереборне бажання швидше його покинути. У свою чергу, для жителів того ж Кракова, де найпопулярнішим способом пересування є трамваї, щоденні поїздки асоціюються з комфортом і зручністю. У чому ж різниця, крім якості самих транспортних засобів?
По-перше, це стабільний, а головне, загальнодоступний графік пересування. На кожній зупинці є табло, де вказані номери трамваїв, які тут ходять, їхні кінцеві станції, і час, що залишився до приїзду. Також можна помітити спеціальний знак, який дає зрозуміти, що транспорт пристосований для людей з обмеженими можливостями. Усі пасажири можуть знайти повну інформацію про маршрути й станції на кожній зупинці. Крім того, існує програма для смартфонів, яка допоможе прокласти правильний маршрут і, знов-таки, покаже найближчий час від’їзду. До слова, аналогічний додаток Easyway є і в Україні.
По-друге, це зручна система єдиного квитка. Якщо в нашій країні кожну поїздку потрібно оплачувати окремо, то в Польщі можна заплатити один раз, проїхавши різними видами транспорту. А все тому, що оплачується не кількість поїздок, а їхній час. Тобто якщо ваш шлях триватиме не більше 15 хвилин, то немає рації купувати квиток на цілу годину. Проте, щоб зробити пересадку на інший трамвай або автобус, буде потрібен талон на більш тривалий час. Але, враховуючи швидкість транспорту й компактність Кракова, цілком можна вкластися й у мінімальні 20 хвилин — такий квиток обійдеться в 2,80 злотих (приблизно 16 грн). Втім, тішать знижки для студентів і пенсіонерів — вони платять 50 % від повної вартості. Талон можна придбати в спеціальних електронних автоматах на зупинці або безпосередньо в трамваї. У кожному випадку всі пасажири зобов’язані відразу ж закомпостувати квиток — по вагонах постійно ходять контролери, які спеціальним апаратом зчитують дані про ваше перебування в транспорті. Якщо припустимий час уже минув, то штрафу не уникнути.
По-третє, у Кракові ходять нічні автобуси. Само собою, із досить великими інтервалами в півгодини. Але, затримавшись у гостях, вам не доведеться хвилюватися й витрачати гроші на таксі.
Що стосується українського транспорту, мабуть, єдине, чим ми можемо пишатися перед Європою — відносно низькі ціни на проїзд. Але чи настільки вони низькі, як нам здається? При мінімальній зарплаті в 1 378 грн щоденні поїздки середньостатистичного киянина в обидва боки на метро й маршрутці (а це приблизно 18 грн) можуть вилитися в копієчку. Додайте сюди діряві “Богдани” із дверима, які ледве закриваються, товкучки в годину пік, водіїв-гонщиків і всі інші принади нашого громадського транспорту. Звичайно, можна згадати вінницькі трамваї або нові вагони київського метро, але це, скоріше, винятки з правил, які можна було б переписати, якби не одна заковика. Ще на початку 2013 року Порошенко заявив, що продав свої акції в корпорації “Богдан”своєму партнерові Олегу Свинарчуку. Однак виявилося, що Президент дотепер має частку в цьому бізнесі. Отже, дорога для більш якісних маршруток перекрита. Та й немає рації в удосконаленні власних моделей на практично повністю монополізованому ринку. Так що не “Рошеном” єдиним…
Для пішоходів
Про любителів пішохідних прогулянок Краків також подбав — по всьому місту розташовані покажчики з назвами вулиць і визначних пам’яток. Крім покажчиків, часто можна побачити карти міста. Зауважу, що вони орієнтовані саме на пішоходів, а не на водіїв. Також існує зручна система світлофорів — щоб загорівся зелений, потрібно натиснути на кнопку й трохи почекати. У такий спосіб не люди ходять за графіком світлофора, а він працює в потрібний для нас час. Якщо втома все-таки дає про себе знати, можна орендувати велосипед прямо на вулиці за допомогою банківської карти. До речі, приїжджі теж не заблудяться — у Кракові є багато інформаційних кіосків з консультантами, які безкоштовно допоможуть прокласти маршрут, розкажуть про місто й запропонують карти й туристичні брошури.
Швидка допомога
Сьогодні почути сирену швидкої допомоги — велика рідкість. На жаль, це ніяк не пов’язано з кількістю викликів. За правилами дорожнього руху, звуковий сигнал використовується тільки при невідкладних (екстрених) випадках. Але як сам пацієнт або диспетчер, тим більше, по телефону, може зрозуміти, що випадок серйозний? Тому в Кракові, будь то ніч або день, швидкі завжди їдуть із сиреною, яку чутно за кілометр для запобігання зіткнень на дорозі. Крім того, водіям швидких часом доводиться обирати не найлегші шляхи — їхати по рейках, по зустрічній смузі, по брущатці й тротуарам, але пішоходи й автомобілісти ставляться з розуміння й завжди пропускають. Так, деякі приїжджі скаржаться, що швидкі порушують їхній чутливий сон. Але краще прокинутися посеред ночі від шуму сирени, ніж боятися, що одного разу через її ж відсутність ти не відкриєш очі.
Покупки
Кожному з нас доводилося вистоювати величезні черги в супермаркетах. Але щоразу, подолавши злість, утому й обурення, ми думаємо, що це неминуче — за стандартним сценарієм одна каса зламана, на іншій бабуся вже 10 хвилин перераховує гроші, а за ще однією сидить новенька недосвідчена касирка. Насправді ж, варто трохи вдосконалити саму систему оплати покупок, і черга з 20 осіб зникне за лічені хвилини. Наприклад, можна скористатися ідеєю одного з краківських супермаркетів і встановити електронне табло, яке показує вільну касу. Усі покупці стоять в одній черзі, очікуючи повідомлення на екрані й голосового повідомлення. За допомогою такої технології черга проходить дуже швидко навіть наприкінці робочого дня, бо навантаження на всі каси розподілене рівномірно. Крім цього, можна взагалі не зв’язуватися з касирами, скориставшись станціями для самообслуговування. Клієнти пробивають товар і самостійно оплачують покупки банківською картою.
Приємні дрібниці
Крім перерахованих вище пунктів, Краків, та й уся Польща загалом, тішить своїх жителів соціальними проекти й акціями. Наприклад, у рамках однієї з програм стоматологи ставлять дітям брекети безкоштовно, розважаючи маленьких пацієнтів мультиками й призами за терпіння. Для охочих завести чотириногого друга буде приємно довідатися, що притулки для бездомних тварин надають одноразову грошову винагороду на утримання вихованців. Зрозуміло, перед цим проходить перевірка належних умов для проживання тварини. Та й новоспечений хазяїн має бути готовий до періодичних візитів перевіряючого.
Також поляки повсюдно опікуються про енергозбереження. Багато з нас зустрічалися з проблемою, коли світло в під’їзді горить увесь день, а вночі дістатися до дверей квартири неможливо — лампочка перегоріла, а нову поставлять нешвидко. Проте таких випадків можна уникнути. В одному з парадних Кракова я помітила звичайний вимикач. Тобто вмикати світло може будь-хто, але ось вимикається воно самостійно через певний час, якого вистачить, щоб дійти до дверей або ліфта. Здавалося б, проста річ, але скількох неприємностей можна уникнути з її допомогою.
Думаю, усі зауважували в наших торгових центрах острівці для підзарядки електронних пристроїв. А ось у Кракові вже є станції, які заряджають гаджети від механічного впливу. Виглядає це як велотренажер, займаючись на якому ви своєю працею виробляєте електрику. Досить цікава ідея, щоб привернути увагу до проблем екології.
***
Певна, що після прочитання мого матеріалу в багатьох виникає питання: “Невже в європейському житті немає недоліків?”. Зрозуміло, вони є. Але говорити про іншу сторону медалі тільки лише для того, щоб зменшити масштаб наших проблем, щонайменше, нерозумно, а як максимум, неефективно й безглуздо. У кожного з нас має бути надія на краще життя в Україні, і впевненість у тому, що ми своїми зусиллями ввірвемося в заповітне світле майбутнє. Головне, зрозуміти, що, перш ніж прибирати на вулицях, треба відсортувати сміття у власних головах. Так, ми всі не можемо ухвалювати закони в Раді або воювати в АТО, але велика перемога починається з малого. Досить уже ховати свій страх і розпач за маскою байдужності. Так, війна — це страшно й часом незрозуміло, але, повірте, кожен солдат, повернувшись із зони бойових дій, мріє побачити, що воює не тільки він, але й ми тут. І нехай у всіх різна зброя, але головне, що нас поєднує спільна мета.
Текст і фото: Ольга Черенкова
