Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Шейх Саїд Ісмагілов розповів в інтерв’ю Vector News про життя мусульман в Україні, ісламофобію, ставлення до війни й поділився своїм уявленням про майбутнє Криму.
– Відомо, що на Сході України знаходяться представники російського ісламу, по обидві сторони барикад. Чи були серед українських ісламських організацій ті, хто підтримав ЛНР і ДНР?
– Офіційно ніхто не заявляв, що ми підтримуємо ці самопроголошені територіальні утворення. Але неофіційно – є. Ті, хто називають себе вже духовним управлінням мусульман Донбасу. Є одразу кілька діячів, які претендують на звання «муфтія ДНР» або «муфтія Донбасу», як вони себе називають. І всіляко вже намагаються підлаштуватися на цих окупованих територіях і намагаються взяти на себе роль лідера мусульман. Хоча ніхто офіційно не заявляв, що «ми стаємо на цю сторону». Виходить цікава ситуація: з одного боку – люди з’являються під цими прапорами, поруч із головними дійовими особами цих сепаратистських утворень, а з іншої сторони – вони офіційно не заявляють. Ведеться якась хитра подвійна гра.
– Ви відомий представник ліберального напрямку ісламу. Як ви ставитеся до війни?
– Я ставлюся до війни так, як до неї мають ставитися всі мусульмани. Хоча є помилкова думка, що іслам – це войовнича релігія, вона зовсім не войовничіша, ніж будь-яка інша. Для прикладу я можу сказати, що не мусульмани дві світові війна почали. Найбільші й найтрагічніші. Але іслам чесно визнає те, що війна – це невід’ємна частина людського життя. Так уже сталося, що люди часто конфлікти між собою вирішують за допомогою зброї. І тому іслам регламентує для віруючих, на якій стороні вони мають бути у випадку, якщо відбувається конфлікт. Чи мають вони бути воїнами, чи вони мають бути пацифістами. Якщо мусульмани опинилися в армії, як вони мають поводитися. Взагалі, іслам — така релігія, яка регламентує все, у тому числі й поведінку воїна-мусульманина на полі бою. Для багатьох це дивно. Наприклад, пророк Мухаммед (засновник ісламу), коли відправляв армії в походи, то давав їм чіткий інструктаж: як потрібно боротися і як боротися не можна. Він говорив: «Боріться тільки з тими, хто бореться проти вас. Не боріться з мирними людьми, які не піднімають проти вас зброї». Він забороняв убивати жінок, дітей, старих, селян, які працюють у полі. Він забороняв розоряти сади й посіви. Він забороняв зачіпати культові заклади будь-якої релігії. Цими своїми наказами він чітко для мусульман регламентував, як їм вчиняти у випадку війни. Тому я, як муфтій, знаходжуся в рамках цих приписів.
Якщо війна трапилася, то необхідно себе захищати, оскільки пророк Мухаммед сказав, що життя, честь і майно мусульманина є недоторканним. Чоловік-мусульманин не просто повинен, він зобов’язаний захищати себе, своїх дітей, дружину й країну. Сучасні мусульманські богослови говорять, що якщо на вашу країну напали, то ви, як громадяни цієї країни зобов’язані її захищати. Не Україна на когось напала — зовсім очевидний факт, що напали на Україну. Тому ми, як мусульмани країни, як люди, яким Україна дала всі можливості вільно сповідувати й проповідувати іслам, надала всі громадянські права й свободи, ми маємо брати участь у колективному захисті нашої спільної батьківщини. Тому я розумію, і це мені близько, що мусульмани України захищають нашу країну.
