Адекватного закону про адвокатуру, який, нарешті, наблизить нас до горезвісної змагальності сторін, юридичне співтовариство чекає багато років. І цього разу навіть має шанс його одержати, якщо проект Закону «Про внесення змін у Закон «Про адвокатуру й адвокатську діяльність» пощастить допрацювати за участю самих адвокатів. Днями в Києві відбулося обговорення цього законопроекту, організоване Радою з питань судової реформи й Національною асоціацією адвокатів України. Виявилося, що спірних моментів досить багато. Наприклад, хоча свою монополію на представництво в судах і підтримує більшість адвокатів, але бачать її всі по-різному.
Сам законопроект ще до того, як його текст став доступним, одержав славу “проадвокатського”. І дійсно, у групу розробників входить Лідія Ізовітова, глава Національної асоціації адвокатів України (НААУ). Але, крім неї, над законопроектом працює ще буквально кілька адвокатів. І не всі з них практикуючі. Тепер НААУ домагається включення більшої групи адвокатів у число розробників, які підготують проект до наступного читання.
Основних моментів, принципових для адвокатів, не так уже й багато.
По-перше, бентежить скасування інституту стажування, передбачена в проекті, що може призвести до обмеження доступу до професії. Адже в такому випадку кожному охочому стати адвокатом доведеться спочатку два роки працювати в статусі помічника адвоката. І якщо для недавнього випускника вузу це нормально, то для професіонала вкрай незручно. І в плані оплати, і просто тому, що юрист із 20-річним досвідом у помічниках адвоката – це несолідно. І нехай би тільки це, так і кількість помічників обмежено трьома. Загалом, адвокати пропонують не винаходити велосипед і залишити стажування. «Необхідно зберегти інститут стажування, тоді людина на основному робочому місці зможе одержувати гідну зарплату й проходити стажування в адвокатурі. Але слід підвищити екзаменаційні вимоги, щоб і стажисти, і помічники проходили підвищення кваліфікації, щоб для них були курси, і Рада адвокатів регіонів почала займатися ними», — переконана Лідія Ізовітова.
Другий важливий момент: гарантії адвокатської діяльності мають бути визначені безпосередньо в законі. Причому в НААУ пропонують змінити формулювання на “гарантії прав адвоката”. Оскільки статус адвоката й безпосередня його діяльність не завжди повністю співпадають, виходить, що гарантії не поширюються на адвоката, не зайнятого професійною діяльністю в цей момент. Сюди ж можна віднести передбачене в проекті обмеження строку повноважень членів і керівництва органів самоврядування двома роками проти чинної норми в 5 років. У чому смисл нововведення, зрозуміти складно. За словами адвокатів, тільки документацію передавати новому керівництву будуть півроку. Крім того, мало хто зі справжніх професіоналів погодиться відмовитися від практики заради двох років на незрозумілій посаді.
Ну, і по-третє, адвокати пропонують все-таки розібратися з проблемою безкоштовної правової допомоги (БПП) у рамках цього закону, не відкладаючи в довгий ящик. З того часу, як керівництво й організація роботи БПП були передані Мінюсту, регулярно виникають ускладнення. Ліквідація регіональних центрів БПП у Харківській і Луганській областях – прямий наслідок нераціонального законодавства в цьому питанні.
Цікаве й ставлення самих адвокатів до адвокатської монополії. Прихильників цього заходу — більшість. Наприклад, член ВККСУ, адвокат Павло Луцюк і зовсім порівняв її з лікарською монополією, яка нібито існує в Україні. Супротивники монополії теж є, і, продовжуючи медичну аналогію, стверджують, що законодавець хоче залишити тільки скальпель, віднявши у пацієнтів право вибору способу лікування. До слова, не всі мають на увазі під монополією те саме. Під час обговорення звучала навіть пропозиція ввести тверду спеціалізацію й заборонити фахівцям, наприклад, у сфері сімейного права участь у карному процесі (раз уже терапевти не оперують). Втім, озвучили пропозицію напівжартівливо, і підтримки вона не знайшла. А ось про те, чи повинен професійний юрист мати право захищати себе сам, адвокати сперечалися всерйоз. Як і про те, що робити з правозахисниками. І, можливо, у результаті норма про монополію доповниться новими деталями, щоб не вийшло, що в розмовах про високі стандарти професії й відповідальність адвоката законодавець відніме в громадян право захищатися найбільш прийнятним способом.
Звучала пропозиція заборонити одержання статусу адвоката протягом п’яти років особам, звільненим із правоохоронних органів. Але більша частина юристів вважають це невиправданою дискримінацією. Адвокат Роман Афанасьєв вважає за необхідне скасувати норму, яка дозволяє відмовити адвокатам у задоволенні запиту, якщо інформація має конфіденційний характер. Ну, або хоча б конкретизувати.
Президента АЮУ Дениса Бугая порадували право доступу до держреєстрів, можливість використання засобів технічної фіксації адвокатами й безперешкодний доступ до приміщень правоохоронних органів. Але й тут є нюанси. Наприклад, за «необґрунтоване» одержання інформації з держреєстру адвоката можуть і покарати. А в приміщення правоохоронних органів адвоката зобов’язані впускати в робочий час. Хоча деякі суди прекрасно ухвалюють рішення вночі або у вихідні. І таких нюансів є немало.
Координатор Ради з питань судової реформи Олексій Філатов вважає, що адвокати зможуть домовитися по всіх ключових питаннях. Залишилося тільки донести результат консенсусу до законодавця.
Марина БРИЛЬ
