Саме вони охопили нашу навколополітичну тусовку. Я дозволю собі процитувати одного з її представників.
Але, як би не рвали душу мосьє Еро примари минулого, опускатися до такого нібито зовсім не комільфо: «Київська влада, — заявив мсьє Еро в присутності Серьоги Лаврова, — має виконувати свої зобов’язання й виконувати реформи, у тому числі включити поправку до Конституції про спеціальний статус Донбасу й поправку про виборчий процес на Донбасі»…
Йому там що, у Мордорі протухлих устриць подали? Чи почастували імпортозаміщеним пармезаном?
Що нам, мосьє Еро, ще потрібно внести в Конституцію?
Може, голосами 300 депутатів ВР зобов’язати Дніпровський райвиконком регулярно прочищати ливнівки на Русанівці? А то після дощу суцільні калюжі…
Причому забавка навіть не в наслідках дегустації рязанського брі. А в тому, що цей кейс… тьху… дипломат пропонує втюхати просепаратистські марення до Конституції. Тобто до Основного закону суверенної держави.
Добре ще, що не під обов’язковим брендом «Поправка Еро»… А то років через двісті його нащадки з гордістю розповідали б своїм друзям, що їхній пра-пра-пра … особисто виправляв Конституцію України …
І якщо наші можновладці думають, як із цієї ситуації виборсуватися, рекомендую їм почитати новини про недавнє засідання уряду Ізраїлю. Яке вперше відбулося на Голанських висотах. Після чого Бібі Нетаніягу заявив, щоб європейська й інша зацікавлена політична тусовка засвоїла, що ніякої Сирії, ніяких Голанських висот Ізраїль передавати не буде.
І нашим можновладцям теж так елегантно потрібно провести в оборотку пару засідань Кабміну — у Маріуполі й у Сєвєродонецьку, і довести до відома всіх цих Еро й інших Штайнмайерів, що ми з донбаськими бандитами як-небудь самі розберемося. А їхнє завдання — якомога сильніше тиснути фюреру яйця дверима санкцій, а не розповідати, що і як нам писати в нашій Конституції… », —
Чудово, правда? У всіх сенсах…
Отже, сир-бор в українському сегменті близькополітусовки почався з того, що на недавній прес-конференції в Москві міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро заявив, що «ми обговорили ситуацію в Україні. Це правда, що вона складна… Ми всі несемо відповідальність за неї. Сепаратисти Донбасу мають поважати угоду про припинення вогню. Водночас новий уряд в Києві також має поважати мінські угоди й проводити реформи, особливо в частині змін до Конституції щодо статусу Донбасу й щодо виборчого процесу», — зазначив Еро.
У принципі, француз нічого нового не сказав. Ще в березні, в Парижі, — напередодні зустрічі міністрів закордонних справ країн «нормандської четвірки» — уже глава МЗС Німеччини Франк Вальтер Штайнмаєр зробив дві гучні заяви щодо ймовірних перспектив Мінських угод.
Перша стосувалася можливого призупинення мінського процесу у зв’язку з відсутністю прогресу в його виконанні. Друга — пояснення, як цей прогрес продемонструвати: провести вибори на Донбасі протягом найближчих шести місяців.
І Штайнмайер тоді теж був неоригінальний. Незадовго до тієї, паризької, зустрічі (він разом із Еро) був у Києві й дав недвозначно зрозуміти, що прийняття закону про вибори на Донбасі буде розцінене Заходом як важливий етап виконання Мінських угод з боку України. Здавалося б, що тут незрозумілого? Мета визначена. Завдання зрозумілі. За роботу, товариші! Але ж ні.
«Спершу необхідно виконати пункти, які передбачають безпеку цивільних і процес обміну полоненими. Крім цього, Росія має вивести свої війська з Донбасу й припинити поставки озброєння бойовикам. І тільки після цього можна починати діалог щодо політичної частини Мінських угод», — сказав, як відрізав, офіційний представник від України в тристоронньому діалозі Роман Безсмертний.
І, нарешті, найбільш дивне (особисто для мене): «”Нормандській четвірці “варто було б обговорювати збройний конфлікт, який знову набирає обертів, а не вибори», — вказав Еро і Штайнмайеру на їхнє місце в історії наш Безсмертний.
Я можу зрозуміти і Капустіна, і Безсмертного. У них, як то кажуть, «болить за Україну». Але й на місці глав дипвідомств Німеччини і Франції я б образився й пішов.
А судячи з усього, у середовищі «євролікарів» бажання махнути рукою на всю цю українсько-російську драму, трагедію і фарс одночасно вже дозріло.
Ескалація конфлікту на сході України останнім часом помітно посилилася, і в таких умовах не можна говорити про проведення виборів на Донбасі. Про це під час недавніх слухань політичного і юридичного комітетів асамблеї, присвячених ситуації на сході України, які пройшли в рамках ПАРЄ в Страсбурзі, заявили доповідачки Христина Зеленкова і Марілуіза Бек.
«За нашою інформацією, у Кремлі створено п’ять «міністерств», які фактично керують так званими ЛНР і ДНР, — заявила Бек. Вона назвала нинішній стан справ на окупованих територіях «гібридною анексією», що стала неминучим наслідком гібридної війни, яку веде проти України Росія.
Своїми враженнями від візиту до окупованого Донецька поділився й комісар Ради Європи з прав людини Ніл Муйжнієкс. Він підтвердив, що окуповані території поступово, але невідворотно переходять під вплив Росії й дедалі більше ізолюються від решти України: «Я змушений із сумом констатувати, що якщо так триватиме і далі, то в центрі Європи виникне велика сіра зона…».
Що робити з цією «сірістю», європейці не розуміють. Але при цьому пропонують хоч якесь рішення — «купірувати проблему», а потім її вирішувати. Наші, за великим рахунком, не пропонують нічого.
… Та й запропонувати їм особливо нічого. При всьому бажанні (якого насправді, звичайно, немає), набрати необхідні 300 голосів для змін до Конституції у нинішньої Верховної Ради не вийде. Хоча заради жарту я б провів із цього приводу таке улюблене багатьма спікерами сигнальне голосування.
А відсилаючи до Нетаніягу й Ізраїлю з їхніми Голанськими висотами — просто кумедні. Для цього Україні потрібно стати щонайменше Ізраїлем (при цьому пожити під регулярними терактами), а як максимум — спробувати народити в собі свого Нетаніягу.
Або другий варіант: захистити парканом не Росію, а ОРДЛО. За прикладом Сектора Газа. І теж навчитися з усім цим жити. Як ізраїльтяни.
Або третій варіант: зробити так, як свого часу вчинив «фюрер» із зачисткою чеченської незалежності. Чим не варіанти?
Розумію, що страшно, і розумію, що недемократично.
Мабуть, набагато демократичніше займатися ерофобією і штайнмайєрманією переслідування власної слабкості…
Костянтин НІКОЛАЄВ
