Екс-президент Уругваю Хосе Мухіка, той самий, який вважався найбіднішим президентом (володів 25-річним Volkswagen Beetle, не купував собі предмети розкоші й жертвував 90% своєї зарплати на доброчинність), сказав недавно, що нинішній лідер Венесуели Ніколас Мадуро «божевільний, як козел. У Венесуелі всі божевільні. Вони говорять про все, і так не зможуть виправити нічого». Н.Мадуро у відповідь погодився з тим, що він божевільний, підкресливши, що божеволіє від любові до своєї країни й намагається йти за прикладом свого попередника Уго Чавеса.
Наслідує він його, треба сказати, не дуже. У.Чавес був справжнім харизматичним лідером, який міг завести юрбу. Мадуро теж може говорити годинами, але, на відміну від Чавеса, юрба в нього вже далеко не така сита, як раніше. Все-таки ціни на нафту з часів правління великого Уго значно впали, а країна, як була однією суцільною нафтобазою, так і залишається. З тією лише різницею, що ціни на нафту впали — і венесуельці змушені розплачуватися за минулі помилки. У тому числі й за помилки Чавеса. Тепер за всі й за всіх розплачується Мадуро. У Венесуелі з недавнього часу навіть з’явилася приказка: у нас є мертвий президент без свідоцтва про смерть і живий президент без свідоцтва про народження.
Сама Венесуела теж зараз «ані жива, ні мертва». Для розуміння того, на що зараз перетворилася потенційно найбагатша країна Латинської Америки, наведемо кілька цифр. Загальні світові запаси нафти зараз становлять близько 1 481 526 мільйонів барелів. Отож, перше місце по доведених запасах нафти (термін, який ураховує не тільки ймовірність знаходження нафти й газу в родовищі, але й економічну ефективність видобутку цих запасів) у світі належить саме Венесуелі – 297 570 млн барелів, слідом за нею йде Саудівська Аравія (267 910 млн барелів) і Канада (173 625 – 175 200 млн барелів). Також у десятку найбільших країн по запасах нафти у світі входять Іран, Ірак, Кувейт, ОАЕ, Росія, Лівія й Нігерія. Із цих країн добре живуть, по суті, тільки три: Кувейт, Канада й Саудівська Аравія. В інших семи проблеми — різного рівня, але проблеми.
Але у цьому випадку нас цікавить винятково Венесуела. Отже, питання: як можна керувати країною, у якій інфляція — і це за офіційним даними Центробанку країни — становить 180%. Хоча в реальності, як вважають експерти, вона перевищує 500%. Як можна жити в країні, у якій на найбільшу купюру в 100 боліварів можна купити 1 яйце? У якій середня зарплата становить близько 27 тисяч боліварів, а кілограм м’яса коштує 4,2 тисячі?
Як звичайно буває в такій ситуації, у таких країнах і з таким рівнем критичного ставлення до себе, винні, звичайно, американці.
Як приклад наведемо всього одну цитату Н.Мадуро для розуміння сприйняття ним дійсності: «Сьогодні в Держдепартаменті була нарада керівництва, були присутні шматок сміття й зрадник — генеральний секретар Організації американських держав Луїс Альмагро, а також глава Південного командування ВР США генерал Джон Келлі. Вони засідали три години, я знаю, про що йшлося. Вони одержимі Венесуелою». Також, на думку Мадуро, уся венесуельська опозиція «служить уряду США», які прагнуть завоювати й поневолити батьківщину. А минулого вівторка Мадуро навіть заявив, що Венесуела сьогодні зазнає «медійної, політичної, дипломатичної агресії й найсерйозніших погроз за останні десять років». На його думку, йдеться про спробу реалізувати сценарій, який виправдав би іноземне втручання у внутрішні справи країни.
Нічого не нагадує з однієї великої нескінченної історії Росії? Але є між Москвою й Каракасом і принципова різниця. Венесуельська опозиція, яка уперше за 17 років одержала більшість у Національній асамблеї (однопалатному парламенті), має намір провести референдум про дострокове припинення повноважень Мадуро. На початку місяця опозиціонери віддали в Національну виборчу раду на перевірку близько 1,85 млн підписів на підтримку заявки про всенародне голосування замість необхідних за законом 200 тисяч.
Хоча треба віддати належне Мадуро. Він визнає, що ситуація в економіці Венесуели зараз серйозна. “У країні спостерігається найбільше безробіття за останні 30 років. Але ми працюємо над створенням нових джерел добробуту, щоб забезпечити зайнятість. Нам доводиться займатися мало не чарівництвом”, — сказав Мадуро, нагадавши, що підписав указ «Про надзвичайний економічний стан».
Що таке цей надзвичайний економічний стан, ЗМІ вже розповів один анонімний венесуелець. Він навів приклад із туалетним папером. За його словами, «існує якась «система покупок» по номеру посвідчення особи. Працює це так: у понеділок туалетний папір можуть купити тільки ті, чиї номери ID закінчуються на 1 і 2, у вівторок — на 3 і 4, у середу — на 5 і 6, у четвер — на 7 і 8, у п’ятницю — на 9 і 0. Вихідні діляться так: субота — 1, 2, 3, 4 і 5, неділя — 6, 7, 8, 9 і 0. Тобі має дуже пощастити, щоб у твій щасливий день на полицях щось було…». Одним словом, шкода стає громадян Венесуели. Ані поїсти нормально, ані…
Але Мадуро, за його словами, уживає ряд кроків, спрямованих на те, «щоб захистити народ, його права, щоб забезпечити країну необхідним, забезпечити зростання національних сатків, зростання інвестицій». Із приводу забезпечення всім необхідним, запропонуємо до вашої уваги ще один приклад. Компанія Polar, найбільший виробник пива у Венесуелі, сьогодні оголосила про припинення роботи. Причина — відсутність імпортованої через кордон сировини, зокрема, ячменю, бо уряд країни не зміг вчасно продати компанії валюту, необхідну для придбання ресурсів. За оцінками компанії, ця ситуація прямо зачіпає інтереси десяти тисяч працівників, при цьому негативний вплив від неї можуть відчувати тією чи іншою мірою ще 300 тисяч осіб.
Звичайно, невідомо, чи буде в Каракасі справжній Майдан, як зараз пророкують. Але про те, що Венесуела хвора і її треба терміново лікувати (так само, як і її лідерів), говорить хоча б ось ця цитата віце-президента країни Арістобуло Істуріса: «Онкологічне захворювання, яке призвело до смерті президента Венесуели Уго Чавеса, було штучно спровоковане, щоб перешкодити йому боротися з диктатурою долара й світовою валютною системою. Уго Чавес перетворився на головну мету, на ворога №1 великих світових фінансових центрів, і тому його вбили, ми всі це усвідомлюємо, але не можемо довести», — цитує Істуріса видання El Universal. Він також відзначив, що в різні роки онкологічні захворювання були виявлені в президента Парагваю Фернандо Луго, президента Аргентини Христини Фернандес де Кіршнер, президентів Бразилії Луїса Інасіу Лулу да Сілви й Ділми Русеф. І як до цього ставитися? Зі сміхом – цинічно. Із болем — сумно.
Сумно, наприклад, і від того, що Ніколас Мадуро захоплено назвав Володимира Путіна «лідером нової історичної епохи», висловивши надію, що президент РФ переможе у своїй справі побудови «багатополярного світу». Будемо сподіватися, що наш світ іще довго буде багатополярним. У всякому разі, якраз до того моменту, поки у Мадуро й інших власників світових «нафтобаз» не закінчаться біполярні розлади з приводу їхнього місця в історії.
Костянтин Ніколаєв, “Вектор ньюз”
