Як свідчать результати «розкопок» Межигір’я, поселень Пшонки й володінь інших високопоставлених вихідців з Донбасу епохи Януковича, вони були не тільки шанувальниками давньогрецького бога багатства Плутоса, але й страждали на синдром нарцисизму. Відчуваючи аномальну любов до себе, вони обставляли розкішні хатини дорогими закордонними меблями, прикрашали їх барвистими полотнами, скульптурними композиціями, які впадали в вічі, й іншими яскравими «творами мистецтва» маловідомих ремісників. Жартівники справедливо нарекли цей оригінальний стиль «бикокко». Парадоксально, роботи визнаних авторів, які опинилися в їхніх колекціях, зберігалися на задвірках і навіть не удостоїлися честі бути включеними в перелік цінностей, поспіхом вивезених колишніми власниками України в Росію. Але травмованому вінком Президенту-втікачеві України і його васалам із близького кола не можна дорікнути в тому, що трепетні почуття до власної персони вони виставляли напоказ. Ознаки помітно прогресуючого в Києві нарцисизму вони ретельно приховували від народу за багатометровими парканами своїх київських маєтків. Мабуть, такий груповий розлад особистості все-таки мав автохтонне походження, оскільки зароджувався й розвивався без іноземного впливу.
На відміну від них, керівники ДНР, які утримуються Кремлем, і кроку не можуть ступити без вказівок московських політтехнологів, очолюваних вірним помічником Путіна Владиславом Сурковим. Після фіаско проекту «Новоросія» їм дедалі складніше вигадувати нові креативні ходи, намагаючись із урахуванням місцевої специфіки прищепити любов до «Руського миру». Тому Кремль пішов старим випробуваним шляхом – використовувати Донбас для реанімації дещо призабутого радянського досвіду масової політико-виховної роботи, видаючи його за оригінальні історичні скріпи.
В. Сурков, справжнє прізвище якого Дудаєв, ще в 2009 році рекомендував створити на своїй історичній батьківщині дитячу організацію школярів, що нагадує піонерську. Але в Грозному щось не склалося. Чи то Рамзан Кадиров сприйняв ідею як розіграш, чи то довго вирішував, чиє ім’я має носити організація – його, Путіна чи батька Ахмада. Тоді ж Сурков і вирішив реалізувати свій задум у ДНР, де місцеві маріонетки більш слухняні, ніж лідер Чечні, який періодично збрикує. Самозвані керівники ДНР не тільки підхопили пропозицію, але й вирішили творчо розвинути її, взявши зустрічні зобов’язання. Уже в червні 2015 року вони провели установчий з’їзд Ленінського комуністичного союзу молоді (ЛКСМ), а в грудні заявили про створення дитячої громадської організації «захарівців», яка поєднує школярів від 10 до 14 років. Для молодших же школярів віком від 7 до 10 років вони передбачили підготовчу організацію «Орлята».
На відміну від Януковича і його поплічників, які милувалися своїми портретами на полотнах, дорогих вазах і гобеленах переважно наодинці й у домашніх умовах, Олександр Захарченко вирішив привчати народ до свого грізного лику з дитинства. Логотипом створеної шкільної організації стало похмуре зображення глави ДНР! Тих же, хто не визубрить і не повторить привселюдно клятву потенційного члена організації, можуть і не прийняти до її рядів! Не всім же донецьким пацанам до душі обов’язок «захарівця» завжди «повідомляти старших про негідну поведінку інших», а також «жити, вчитися й боротися, як учить наш лідер Олександр Захарченко».
Багато хто у Донецьку вважає, що Сурков із товаришами, граючи на марнославстві колишнього міліціонера-недоучки, вирішив просто познущатися над учнями шкіл, які функціонують у самопроголошеній ДНР. А в батьків школярів закономірно виникає питання, невже Захарченко правитиме ними завжди? Чи результати його державної діяльності будуть настільки епохальними, що дитячу організацію внаслідок неминучої зміни політичного керівництва не будуть перейменовувати на «пушилінців», «моторолів», «губарів», «гівіанів» або «бісів»? Адже таке вже було в нашій недавній історії. Але тоді особистість, іменем якої була названа Всесоюзна ленінська піонерська організація, була куди масштабнішою, ніж дрібний торговець курячими стегенцями, який вирішив, що він вождь Донбасу.
Довідавшись про ініціативи Захарченка, як від летаргічного сну раптом оговтався Рамзан Кадиров.
2 червня 2016 року, у День захисту дітей у Грозному відбувся Перший з’їзд Єдиної дитячо-юнацької організації імені Ахмада Кадирова – «Юні Кадирівці». Дивись, незабаром з’являться «Юні гобліни», названі на честь бандитської клички Сергія Аксьонова, якому Путін доручив керівництво тимчасово окупованим Кримом.
Борис Дніпров, “Вектор ньюз”
