Американських режисер Тім Бертон не любить дивитися власні фільми: страшнуваті, мовляв, для нього самого. Взяти хоча б його надзвичайно «нуарну» стрічку «Бетмен» 1989 року – вона далеко не кожному до вподоби, хоча й увійшла до переліку картин, які найсильніше вплинули на кіноіндустрію кількох останніх десятиліть. Та відтоді як Бертон одружився і став татком, кожна його наступна значуща кіноробота виявлялася… скажімо так – більш придатною для перегляду дітьми, ніж попередня.
Як зізнався якось сам режисер, ці зміни відбуваються на рівні підсвідомості. «Едвард Руки-ножиці», «Чарлі та шоколадна фабрика», а особливо – його трактування Кероллової «Аліси в країні див» майже не лякають глядача, водночас вражаючи яскравою, притаманною лише Бертону індивідуальністю. Сюжети, персонажі, декорації, спецефекти – химерні й тією чи іншою мірою схиблені. «Я сам схиблений… Я виріс на схиблених фільмах…», – каже Бертон. А його нова робота, знята за першою книжкою з трилогії Ренсома Ріґґса (до речі, вже повністю перекладеною українською), являє собою геніальний взірець химерності та схибленості, що цілком заслуговує на аплодисменти.
Отож, про що «Дім…»? Для тих, хто не читав книжки: на очах у підлітка помирає дідусь. Обставини його загибелі загадкові та моторошні. Опісля хлопець навіть змушений відвідувати психолога, адже хіба психічно здоровій людині можуть ввижатися монстри?! Примиритися з утратою і віднайти душевний спокій має допомогти поїздка на малонаселений острівець біля берегів Британії. Там, у сиротинці міс Сапсан, провів кілька років дитинства покійний дідусь.
Але на острові підлітка очікують страшні відкриття. Серед яких – «підпільна» реальність Дивних, які вміють створювати петлі часу, де й ховаються від решти світу. Дивні – кумедні, моторошні та водночас прекрасні монстри, такі собі Пітери Пени, схрещені з «людьми-Х». Та вечорами біля каміну міс Сапсан (уявіть собі Мері Попінс, яка вічно смокче люльку і влучно стріляє з арбалета) навчає Дивних дітей стерегтися справжніх чудовиськ… А затим приходять і самі чудовиська…
Світ фільму – одночасно прекрасний і жахливий. Це улюблена тема Бертона – дуалізм. Він полюбляє створювати образи, в яких переплітається добре і лихе, світло і темрява, а також обожнює розмивати грань між уявним і реальним світами, через яку постійно переміщуються персонажі. Урешті, «люди намагаються розкласти все по поличках , відділити уявне від реального. А насправді все [в нашому житті] – химерне поєднання одного й другого. Це те, чим є сни, це те, чим можуть бути фільми. Мене сміх бере, коли люди намагаються відділити реальне від уявного».
Звідси й «фірмовий» для режисера чорний гумор. Команда живих скелетів серед парку атракціонів переможно 6’ється з невидимими чудовиськами-«порожняками», обліпленими снігом та рожевою жуйкою. Малесенька дівчинка в мереживному платтячку носить на руках дебелого хлопця. Судмедексперти у білих комбінезонах намагаються зібрати зразки ДНК «порожніх» з місця побоїща…
І все це – на тлі неперевершених морських краєвидів. Надзвичайно красиве й романтичне переосмислення сюжету про «Летючого голландця». Невинність Дивних дітей, їхня беззахисність перед реальним світом. Нелегкий вибір, що постає перед їхнім юним захисником…
Фільм захоплює вас із першої ж хвилини і не відпускає до останньої. Бертону не лише вдалося залишитися вірним своєму стилю та «нуарному гумору», а й водночас створити динамічну й одночасно зворушливу історію, що залишає приємний, легкий післясмак.
Чи буде продовження? Адже у Ріґґза є ще два романи про Дивних дітей, що теж стали бестселерами, та ще й збірка оповідань про них. Студія «Lionsgate», яка створила фільм, поки відмовчується. Та коли врахувати успішну співпрацю між Бертоном і Ріґґзом у ході роботи над фільмом, а також касові збори в перший вікенд показу (у США – 28,5 млн дол., за кордоном – 36,5 млн дол. при бюджеті зйомок у 100 млн дол.), можна припустити, що франшизі бути.
Є лише одна проблема – з нею вже стикалися творці саги про Гаррі Поттера. На відміну від Дивних дітей, реальним акторам-підліткам властиво швидко рости. Тому рішення про зйомки сіквела муситимуть приймати оперативно. Тож нам залишається вмощуватися зручніше і дивитися чудове кіно…
Дарина Плотнікова,
«Вектор Ньюз»
.
