Уважно прочитав розміщений на сайті «Офіційного інтернет-представництва Президента України» змістовний і як завжди емоційний виступ Петра Порошенка на форумі «Ялтинська європейська стратегія» в Києві. Відчувається компетентність і глибина аналізу ситуації у світі і навколо України.
Запропоновані Главою держави ініціативи однозначно привернуть увагу учасників та чиновників зовнішньополітичних відомств США, Росії, країн НАТО, Євросоюзу, насамперед «нормандської четвірки». Особливо, у тій частині, що стосується перспектив створення групи з представників іноземних партнерів України, яка займатиметься стратегією повернення Криму до складу України. За словами Президента України, ініціативу із створення «Міжнародного кола друзів деокупації Криму» він «планує обговорити в деталях на Генасамблеї ООН», яка розпочала свою роботу в Нью-Йорку.
Якби не ця обставина, можна було б промовчати щодо однієї прикрої неточності, допущеної спічрайтерами Президента України при складанні проекту виступу Петра Порошенка на «YES», котру не варто було б повторювати з трибуни Генасамблеї ООН під час засідань тижня високого рівня. Якщо у Києві на цю обмовку мало хто звернув увагу, то в Нью-Йорку через неї можуть підняти на сміх Україну.
Так, говорячи про форми, методи і способи «мирного витіснення Росії з Криму», Президент підкреслив, що: «Нашими союзниками на цьому шляху є інструменти міжнародного права, санкції, міжнародні суди і арбітражі, міжнародні платформи і моніторингові механізми – починаючи від ООН, і закінчуючи ЮНЕСКО».
Але ж Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) є спеціалізованою установою самої Організації Об’єднаних Націй, тому відокремлювати ці структури одну від другої є помилкою. Тим більше, програшною є згадка про ЮНЕСКО у другорядному значенні: «… закінчуючи ЮНЕСКО».
На пам’ять відразу ж спливає притча про Вінстнона Черчілля, якому під час Другої світової війни принесли на розгляд бюджет країни.
Кажуть, що переглянувши документ, він запитав:
– А де ж витрати на культуру?
– Так війна ж іде! Яка культура?
– Якщо немає культури, так навіщо ми тоді воюємо? – здивувався Черчілль.
Борис Дніпров
