22 грудня в День працівників дипломатичної служби підсумки року підвів Надзвичайний і Повноважний Посол, президент Українського відділення Асоціації міжнародного права, віце-президент Української асоціації зовнішньої політики Олександр Купчишин.
Зокрема, серед позитивних тенденцій 2017 року Посол навів такі:
1. Повноцінний запуск Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Увесь минулий рік Угода діяла в тимчасовому режимі з огляду на невизначеність позиції Нідерландів. На щастя, компроміс в трикутнику Брюссель-Гаага-Київ було знайдено. Поступово наші громадяни мають відчути переваги вільної торгівлі з ЄС. Невдовзі, вже з 1 січня 2018 року починається зниження ввізного мита на автомобілі з країн ЄС, з подальшим виходом на нульовий рівень.
2. Запровадження безвізового режиму України з ЄС. Це безумовна, 100-відсоткова перемога української дипломатії, яку відчув кожний громадянин. Росія до останнього не вірила, що це станеться, а потім просто була шокована. В окупованому Криму люди зберігають українські паспорти, щоб мати можливість подорожувати до Європи.
3. Початок розгляду Міжнародним Судом ООН позову України проти Росії. Нагадаємо, йдеться про порушення Росією Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року і Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року. Фінальний результат поки що передбачити складно, але є підстави сподіватися на сприятливе для України рішення Суду, принаймні, що стосується порушення Росією Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
4. Ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН резолюції щодо прав людини в окупованому Криму. Резолюція сильніша, ніж минулого року, зокрема, Росія звинувачується у невиконанні проміжного рішення МС ООН стосовно відновлення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу. Мало, на жаль, голосів «за», досить багато «проти». Якщо з сателітами Росії все ясно, то незрозуміло, як там опинилася, скажімо, ПАР і чому Азербайджан голосував «ногами». Але тут можна погодитись з нашим Послом при ООН В.Єльченком, що збільшення підтримки держав могло потягнути за собою розмивання жорстких положень резолюції. Дуже важливо, що в резолюцію закладено принцип безперервного розгляду питання, чого не було зроблено у 2014 році. В результаті тоді резолюція «Територіальна цілісність України» виявилася фактично документом одноразової дії.
5. Збереження і посилення санкційного режиму проти Росії. ЄС цими днями продовжив санкції на півроку. Це потребувало значних дипломатичних зусиль, особливо в плані збереження принципової єдності країн ЄС. США послідовно нарощують санкційний тиск на Росію. Відповідно до рішення Конгресу, у лютому 2018 року буде оприлюднено новий розширений список російських фізичних і юридичних осіб, проти яких діятиме посилений режим санкцій. Відчувається, що Росія, за усієї словесної бравади стосовно неефективності санкцій, починає потроху від них задихатися.
6. Зміцнення стратегічного партнерства України з США. Крім політичної і фінансової підтримки, які існували у попередні роки, цього року суттєво посилилась військова підтримка, а на наступний рік бюджет США передбачає ще більше коштів на військову допомогу Україні. Ми впритул наблизились до того, що американська сторона почне надавати нам летальну зброю оборонного характеру.
7. Розробка нового Закону про дипломатичну службу. Попри певні недоліки, наприклад, відсутність прирівняння дипломатичних рангів до рангів держслужбовця, відтворення старих норм про т.зв. компенсаційні витрати дипломатам замість заробітної плати під час довготривалих закордонних відряджень (що не дозволяє потім дипломатам отримувати нормальні пенсії), в цілому новий закон – це крок уперед.
Однак є й певні негативи роботи дипломатичного корпусу у 2017 році. Олександр Купчишин навів наступні приклади:
1. Неефективність Мінських домовленостей. Відсутність дипломатичних зусиль з пошуку альтернативи Мінському процесу. Ніяк не вдається задіяти механізми Будапештського меморандуму, зокрема, передбачені ним консультації. Не робляться спроби розширити коло держав, які були б задіяні у врегулюванні ситуації на сході України.
2. Різке погіршення двосторонніх стосунків України з низкою східно-європейських держав – Польщею, Угорщиною, Сербією, Чехією.
3. Надто буденне, а подекуди невиразне членство України в Раді Безпеки ООН у 2016-2017 роках. Багато було сподівань і видано авансів. Цитата з виступу Президента України 15 жовтня 2015 року з нагоди обрання України до РБ ООН: «…членство в Радбезі дає нам нові можливості для відстоювання свого суверенітету і територіальної цілісності, воно допоможе нам принести довгоочікуваний мир, сприятиме відновленню українського суверенітету над всіма окупованими Росією територіями, як на Донбасі, так і в Криму». Який результат?
4. Продовження озвучення вітчизняною дипломатією нереальних перспектив і популістських гасел. Спочатку це була нібито можливість позбавлення Росії права вето в Раді Безпеки ООН. Зараз з’явилася нова утопічна ідея – швидке приєднання України до Шенгенської зони. Вже навіть Посол ЄС в Україні Х.Мінгареллі вимушений був закликати українську владу припинити ці розмови. Все це створює невиправдані та завищені очікування суспільства.
5. Зволікання з призначенням Послів України у приблизно два десятки зарубіжних держав, зокрема, Латвію, Данію, Вірменію, Киргистан, Грецію, Хорватію, Чорногорію, Ірландію, Алжир, Перу, Ефіопію, Казахстан, Кубу, ПАР та деякі інші. Потрібно спочатку подумати про заміну, а потім вже відкликати Посла. У нас же навпаки. Можливо, нашу резолюцію підтримало так мало держав в ГА ООН, зокрема й тому, що в багатьох столицях нема кому вести роботу на високому рівні. Адже тимчасові повірені, які є рядовими дипломатами, не мають доступу до кабінетів, де ухвалюються політичні рішення (наприклад, відсутність Посла у ПАР).
6. Невдале реформування Дипломатичної Академії МЗС України. Замість навчальної бази з підготовки фахівців дипломатичної служби, Дипакадемію перетворено на курси підвищення кваліфікації.
7. Не вдалося за цей рік реально просунути практичне втілення в життя нашої важливої ініціативи щодо задіяння миротворчої місії ООН на Сході України. Курт Волкер, спецпредставник Держдепу США по Україні: «Миротворчої місії на Донбасі не буде, якщо Росія на це не погодиться» (прес-конференція у Відні 8 грудня 2017 р.). На жаль, обійти РБ ООН у цьому питанні неможливо. Усі варіанти без згоди Росії будуть нежиттєздатні.
Від редакції ж додамо, що запропонований перелік досягнень і проблемних питань української дипломатії за рік, що минає, не є вичерпним, однак є системним та зробленим на найвищому рівні професійним дипломатом.
