Попри тиждень, що минув після інтерв’ю директора ФСБ РФ Олександра Бортнікова «Российской газете», скандал який вибухнув навколо нього, не вщухає.
За задумом його авторів, глава головної російської спецслужби повинен був у формі невимушеної бесіди розповісти про історію і сьогодення російських органів державної безпеки, а також пояснити суспільству, чому ФСБ РФ продовжує вважати себе спадкоємицею чекістських традицій, народжених в надрах ВЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Одночасно проглядалось слабо приховуване бажання головного героя інтерв’ю, який має стійкий імідж фігури не публічної, використати масштабне святкування в Росії 100-річчя органів безпеки для того, щоб сфокусувати увагу широкої публіки на власній персоні.
Проте, парадне інтерв’ю вийшло настільки невдалим, що впору згадати слова незабутнього Віктора Черномирдіна: «Хотіли як краще, а вийшло, як завжди». Заздалегідь написаний в прес-службі ФСБ і багаторазово погоджений у високих кабінетах важкий текст, слабо нагадував роздуми державного мужа А.Бортнікова над долею країни. Зате у ньому, в надлишку були присутніми панегірики на адресу ВЧК- ГПУ-НКВД-КГБ і звичайно ж ФСБ, новий підйом діяльності якої припав на 1998 рік, коли структуру очолив Володимир Путін, котрий вніс «значний вклад у справу зміцнення органів безпеки».
В результаті, замість мудрого, гострозорого і далекоглядно-геніального послідовника засновника ВЧК Ф.Дзержинского, перед російською і світовою громадськістю в усій красі з’явився образ типового ура-патріота з пострадянською ментальністю, який любить «богом дану» тоталітарну владу Путіна-Сталіна і ненавидить «загниваючий» Захід. На офіційному фото глава ФСБ РФ красувався у дорогому костюмі, з-під якого рельєфно випинала синя стьобана фуфайка.
Як типовий представник «славної когорти ватників», які не розуміють, навіщо власне існує держава Україна, А. Бортніков у святковому інтерв’ю не утримався від декількох колючих, на його думку, стріл на адресу «братського сусіднього народу». Почав він з екскурсу в минуле, вживши тезу про те, що: «Очоливши ЦК КПРС, Ю.Андропов провів «чистку» в партійних верхах. У Москві, УРСР, КазРСР були змінені до третини керівників». При цьому, автор не уточнив, на якому ж рівні були «зачищені» ці самі «партійні верхи УРСР». Вже точно, не в Політбюро ЦК Компартії України, яке при Володимирі Щербицкому зберігалося практично в незмінному стані. За виключенням, хіба що, Голови КДБ УРСР Віталія Федорчука, який змінив Юрія Андропова на посту керівника всесильного КДБ СРСР і заступника Голови Радміну УРСР Григорія Ващенка, призначеного 1983 року міністром торгівлі СРСР за особистим розпорядженням Генерального секретаря ЦК КПРС. А раз так, то з якою метою директор ФСБ РФ через 35 років озвучив досить сумнівний факт? Невже захотілося бути схожим на покійного письменника-сатирика Михайла Задорнова, котрий неабияк потрудився над образом «тупого і продажного хохла»?
Далі, не називаючи Україну, А.Бортніков повторив вже досить набридлу пропагандистську жуйку про те, що національно-визвольний рух в Україні 40-50-х років минулого століття був інспірований ззовні: «В західних областях СРСР діяли численні і добре озброєні націоналістичні бандформування, що раніше співпрацювали з гітлерівцями, а тепер (вживання прислівника «тепер», мабуть, скопійовано з документів того часу, оскільки у даному контексті правильніше було б сказати «тоді» або «потім» – примітка автора) щільно опікувалися американськими і британськими спецслужбами. Бандити тероризували населення, здійснювали озброєні вилазки, диверсії і вбивства». І ні слова про те, що лише за 11 місяців 1945 року військовими трибуналами західних областей УРСР було розглянуто 237 справ про «порушення революційної законності», по яких засуджені 326 співробітників органів НКВД і НКГБ, які скомпрометували себе. Не кажучи вже про участь військовослужбовців цих відомств у масовому переселенні жителів Західних областей України в Сибір і Казахстан для ліквідації соціальної бази, що підтримує боротьбу ОУН-УПА.
І вже зовсім раздухарився А.Бортніков, коли мова зайшла про сучасну Україну. «Ми приділяємо підвищену увагу вибудовуванню надійного заслону загрозам з боку нинішньої України. Вживаються заходи з припинення координованої Заходом диверсійно-підривної і терористичної діяльності її спецслужб, а також блокування спроб українських націоналістів і екстремістів встановити зв’язки з однодумцями в Росії і вести деструктивну роботу в українській діаспорі», – заявив директор ФСБ РФ. Можна тільки уявити, у яких умовах живеться нині українцям в Росії, насамперед «заробітчанам» з українським паспортом! Немає сумнівів, що в «роботі по цьому контингенту» ФСБ РФ керується вигаданими ще за часів КДБ СРСР ознаками прояву симпатії конкретної особи до ідеології «українського буржуазного націоналізму». А серед них був і такий перл: «Підкреслено демонстративно носить довгі козацькі вуса, а у свята одягає сорочку-вишиванку».
Для ілюстрації «успіхів» ФСБ РФ А.Бортніков навів такі факти: «Так, у 2016 – 2017 роках в Криму нейтралізовані 3 диверсійно-терористичних групи СБУ і ГУР Міноборони України. У 2016 році в Ростовській області затримані члени «Правого сектора», які готували теракти в російських регіонах. Розкриті спроби СБУ налагодити канали наркотрафіку в Росію». Але якщо фейки про «Правий сектор», затриманних «терористів» і «диверсантів» можна ще якось пояснити розв’язаною путінським режимом війною з Україною, то налагодження каналу наркотрафіку з України в Росію виглядає явною фантастикою. Як професіоналові, главі ФСБ за посадою належить знати, що Україна ніколи не була країною-виробником кокаїну, синтетичних наркотиків і навіть канабісу (марихуани, гашишу). А згідно з даними тієї ж російської статистики, з 2-2,5 мільйонів росіян у віці від 18 до 39 років, 90% вживають героїн афганського виробництва. Так що «перекладаючи з хворої голови на здорову», А.Бортніков виправдовував безпорадність спецслужб і правоохоронних органів РФ, нездатних ось вже декілька десятиліть перекрити регулярні постачання афганського героїну в Європу транзитом через Росію.
Проте, російську громадськість обурила не «українська тема». Розповідаючи про історію радянських і російських спецслужб, А.Бортніков несподівано повідав світу, що сталінські репресії значною мірою мали «об’єктивну сторону». «Хоча у багатьох цей період асоціюється з масовою фабрикацією звинувачень, – заявив директор ФСБ РФ, – архівні матеріали свідчать про наявність об’єктивної сторони у значній частині кримінальних справ, що у тому числі лягли в основу відомих відкритих процесів».
Як приклад реальних приводів для процесів сталінських років керівник головної спецслужби Росії навів «плани прибічників Л. Троцького із зміщення або навіть ліквідації И. Сталіна і його соратників в керівництві ВКП (б)», а також «зв’язки змовників з іноспецслужбами». Ось виявляється, хто насправді стояв за цими «змовниками», так само, як і за західноукраїнськими «бандформуваннями, що раніше співпрацювали з гітлерівцями, а потім щільно опікувалися американськими і британськими спецслужбами», «підносами», які влаштували київський «Майдан» і «координованій Заходом диверсійно-підривній і терористичній діяльності українських спецслужб»!
Крім того, за словами А.Бортнікова, «велика кількість фігурантів тих справ – це представники партноменклатури і керівництво правоохоронних органів, яке погрузло в корупції, учиняло свавілля і самосуд». Втім, А.Бортніков обмовився, що «не хоче нікого обіляти», проте зв’язав репресії не з ім’ям Сталіна, а з фігурою генерального комісара безпеки Миколи Єжова, страченого 1940 року. За словами головного чекіста, Лаврентій Берия, який прийшов йому на зміну, «вигнав кар’єристів попередніх призовів» і в цілому підвищив якість роботи спецслужб.
Першими засудили спроби директора ФСБ РФ А.Бортникова виправдати сталінські репресії 32 академіки і член-кореспонденти Російської академії наук (РАН), які входять, в основному, в «Клуб 1 липня» (про процеси усередині РАН в ексклюзивних матеріалах “Навіщо Володимиру Путіну знадобилося зачищати Російську академію наук” за 10 серпня 2017 і “Путін і наука : чи зарубцюються рани ” РАН” після виборів президента”? за 10 жовтня 2017). Учених відразу ж підтримали письменники і літератори, які входять в асоціацію «Вільне слово», а услід за ними – авторитетні діячі Конгресу російської інтелігенції, котрі звернулися з жорсткою вимогою відставки директори ФСБ РФ А.Бортникова. З пророчою критикою обрушився на нього і багаторічний в’язень путінського режиму Михайло Ходорковський, який нині живе в Швейцарії.
Консолідована позиція російських інтелігентів, до думки яких прислухаються в Росії і на Заході, очевидно, викликала занепокоєння в Адміністрації Президента РФ. Там не зрозуміли, навіщо знадобилося директорові ФСБ РФ у розпал кампанії по виборах Володимира Путіна на п’ятий президентський термін робити таку гучну заяву, що явно дисонує з позицією керівництва країни. Адже не міг А.Бортніков забути слова Президент РФ на відкритті зовсім нещодавно меморіалу «Стіна скорботи»: «Політичні репресії стали трагедією для усього нашого народу, для усього суспільства, жорстоким ударом по нашому народу, його кореням, культурі, самосвідомості. Наслідки ми відчуваємо й досі». Утримався Володимир Путін від перегляду сталих в суспільстві оцінок трагічних подій 30-50-х років минулого століття і під час виступу на урочистих зборах в Кремлівському палаці, присвяченому Дню працівників органів безпеки.
Невже А.Бортников розгледів реальну небезпеку опинитися за бортом оновленої після президентських виборів команди В.Путина і вирішив зайнятися політикою, визначивши для себе в якості соціальної опори правих націоналістів або лівий електорат? Адже тільки там виправдовують сталінські репресії і свято вірять, що Росія без царя (Сталіна, Путіна), існувати не може. Або ж добре інформований директор ФСБ РФ побачив похмуру перспективу режиму і вирішив спровокувати скандал, щоб під слушним приводом втекти з тонучого корабля?
Не можна також виключати, що директора ФСБ РФ напоумили недоброзичливці і конкуренти по силовому блоку, до числа яких зараховують могутнього лідера Чечні Рамзана Кадирова і наближеного до Володимира Путіна директора Федеральної служби військ національній гвардії РФ – головнокомандувача військами національної гвардії РФ Віктора Золотова.
А може все простіше? Система деградувала настільки, що у ФСБ РФ не залишилося професійних апаратників, здатних уловлювати кон’юнктуру, що складається в головному кабінеті країни?
Коли хочуть сказати, що у ближньому колі Президента РФ Володимира Путіна йде прихована від громадськості боротьба між угрупуваннями з різними політичними поглядами, вживають вираз: «У Кремля декілька веж». Швидше за все, після збитків, нанесених іміджу Президента РФ одним з його найближчих соратників, очолювана директором ФСБ РФ «вежа» деякий час ще встоїть. Але не унаслідок вірності «старій пітерській команді», а тому що «володар Кремля» вже неодноразово демонстрував небажання приймати кадрові рішення під тиском громадськості. А ось шанси зберегтися в оточенні Президента РФ після березня 2018 року, у А.Бортникова, який в один день став зловісно одіозним ортодоксом, стають досить примарними. Та що ж, поживемо-побачимо, адже останнім часом Росія не раз демонструвала, що розумом її дійсно не зрозуміти.
Борис Дніпров
