22 серпня 2018 року у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Історія державного герба України», присвячена 100-річчю Української революції 1917-1921 р.р. Ідея організації виставки належить директору музею Михайлу Мордовському.
Вперше в Україні експонуються майже 100 унікальних артефактів, які предметно засвідчують еволюцію нашого Державного герба від культових античних символів народів Середземномор’я (Тризуба, якоря та хреста-якоря) до сучасності.
Серед них – досить унікальні речі, такі як:
Боспорський статер часів базілевса Рескуподоріда 211-228 р.р. до н.е.
Срібна монета Володимира Великого періоду після прийняття України-Руси християнства у 988 році
Відзнака 6-ї Січової піхотної дивізії УНР (командир Безручко Марко Данилович, 1921 р.)
Герб у вигляд тризуба з хрестом (одне із формувань УПА періоду Другої світової війни)
Срібна ювілейна медаль відкарбована в ознаменування 20 річниці проголошення Незалежності України (2011 р., авторство і колекція Дмитра Піркла)
та інші.
23 серпня 2018 р. представники «Національного корпусу» презентували печатку київського князя Святослава Хороброго. Представляти князівську печатку до Запоріжжя приїхав кандидат історичних наук, науковий співробітник інституту історії України Національної академії наук України, ведучий Національного радіо, керівник Громадської кампанії «Пам’ять Нації» Олександр Алфьоров.
В експозиції представлені рідкісні монети Київської Русі, надбаневий хрест Покровської церкви Микитинської Січі, печатки, ордени та відзнаки часів Української революції, грошові знаки та марки Української Народної Республіки, гуцульська підвіска, унікальні герби Української повстанської армії, шухлядка з малюнком тризуба, зробленого в Запоріжжі у 30 – 40-х рр. ХХ ст., запорізькі, київські та львівські самвидатівські газети кінця 80-х – початку 90-х рр., навершя українського прапору спаленого у 90-х роках у Луцьку, авторські медалі Дмитра Піркла та багато іншого.
Директор Запорізького обласного краєзнавчого музею Михайло Мордовськой подякував усім, хто долучився до створення виставки та її наповнення, а це — Національний музей історії України (м. Київ), галузевий державний архів Служби Безпеки України (м. Київ), Український інститут національної пам’яті (м. Київ), Національний заповідник «Хортиця» (м. Запоріжжя), Волинський обласний краєзнавчий музей (м. Луцьк), Нікопольський краєзнавчий музей (м. Нікополь), музей Хреста Віктора Векленка (м. Дніпро), музей родини Шереметьєвих (м. Київ) тощо.
Найближчим часом буде підготовлений і оприлюднений каталог виставки «Історія державного герба України», де будуть докладно описані та представлені зазначені вище та інші її експонати.
Окремо слід наголосити на тому, що культовий християнський символ Тризуба та хреста – якоря здавна ототожнюється з ім’ям Святого Климента Римського, страченого у 101 році н.е. у Херсонесі (Корсуні) за наказом римського імператора Траяна за активну місіонерську діяльність. Його було утоплено за допомогою корабельного якоря, і відтак Тризуб, або ж хрест-якір (святоклиментівський хрест) став символом цього священномученика, соратника Святих апостолів Петра і Павла. На мозаїці ХІ століття із базиліки святого Климента у Римі зображено його із засобом страти (якорем) у руках разом із святим апостолом Петром.
Історія зберегла кілька конкретних дат, пов’язані із впливом священномученика Климента Римського на долю українського та інших народів Східної Європи.
Біля 861 року мощі священномученика Климента Римського були набуті у Херсонесі (Корсуні) святими Кирилом і Мефодієм, творцями слов’янської писемності. Святий рівноапостольний Кирило особисто передав частину мощів єпископу Рима Адріану ІІ, внаслідок чого папа римський затвердив літургію слов’янською мовою у церквах. Іван Франко, який ґрунтовно дослідив у роботі «Святий Климент у Корсуні. Причинок до історії ранньохристиянської легенди» (1906 рік), зазначив: «згадка про принесення мощей Святого Климента до Рима назавсігди і нерозривно зв’язана з першим виступом слов’янського писаного слова на всесвітню арену, з першим затвердженням його рівнорядності … з культурними мовами Європи».
988 рік. Володимир Великий здійснив похід та завоював Корсунь. Він охрещається біля мощів Св. Климента і повертається до Києва із частиною цієї святині. Остання мала принципове значення у подальшому процесі хрещення України-Русь 1030 років тому назад: з самого початку християнства постала проблема канонічного статусу мощів святих, яка поступово формувала відповідні норми церковного права.
Ще у ІІІ ст. у християнській церкві (Григорій Неокесарійський) було встановлено дні свят у пам’ять мучеників, а їхні мощі розміщено по різних місцях єпархії, куди християни збиралися для літургії у дні їх пам’яті. У цей же час епіскопом Риму папою Феліксом було регламентовано порядок, відповідно до якого літургія мала відправлятися не інакше, як на мощах мучеників. Зазначені рішення не тільки оприлюднювалися вищим зібранням ієрархів християнської церкви (ІІІ Вселенський собор, правило І), але і вводилися у дію імператорськими указами, якими соборним правилам надавалося статусу державних законів.
Це правило було остаточно ухвалено VІІ Вселенським (ІІ Нікейським) собором у 787 р. У цьому правилі зазначалося: «… якщо деякі храми посвячені без святих мощів мученицьких, то визначаємо: най буде звершене у них положення мощів із звичайною молитвою. Якщо будь-який єпископ посвятить храм без святих мощів: нехай буде відлучений як такий, хто порушив церковні заповіти». Підкреслимо, що цей собор був останнім, рішення якого визнані православною та католицькою церквами.
Володимир Великий дотримався цих християнських правил: мощі священномученика Климента Римського було покладено до олтаря Десятинної церкви у Києві.
Цілком логічним було і обрання символу священномучеництва св. Климента, хреста-якоря, або ж тризуба, у якості геральдичного символу династії київських князів, династії, яка створювала нову державу у Європі.
Цим актом князь Володимир Великий продемонстрував Заходу і Сходу, що поділяє загальні цінності християнства та готовий до всебічної співпраці зі світською та духовною владою відповідних держав. Водночас на цих засадах він заклав світоглядні та духовні основи національного державотворення, використовуючи погляди св. Климента для об’єднання людності українських земель навколо ідеї триєдності світобудови та змісту, який ранніми християнами вкладався у зображення хреста-якоря.
У цьому контексті наголошу на тому, що анексія Росією у 2014 році Автономної Республіки Крим, історія якої невід’ємна від історії 1030-річної інтеграції України у європейську спільноту християнської цивілізації, нагадує спроби сьогоднішньої кремлівської влади привласнити своєрідне «первородство» у цьому питанні. На цьому тлі тема виставки у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї «Історія державного герба України», з якої ми розпочинали, набуває особливого значення, тож варто продовжити це обговорення.
Разом із доктором історичних наук, професором Георгієм Шаповаловим, з яким я мав цікаву спільну роботу над виданою у 2008 році монографією «Український тризуб», ми запрошуємо усіх для подальшої дискусії.
Олександр БЄЛОВ, історик
