Символи у житті людини існують ще з первісних часів. Але яка їх роль? Про що говорять нам символи? Звичайно, що в кожному окремому випадку ту чи іншу однакову подію чи знак можна сприймати по різному. Але іноді символізм набуває настільки яскравого забарвлення, що говорить сам за себе, як це відбулося, наприклад, 15 лютого 2019 року у комплексі «Плай» Львівській області, де проходив V З’їзд адвокатів України.
І в цьому випадку 5-те за рахунком зібрання найвищого органу адвокатського самоврядування однозначно асоціюється з відомим жестом Вінстона Черчиля, який під час Другої світової війни використовувався для позначення перемоги («V for Victory»).
Першим про переможний дух З’їзду я почув у розмові з делегатом з Харківської області, але тоді ще це просто зрозумів як схвалення перемоги декотрих кандидатів до Вищої Ради Правосуддя, але пізніше остаточно відчув, що йшлося про зовсім іншу вікторію – тріумф законності, послідовності, єдності, згуртованості і принциповості українських адвокатів.
Якщо говорити мовою фактів, то головними здобутками п’ятого з’їзду адвокатів стали наступні моменти.
Вперше за багато останніх років адвокати продемонстрували справжню єдність, монолітність і згуртованість, яку раніше пов’язували лише з адвокатською спільнотою Закарпаття. Так, зі 181 делегата, обраних на обласних конференціях адвокатів, у роботі з’їзду взяли участь 181 адвокат.
Що означає ця 100% явка? Лише одне – адвокатура демонструє свою силу, своїх лідерів і впевненість у своїх діях. Хтось може заперечити, що для цього адвокатів потрібно було «налякати» проектом 9055, але це не зовсім так, бо адвокати звикли і можуть працювати абсолютно у різних умовах, і якби йшлося виключно про «тиск» на саму спільноту, то, може, й не стали б адвокати усі як один проти певних утисків. Але останні півроку показали, що тут справа зовсім в іншому.
Так, у багатьох виступах голови Ради адвокатів Закарпатської області Олексія Фазекоша, ми неодноразово чули, що адвокатура сьогодні – це останній бастіон демократії в державі, і якщо «дореформувати» адвокатуру, як того хоче влада, то із захистом прав і свобод громадян буде покінчено назавжди.
Разом з тим, тісно спілкуючись з делегатами інших регіонів, я почув й іншу думку, що оцей план заступника АПУ Олексія Філатова та його поплічників у вигляді авторів проекту №9055 є ніщо іншим як такий собі тест на життєздатність системи адвокатуру в цілому. «Іноді мені здається, що 9055 – це така собі хакерська програма, за допомогою якої нас хочуть «зламати», занести вірус у систему адвокатури, щоб під оболонкою адвокатів працювало зовсім інше «управлінське ядро». Ви лише подивіться, у законопроекті є всі типології вірусу. Тут вам і шкідливі норми про зловживання процесуальними правами, і програми знищення – через повну руйнацію органів адвокатського самоуправління, і код «зараження» через вільний доступ до професії для суддів та прокурорів. А сьогоднішній з’їзд – це таке собі оновлене Програмне забезпечення з повним пакетом антивірусу», – ось так образно розповів один з делегатів.
Що це за антивірусний пакет, детально у своєму виступі розповіла голова Ради адвокатів України Лідія Ізовітова, детально зупинившись на усіх загрозах так званої «реформи адвокатури» і закликавши делегатів прийняти відповідну резолюцію щодо неприпустимості прийняття проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 9055.
До цього ж адвокатів закликав і Олексій Фазекош, наголосивши на такому: «Кожен з нас у своєму регіоні вибудовував модель сильної незалежної адвокатури. Неоціненна допомога в цьому була і з боку керівництва НААУ, і зокрема лідера адвокатури – Лідії Ізовітової. Тепер владі захотілось нас знищити, поставити адвокатуру на коліна. Для чого нам законопроект 9055, який є лише інструментом, щоб зробити адвокатуру слабкою, залежною, підконтрольною державі, знівелювати усі здобутки адвокатури як правозахисного інституту за останні роки, перекреслити європейський вибір адвокатів як такий? Те, що до цих пір вже п’ятий місяць не можуть винести проект 9055 на розгляд у сесійну залу парламенту, – це ще не свідчить про нашу перемогу, бо війна ще не виграна. Бо наступний президент, і наступна влада теж може захотіти «одержавити» адвокатуру. Але якщо ми зараз пошлемо проект 9055 на «три букви» – то це й буде знак для влади, що так буде з кожною її спробою поставити адвокатів на коліна».
То ж не дивно, що після такого емоційного заклику адвокати ледь не одноголосно проголосували за відповідну резолюцію з’їзду, головний меседж якої полягає у зверненні до Верховної Ради України від імені усіх адвокатів України щодо непідтримки проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за № 9055 у запропонованій редакції та повернення його суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Серед іншого у резолюції говориться про таке: «Все законодавство, яке стосується адвокатської діяльності, не може бути змінено без повідомлення та консультацій, і тим більше, без широкого обговорення з професійною організацією адвокатури, яка є голосом професії та виражає думку всієї адвокатської спільноти у відносинах з органами влади. При цьому було вказано на те, що такі спроби суперечать двом ключовим цінностям юридичної професії — незалежності та саморегулюванню. Позиція З’їзду адвокатів України полягає в тому, що за своїм змістом будь-які зміни до профільного законодавства мають гарантувати подальше наближення адвокатури до європейських стандартів. Пріоритетом у цьому процесі має бути посилення захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. З’їзд адвокатів України вважає, що прийняття законопроекту № 9055 суперечитиме загальній логіці європейського курсу України, численним міжнародним документам та власне — Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інституцій, затвердженої указом Президента № 276 від 20 травня 2015 року». Ну і звичайно, що у резолюції не обійшлося без вишуканого тролінгу, коли адвокати спеціально нагадали депутатам про таке: «Звертаємо увагу депутатський корпус, що політична доля є мінливою, а професійного захисту потребують всі громадяни України без виключення».
Тим не менш, прийняття резолюції хоч було дуже важливим, але не єдиним доленосним рішенням З’їзду. Так, за ініціативи Олексія Фазекоша з’їзд відреагував на неприпустиму поведінку адвоката Павла Луцюка на посаді ВККС та відкликав свого представника з цієї посади. Тим більше, що окрім Олексія Фазекоша, який конкретно вказав на необхідність «чистоти» рядів (є відомості про те, що Луцюк нібито підробив адвокатське свідоцтво за часів роботи на посаді голови Ради адвокатів Рівненської області), проти П.Луцюка виступили адвокати Надія Корінна, Олександр Дульський та суддя Голованівського райсуду Кіровоградської області Леся Ярова, яка повідомила, що «адвокатський» член ВККС “наосліп” використовує інформацію під час співбесід з суддями.
В результаті замість Павла Луцюка, представником до ВККС від адвокатури було обрано Олександра Дроздова з надзвичайно високою підтримкою у 172 голоси.
У свою чергу, головою ВКДКА замість О.Дроздова був обраний адвокат Сергій Вилков.
У ексклюзивному коментарі для «Вектор ньюз» С.Вилков наголосив на такому:
«Фактично моїм першим робочим днем на посаді голови ВКДКА стане понеділок 18 лютого. Але зрозуміло, що ще є відповідні процедури, потрібно оформити протокол, подати відповідні документи до реєстраційних служб. Але не зважаючи на юридичні тонкощі вже з понеділка я повністю занурюсь в роботу на новій посаді. Що ж стосується достатнього чи недостатнього досвіду роботи для того, щоб очолити ВКДКА, то наголошу на такому. По-перше, я є одним з розробників Правил адвокатської етики, по яких зараз живе вся адвокатура. Крім того, я входив до складу робочої групи, яка напрацювала й останні зміни до ПАЕ, внесені З’їздом 15 лютого. Крім того я був одним з розробників стандартів якості щодо надання адвокатами безоплатної правової допомоги. Іншими словами, по духу ця робота мені близька і знайома вже давно, а що стосується організаційних моментів, то я думаю, що мені потрібен буде мінімальний час для оволодіння усіма нюансами роботи. Можливо, це станеться за декілька тижнів, чи й раніше. Також наголошу на тому, що у мене історично склалися гарні стосунки із заступниками та членами ВКДКА, тож жодних внутрішніх конфліктів також не прогнозується, а значить є всі підстави для конструктивної й ефективної роботи. Що ж стосується моїх перших кроків на посаді голови ВКДКА, то я планую зустрітись з усіма головами регіональних КДКА для того, щоб виявити та проаналізувати усі проблемні питання, які виникають у їх роботі, та відповідно почати роботу для виправлення ситуації й напрацювання спільних кроків. Наостанок зазначу, що інколи виникають дискусії, що є ВКДКА для адвокатів – каральний меч чи захисний щит? На мою думку, ВКДКА не має жодного права на помилку в плані захисту адвоката, тобто перш за все бути щитом, але якщо вже адвокат припустився помилки і це доведено фактами – то й відповідальність має бути неминучою, але звичайно, в межах Регламенту, Положення та Закону».
І наостанок, не можна не відзначити ту надзвичайно високу підтримку, яку отримали адвокати Павло Гречківський (161 голос) та Олексій Маловацький (142 голоси) під час обрання представників адвокатури до складу Вищої Ради Правосуддя. Заради об’єктивності слід сказати, що з боку окремих адвокатів у мережі Фейсбук лунали закиди про те, що начебто ані Гречківський, ані Маловацький не мали права бути обраними членами ВРП, бо є законодавча заборона про обрання членом ВРП повторно. Натомість і тут відбувся тріумф юридичної думки, адже адвокати чітко розібралися, що жодної повторності у цьому випадку немає, оскільки саме до ВРП адвокати жодного разу не обирали своїх представників. Що ж стосується роботи Гречківського і Маловацького у складі Вищої Ради Юстиції (яка потім і була реорганізована у ВРП), то це є зовсім іншим органом зовсім з іншими повноваженнями. Для найпростішого розуміння: ВРЮ – це дорадчий орган, а ВРП – це орган конституційної державної влади та судійського управління, іншими словами – небо і земля.
Але адвокати не такі простачки, аби просто повірити на слово будь-кому, тому перш ніж голосувати делегати з’їзду детально ознайомились з експертизами Інституту держави і права імені Корецького, Інституту законодавства при Верховній Раді, та науковою експертизою незалежного експерта – доктора юридичних наук Юрія Волошина.
В них йдеться саме про наукове тлумачення ч. 5 ст. 131 Конституції України та ч. ст 2. 5 Закону України “Про Вищу раду юстиції”, згідно з яким одна і та ж особа не може займати посаду члена Вищої ради правосуддя два терміни поспіль. Власне, дослідження ґрунтуються на комплексному аналізі законодавства – власне, законі про ВРП, Конституції України, в редакції від 30.09.2016, рішенні Конституційного суду у справі N 1-7 / 99 від 9 лютого 1999 та від 25 грудня 2003 року № 22-рп / 2003, законі “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998, рішенні Вищої ради юстиції від 12 січня 2017 № 11/0 / 15-17, Конституції України в редакції від 22.02.2014 року, законах “Про відновлення довіри до судової влади в Україні “від 08.04.2014 року та “Про внесення змін до Конституції України” (щодо судочинства) “№ 1401-VIII від 02.06.2016 року. Посилаючись на рішення КСУ, положення Конституції та загальновизнані принципи права, вчені відзначили, що Конституція, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. “Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності”, – йдеться у висновку інституту Корецького. З вказаного випливає, що дія норми частини другої статті Закону “Про Вищу раду юстиції” щодо обмеження однієї й тієї ж особи займати посади члена Вищої ради правосуддя два строки підряд може бути застосоване лише на майбутнє – тобто, регулює обрання членів ВРП з 5 січня 2017 р.
Напевне, що для кожного юриста ці висновки більш ніж очевидні, але також не викликає сумнівів, що окремі деструктивні сили спробують зірвати ці «рішення» З’їзду через їх анулювання в суді. Але шансів у них немає. Про що зокрема, відзначив і Олексій Фазекош, коментуючи результати голосувань 15 лютого:
«Так, можна говорити про те, що виграна певна битва у війні за незалежність адвокатури, але боротьба у глобальному протистоянні ще триває. 15 лютого адвокатура України показала, що вона здатна приймати виклики часу, головний результат З’їзду – адвокати показали всім, що вони здатні самостійно вирішувати абсолютно всі питання своєї діяльності, не заважаючи на жодний тиск ззовні чи зсередини. Також, я сподіваюсь, що після цього З’їзду усі зрозуміли, що будь-яке реформування адвокатури може і буде відбуватись лише і виключно у співпраці з самими адвокатами, а не в кулуарний принцип за зачиненими дверима. Що ж стосується можливостей оскарження рішень З’їзду, то правова позиція найвищого органу адвокатського самоврядування носить безспірний законний характер. Для всіх адвокатів є очевидним, що рішення З’їзду відповідають нормам будь-якого закону, проте спеціально для майбутніх позивачів нагадаю прислів’я про те, що собаки гавкають, а караван іде».
Іван Правдін
