23 лютого 2019 року святкуватиме свій 65 рік народження третій Президент України Віктор Ющенко, діяльність якого на посаді по-різному оцінюють сучасні політичні оглядачі. Думаю, в цей день буде багато статей, оцінок, думок і спогадів про його суперечливу діяльність. До цього процесу вирішив долучитись і я та розповісти одну маловідому історію із життя Віктора Андрійовича Ющенка, учасником якої був сам. Можливо про повну картину цієї події невідомо і самому імениннику.

6-7 березня 2008 року Президент України Віктор Ющенко перебував з дводенним візитом у Республіці Таджикистан. До анонсованої програми його візиту, окрім переговорів з офіційними особами – Президентом Таджикистану, прем’єр-міністром Таджикистану і головою нижньої палати парламенту Таджикистану, входило відвідування будмайданчика ГЕС Сангтуда-1 і Нурекського гідровузла. Перший об’єкт розташований в 100 кілометрів на схід від таджицької столиці, а другий – на відстані 120 кілометрів на південний схід від Душанбе. Однак Ющенко на ці об’єкти не поїхав. Під час підписання офіційних двосторонніх документів, за словами таджицьких колег він виглядав трохи стурбованим, потім скоротив візит більш ніж на дві години і вилетів президентським літаком до Києва.
Що ж слугувало причиною для зміни програми, адже вона дуже детально розробляється з представниками державного протоколу країни перебування і повинна враховувати особливості місцевого протоколу, традиції і будь-який непродуманий експромт, внесений однією стороною, може мати негативні наслідки, в тому числі й політичні?
Я тоді був учасником цих подій, оскільки перебував у довгостроковому закордонному відрядженні на посаді офіцера безпеки українського Посольства України в Узбекистані та Таджикистані і разом з Послом Похвальським В.В. і передовою групою МЗС України забезпечував зазначений візит.
Отже, згідно з програмою візиту планувалося, що після підписання плану дій Україна-Таджикистан на 2008-2009 роки і покладання квітів до комплексу Національної єдності та відродження на площі «Дусті» та зустрічей з вищими державними посадовцями Таджикистану, президенти України і Таджикистану полетять на вертольоті до міста Нурек, де відвідають Нурекську ГЕС. З метою забезпечення безпеки під час перебування Президента в Нуреку мені було доручено на автомобілі швидко проїхати 120 км через гірські перевали з Душанбе до Нурека, впевнитись в тому, що в районі вертолітного майданчика Президентові нічого не загрожує і повідомити за допомогою радіозв’язку керівнику охорони про можливість посадки, фактично – дати «добро» на посадку.
Польоту передував банкет у Президента Таджикистану на честь високого українського гостя, на який були запрошені українська делегація, міністри, дипломати, суспільні діячі та інші офіційні особи. Під час банкету, коли всі гості разом з господарями насолоджувалась таджицькими стравами і дарами природи сонячного Таджикистану, я виконував свою роботу. Підійшов до начальника охорони Президента Таджикистану і поцікавився подробицями організації польоту та безпековою ситуацією в Нуреку. Спочатку керівник охорони намагався уникнути відвертої розмови, однак потім розповів, що його президент не збирається летіти вертольотом до Нуреку. Далі вияснилось, що не полетить і прем’єр-міністр, а можливо тільки хтось із міністрів буде супроводжувати нашого Президента. Про причини відмови від польоту перших осіб держави керівник нічого не повідомив, окрім того, що для польоту будуть використані вертольоти, що базуються в аеропорту «Душанбе». Після цього я на деякий час залишив банкет і вирушив в аеропорт, де під час бесід з персоналом вияснив, що авіакомпанія «Tajik Air» використовує два стареньких вертольоти МІ-8 МТВ, які експлуатувались ще під час війни в Афганістані і багато побачили на своєму віку.

Після повернення з аеропорту я за сприяння керівника служби безпеки Президента довів зазначену інформацію до Президента України Віктора Ющенка, наголосив при цьому, що технічний стан повітряних суден не дозволяє гарантувати безпеку під час перельоту, і запропонував відмовитись від нього та замінити на заходи з ознайомлення з визначними пам’ятками міста, історико-культурними пам’ятниками країни. Треба віддати належне нашому Президенту: він прислухався до безпекової поради і запропонував своєму таджицькому колезі внести зміни до програми, що і було в подальшому зроблено.
Правильність такого рішення підтвердило саме життя, а точніше надзвичайна подія, що сталася наступного дня. Один із зазначених вертольотів, що планувався для використання перельоту Президента, а саме МІ-8 МТВ-1 авіакомпанії «Tajik Air», 8 березня 2008 року під час перевезення іноземних альпіністів з Австрії, Росії, Швейцарії, Франції, Німеччини, Великобританії і Бельгії з невідомих причин втратив управління, впав у районі міста Хорог Гірсько-Бадахшанської області, вдарився носовою частиною об землю і повністю згорів. Загинув командир екіпажу, п’ятеро осіб отримали важкі травми.
Коли через кілька років я повернувся з довгострокового закордонного відрядження в Україну, то до мене ще довго підходили молоді колеги і цікавились цією історією. Розказували, що їх навчали на цьому прикладі та просили показати нагороду, яку я заслужив за свої дії. Як зазвичай, я відбувався жартами і говорив, що «вона десь загубилася по дорозі» і «та і не за ордени працюємо». А з часом ця історія підзабулася і я, так само як і деякі мої колеги, були звільнені за принципом колективної відповідальності та формальними ознаками вимог Закону України «Про очищення влади», у той час, коли сотні і тисячі посадовців – представників влади Януковича, суддів і правоохоронців, причетних до арештів та розстрілу учасників Майдану, залишились на своїх місцях. Цей Закон не критикував тільки лінивий: від Венеціанської комісії і Дж. Сороса до сьогоднішніх кандидатів в Президенти, але це вже інша історія. Отака іронія долі.
Однак, сьогодні все ж хочеться нагадати, що тоді – в березні 2008 року – доля, можливо, зберегла третього Президента України, і привітати Віктора Андрійовича Ющенка, який, незважаючи на свою суперечливу діяльність, мав чітку ідею розвитку України і намагався її втілювати, з днем народження!
Многая літа!