Майже кожного дня стрічка новин міжнародних інформаційних агентств приносить з різних континентів трагічну звістку про криваві теракти.
Ось лише найбільш резонансні з них, вчинені з початку 2019 року:
– 15 січня група бойовиків увірвалися в готельно-офісний комплекс «Dusit» кенійської столиці Найробі, влаштували стрілянину і захопили заручників. Жертвами теракту стали 16 чоловік, близько 30 осіб отримали поранення;
– 16 січня в центрі сирійського міста Манбіджа прогримів потужний вибух, внаслідок якого загинуло дев’ять чоловік. Серед загиблих четверо американських військових, ще троє отримали поранення;
– 17 січня стався напад на Національну поліцейську академію Колумбії в Боготі. Одразу після вручення дипломів випускникам у двір академії в’їхав фургон з 80 кілограмами вибухівки, який врізався в стіну будинку навчального закладу. Унаслідок терористичної атаки загинув 21 чоловік, ще 68 осіб отримали поранення;
– 21 січня поблизу бази спецслужб Афганістану, яка розміщена в місті Майданшахре, терорист-смертник підірвав замінований автомобіль, після чого група бойовиків відкрила стрілянину по будинку. Загинуло 18 осіб, ще 27 були поранені;
– 27 січня на острові Холо на півдні Філіппін, у католицькому соборі під час недільної меси прогримів вибух. Загинуло 27 осіб – 20 мирних жителів і семеро військових, ще 77 отримали поранення;
– 15 березня до двох мечетей Аль-Нур і Лінвуд Масджид новозеландського міста Крайстчерч увірвались терористи, заблокували вхідні двері й відкрили стрілянину. Після денної молитви в мечетях залишалось від 200 до 300 осіб, 50 з них загинули;
– 18 березня в одному з трамваїв міста Утрехт (Нідерланди) виникла стрілянина, внаслідок якої троє людей загинуло, ще декілька отримали поранення.
Як бачимо, ці злочини об’єднує одна характерна ознака – усі вони вчинені з використанням вогнепальної зброї і вибухівки. Що й закономірно, бо кількість терактів, скоєних з їх застосуванням, у рази перевищує число терористичних атак, де були використані холодна, біологічна, хімічна зброя чи отруйні речовини. Вчені-терологи (терологія – наука про природу, різновиди терористичної діяльності та способи протидії їй. – Авт.) прогнозують, що з урахуванням доступності, простоти використання й високої ефективності, вогнепальна зброя і вибухівка залишатимуться основним знаряддям вчинення злочинів терористичного спрямування.
Отже, можна впевнено стверджувати: далеко не кожен незаконний власник зброї і вибухівки є терористом, але кожен терорист їх має.
Після розпаду СРСР жоден із визначних політиків, футурологів і серйозних політичних аналітиків не прогнозували, що через якихось 20 років Україна захищатиме цивілізований світ від войовничої Російської Федерації. Нікому й в голову не приходило, що у ХХІ столітті проти України й українців, з якими росіяни декілька століть переживали трагічні і славні сторінки спільної історії, Кремль застосовуватиме державний тероризм, інспіруватиме сепаратистські прояви, всебічно підтримуватиме диверсійно-терористичну діяльність спеціальних служб і збройних формувань маріонеткових «ДНР-ЛНР».
Однак на сьогодні сумні реалії виглядають так: територія України стала одним з основних об’єктів терористичних посягань з боку спецслужб РФ і підконтрольних їм сепаратистських організацій. Тому, як і усюди у світі, в Україні вчиняються теракти з використанням вогнепальної зброї і вибухівки, жертвами яких стають ні в чому не винні громадяни.
Відтак, цілком закономірно в Концепції боротьби з тероризмом в Україні, затвердженої Указом Президента України від 5 березня 2019 року №53/2019, незаконний обіг вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та інших засобів ураження, а також контрабанда їх названі серед головних чинників, які сприяють поширенню тероризму в Україні.
Вогнепальну зброю і вибухівку поділяють на саморобні і штатні, точніше, військові засоби ураження (ВЗУ).
Із початком військових дій на Донбасі у потенційних терористів і членів організованих злочинних угруповань відпала необхідність з ризиком для життя виготовляти кустарним способом саморобні вибухові пристрої (СПВ) чи переробляти газову зброю на вогнепальну. Наразі вони намагаються різними способами отримати доступ до ВЗУ.
Попри те, що боротьба з незаконним обігом зброї і вибухівки не є головним завданням Головного управління військової контррозвідки (ГУ ВКР) Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, адже закон вимагає від його співробітників, насамперед, здійснювати контррозвідувальне забезпечення військових формувань України, захищати військовослужбовців від розвідувальної діяльності іноземних спецслужб, виявляти і припиняти конкретні розвідувально-диверсійні акти, протидіяти спробам втягування військовослужбовців у політичні протистояння, українська військова контррозвідка активно займається боротьбою з цим злом.
У взаємодії з іншими правоохоронними органами, разом з військовою прокуратурою і підрозділами військової служби правопорядку Збройних Сил України, ГУ ВКР зосередило свої зусилля на перекритті каналів витоку військових засобів ураження.
На сьогодні, за висновками фахівців військової контррозвідки, основними джерелами незаконного витоку ВЗУ є:
– заволодіння зброєю і боєприпасами, знайденими на місцях зіткнень у районі проведення Антитерористчиної операції (АТО) і операції Об’єднаних сил (ООС);
– незаконне списання ВЗУ як втрачених у ході бойових дій з подальшим їх привласненням зловмисниками із числа військовослужбовців сил АТО/ООС;
– викрадення ВЗУ військовослужбовцями з місць їх зберігання для особистого використання або подальшої реалізації з метою збагачення.
Результати зробленого співробітниками ГУ ВКР вражають. Лише за 2018 – перший квартал 2019 року за матеріалами військової контррозвідки органами досудового розслідування відкрито 253 кримінальних провадження за статтею 263 («Незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами чи вибуховими речовинами»), 28 кримінальних проваджень по статті 410 (Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем), 35 кримінальних проваджень за статтею 413 («Втрата військового майна») КК України, вилучено з незаконного обігу 733 одиниці вогнепальної зброї, 542 гранатомети/вогнемети, понад 60 кілограмів вибухівки.
Показово, що міфи про уявну простоту доступу до каналів витоку ВЗУ через повальну корупцію в Збройних Силах України приваблюють не тільки доморощених ділків, але й іноземців. Нині в Україні відбуває покарання громадянин Франції Грегуар Муто, засуджений торік на 6 років позбавлення волі, який 2015 року під виглядом волонтера прибув у нашу державу.
Замість допомоги він почав шукати вихід на військовослужбовців задля придбання у них вогнепальної зброї і вибухівки. Природно, іноземець одразу ж опинився в полі зору української військової контррозвідки, яка надійно контролювала його подальші дії.
Як з’ясувалось, зброя і вибухівка були потрібні французу для вчинення у себе на батьківщині серії терактів на знак протесту проти ліберальної міграційної політики Франції. Об’єктами злочинів мали б стати мечеть, синагога, а також громадські установи, залучені до проведення ЄВРО-2016 року з футболу.
Придбавши під контролем співробітників ГУВКР цілий арсенал – п’ять автоматів, дві протитанкові гранатомети РПГ-7 і 125 кілограмів вибухівки, він намагався контрабандним шляхом вивезти смертоносний товар за межі України, але був арештований українськими правоохоронцями.
Нескладно уявити, який би галас піднявся в Євросоюзі, якби після здійснених Грегуаром Муто терактів був виявлений «український слід»! Або, опинись вкрадена в Україні зброя в руках «жовтих жилетів» під час масових заворушень у Парижі чи інших містах Франції.
Кожна держава, залежно від стану політичної і криміногенної обстановки, виникнення нових викликів і загроз вдосконалює
свою антитерористичну політику, в рамках якої протидіє не законному обігу зброї і вибухівки як засобів терористичної діяльності.
Наприклад, через 6 днів після жахливого теракту в мечетях міста Крайстчерч 17 березня 2019 року влада Нової Зеландії заборонила продаж і використання напівавтоматичної бойової зброї та штурмових гвинтівок.
І це попри те, що до теракту у цій країні, яка знаходиться на високому 8 місці в «рейтингу щастя» ООН (World Happiness Report), віками існував традиційно вільний доступ до вогнепальної зброї. Громадяни країни навіть не були зобов’язані її реєструвати. Вочевидь, там усвідомили сутність прислів’я – вільні люди повинні бути не тільки озброєні, але й дисципліновані.
В Україні ж, яка цього року в «рейтингу щастя» опинилась серед аутсайдерів, посівши 133 місце із 156 країн між Чадом і Ефіопією, вже декілька десятиліть між політиками, урядовцями, експертами точиться запекла дискусія щодо легалізації вогнепальної нарізної зброї. Відстоюючи точку зору на те, що варто боятися не зброї, а дурнів зі зброєю, її учасники обговорюють проблеми режиму допуску громадян до такого озброєння, його реєстрації, зберігання, правил використання тощо.
Натомість, українському суспільству варто було б знайти консенсус у цьому питанні по суті, зваживши на обумовлене АТО/ООС зростання незаконного обігу в державі зброї і вибухівки, а також реальну загрозу озброєння ними діючих в Україні парамілітарних (напіввійськових, воєнізованих) організацій.
Адже на небезпеку створення «кишенькових приватних армій» вже неодноразово вказував Президент України Петро Порошенко.
Борис Дніпров
