В умовах «холодної війни» Радянського Союзу з «загниваючим» Заходом у спілкуванні між собою співробітники КДБ СРСР, які спеціалізувались на протидії «зраді Батьківщині» у різних формах, у тому числі – «переходу на бік ворога», «втечі за кордон», «відмові повернутися з-за кордону в СРСР», користувались професійним сленгом.
Серед інших вживався термін «одноразовий» або «один раз використаний». Так називали наївних бідолаг-перебіжчиків, які, повіривши радіопередачам закордонних радіостанцій, різними шляхами потрапляли за кордон і там просили політичного притулку. На відміну від вчених, передусім, секретоносіїв, офіцерів Збройних Сил СРСР, талановитих артистів, спортсменів чи відомих письменників ця категорія шукачів кращого життя для західних спецслужб, театральних імпресаріо і ділків від спорту інтересу не представляла. («Алія» – репатріація євреїв в Державу Ізраїль то окрема справа).
Як правило, на них чекала перспектива озвучення на прес-конференції заготовлених текстів з розповіддю про жахливе життя в СРСР і здобуту нарешті свободу у «вільному світі». Після серії інтерв’ю з гучними заголовками, інтерес до несподівано осліплених спалахами фотокамер колишніх рядових інженерів, лікарів, моряків радянського торговельного флоту, туристів, серед яких опинялось чимало авантюристів, повій, контрабандистів тощо, зникав назавжди. На них чекали непрості часи виживання в умовах, що суттєво відрізнялись від омріяного «райського життя». Комусь вдавалось успішно адаптуватись, а хтось впадав у депресію, боровся з ностальгією за малою батьківщиною, шукаючи втіхи в стакані дорогих шотландських віскі, французького коньяку, німецького шнапсу і, мріючи про 100 грамів «горілки з перцем», чи хоча б гранчак звичайнісінького «Білого міцного» або «Сонцедару». Ось чому представників саме цієї категорії, за аналогією з радянським «гумовим виробом номер два» (презервативом), в КДБ дещо цинічно називали «одноразовими» або «один раз використаними».
Учора, 25 березня 2019 року, в день коли Служба безпеки України відзначала 27-у річницю свого створення, в МІА «Росія сьогодні» провели прес-конференцію перебіжчика з головної національної спецслужби підполковника Прозорова Василя Миколайовича.
За його словами, з 1999 по 2018 рік він був співробітником СБУ, причому, з травня 2014 року працював в Центральному апараті, а саме в Штабі Антитерористичного центру (АТЦ). З квітня 2014 року з ідеологічних мотивів Прозоров почав добровільно співпрацювати зі спецслужбам Росії. Маючи доступ до найтаємніших документів, а також під час участі у деяких закритих засіданнях Ради національної безпеки і оборони України, він «добував інформацію» про діяльність Збройних Сил України (ЗСУ) в районі проведення АТО. Під час прес-конференції Прозоров розповів про «таємні тюрми» і «концтабори СБУ», одна з яких нібито функціонує на Маріупольському аеродромі, та жахіття, які чиняться там українськими правоохоронцями щодо затриманих сепаратистів. Значна частина його виступу була присвячені розповіді про співробітництво СБУ з партнерськими спецслужбами країн НАТО і «участь іноземців у складі добровольчих батальйонів».
Організатори прес-конференції доручили Прозорову «висловити особисті міркування» про те, що до збиття малазійського Боїнгу була причетна українська сторона, а також про знищення співробітниками П’ятого управління Департаменту контррозвідки СБ України і військовослужбовцями Сил спецоперацій Збройних Сил України ватажків терористів ДНР Моторолу і Гіві.
Відповідаючи на запитання російських журналістів, перебіжчик навіть вдався давати «власні оцінки» політичній ситуації в Україні напередодні виборів Президента України, які стовідсотково співпадали з позицією українських прокремлівських політиків.
Прес-служба СБУ відразу ж підтвердила, що Прозоров дійсно працював в Службі, але: «… був звільнений з посади старшого консультанта-експерта одного з відділів Штабу АТЦ Служби безпеки України за службову невідповідність – систематичне вживання алкоголю на робочому місці, дискредитацію звання офіцера». «Російська пропаганда традиційно нічим не гребує. Тому не дивує, що зрадників, яких всі зневажають, росіяни активно використовують для озвучення своїх заїжджених фейків про «таємні тюрми» тощо… Пропивши честь офіцера, Прозоров вирішив торгувати совістю та військовою присягою, знайшовши у ФСБ РФ «гідних» покупців. Але ця потвора має пам’ятати долю Іуди. Справа лише часу», – наголосили в СБУ.
На додаток до сказаного, відкинувши емоції, варто звернути увагу пересічних громадян, які сприйняли одкровення зрадника близько до серця, на ряд характерних моментів.
По-перше, через пристрасть Прозорова до алкоголю, а також з інших причин (ненадійність, меркантильність, туподумство тощо) ФСБ РФ не розглядає можливість його подальшого використання на конспіративній основі як перспективного агента.
По-друге, за посадою старшого консультанта-експерта одного з відділів Штабу АТЦ СБУ Прозоров навряд чи мав допуск і реальний доступ до «цілком таємних» і «документів особливої важливості». Не виключено, що він знає, на якій вулиці розміщується РНБО України і навіть бував там. Але до участі в «таємних засіданнях РНБО» він допуску не мав. Отже, відомості, які він «добував» і передавав російським спецслужбам суттєвої шкоди інтересам національної безпеки України нанести не могли.
По-третє, ФСБ РФ вже «випотрошила» з Прозорова все, що він знав про роботу Служби безпеки України і підрозділів ЗСУ, залучених до проведення АТО/ООС. Отриманого від нього, вочевидь, не так вже й багато, щоб ці матеріали використати для планування і реалізації таємних спецоперацій проти України. Інакше перебіжчика не «світили» б перед громадськістю й не «зливали» його пресі.
По-четверте, як і в радянські часи у Прозорова залишається одна перспектива – стати «одноразовим». А можливо він був «гумовим виробом номер два», коли оформлявся в Службу безпеки України?
Коли співробітник КДБ СРСР зраджував Батьківщині або вчиняв інший тяжкий злочин, карали не тільки його. Разом з ним до відповідальності притягувались ті співробітники спецслужби, які рекомендували «перевертня в погонах» на службу в органи держбезпеки, давали характеристики, проводили спецперевірку, готували і підписували атестаційні документи, подання на просування по службі, присвоєння військових звань тощо.
Так досягалась «чистота рядів», яка визнавалась навіть такими противниками радянського режиму, як академік Андрій Сахаров.
Борис Дніпров
